Постанова № 65347287, 15.03.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2017 р. Справа № 906/1031/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Управління освіти Житомирської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 22 грудня 2016 року у справі №906/1031/16 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"

до Управління освіти Житомирської міської ради

про стягнення 271 917 грн 57 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, представник згідно довіреності №007-28-1216 від 30 грудня 2016 року;

відповідача - не з'явився.

Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (надалі - Позивач) звернулось в господарський суд Житомирської області з позовом про стягнення з Управління освіти Житомирської міської ради (надалі - Відповідач) 271 917 грн 57 коп. заборгованості за спожитий природний газ у квітні та травні 2016 року.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22 грудня 2016 року позов задоволено та стягнуто з Відповідача - 271 917 грн 57 коп. заборгованості. Також даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 078 грн 76 коп..

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішенням місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що заява-приєднання датована 01 січня 2016 року, тобто вихідним і святковим днем, а тому вона не може бути дійсною, оскільки голова комітету конкурсних торгів ОСОБА_2 не здійснював її підписання у робочий день, а значить не виконував посадові обов'язки та не мав відповідних повноважень. Крім того, скаржник зазначає, що вищевказана заява-приєднання укладена не з Позивачем, а з іншою юридичною особою, а саме з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз".

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 січня 2017 року у справі №906/1031/16 апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 22 лютого 2017 року на 14:50 год..

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Василишина А.Р. судове засідання у справі № 906/1031/16 призначене на 22 лютого 2017 року не відбулось, що підтверджується довідкою про неможливість проведення судового засідання, яка була розміщена на сторінці Рівненського апеляційного господарського суду у розділі "Новини та події суду" офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет 21 лютого 2017 року.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27 лютого 2017 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Філіпової Т.Л., визначено колегію суддів для розгляду справи №906/1031/16 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Олексюк Г.Є..

Ухвалою суду від 27 лютого 2017 року вищевказана колегія суддів прийняла апеляційну скаргу Відповідача до свого провадження, розгляд справи призначено на 15 березня 2017 року о 14:50 год..

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 20 січня 2017 року Позивач надіслав на електронну адресу суду відзив на апеляційну скаргу, я в якому з підстав, висвітлених в ньому, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 22 грудня 2016 року залишити без змін (том 2, а.с. 34-46).

В судовому засіданні від 15 березня 2017 року представник Позивача заперечив щодо доводів апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необгрунтованою, а тому просить відмовити в її задоволенні, а рішенням господарського суду Житомирської області залишити без змін.

В судове засідання від 15 березня 2017 року представник Відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 33).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним господарським судом, предметом спору в даній справі є заборгованість з оплати за спожитий в період з квітня по травень 2016 року природний газ, поставка якого здійснювалась до комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання, розташованих в освітніх закладах м. Житомира а саме: дошкільних навчальних закладах за номерами 10, 15, 27, 35, 39, загальноосвітніх школах І-ІІІ ступенів № 1, 8, 20, 32, 36, гуманітарній гімназії № 23, міській гімназії № 3, міському центрі науково-технічної творчості учнівської молоді, спеціальному центру розвитку дитини санаторного типу № 41. Поставка газу здійснювалась не безпосередньо Відповідачу, а до комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання, розташованих у вищевказаних освітніх закладах м. Житомира.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками Позивача та представниками навчальних закладів підписані акти приймання-передачі природного газу за квітень та травень 2016 року (том 1, а. с.8-43) на загальну суму 271 917 грн 57 коп.

Суд констатує, що в силу дії підпункту 3.4.3 розділу 3 Положення про Управління освіти Житомирської міської ради, затвердженого рішенням від 29 травня 2009 року № 969 (надалі - Положення; зі змінами від 02 вересня 2010 року) Відповідач контролює створення та аналізує використання в загальноосвітніх навчальних закладах фонду загальнообов'язкового навчання, який формується за рахунок коштів місцевого бюджету, а також залучення коштів підприємств, установ, організацій та з інших джерел для задоволення матеріально-побутових потреб учнів.

Підпунктом 3.1.12 розділу 3 Положення визначено, що Відповідач забезпечує організацію і ведення централізованого бухгалтерського обліку у підпорядкованих закладах освіти.

Крім того, як передбачено підпунктом 3.4.1 розділу 3 Положення відповідач сприяє фінансовому забезпеченню існуючої мережі навчальних закладів.

Разом з тим, приписами п. 4.6 Положення передбачено право Відповідача укладати на правах головного розпорядника бюджетних коштів централізовані договори (угоди) в інтересах та задля задоволення господарських та інших потреб підпорядкованих навчальних закладів.

Згідно з підпунктом 4.7 розділу 4 Положення Відповідач має право на правах головного розпорядника бюджетних коштів, проводити тендери на закупівлю товарів, робіт і послуг в порядку, визначеному чинним законодавством.

Приписами пункту 2 частини 1 статі 10 Бюджетного кодексу України (надалі - БУ України) передбачено, що видатки та кредитування бюджету класифікуються за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету).

Також, апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 4 статті 20 БК України, відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника. Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

В силу дії пункту 3 частини 2 статті 22 БК України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Відтак, все вищевказане спростовує твердження апелянта про те, що в нього відсутній обов'язок щодо сплати спірної заборгованості.

Водночас суд констатує, що з метою забезпечення в освітніх закладах м. Житомира у 2016 роках газопостачання, Відповідачем було укладено з Позивачем заяву-приєднання №0942023Z6JAB016 до умов договору розподілу природного газу від 01 січня 2016 року (том 1, а. с. 142).

Кодексом газорозподільних систем визначено, що договір розподілу природного газу це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.

Як вже вказано вище у даній судовій постанові, в матеріалах справи містяться акти приймання-передачі розподіленого природного газу за квітень - травень 2016 року, підписані зі сторони споживача уповноваженими особами освітніх закладів м. Житомира (том 1, а. с. 8-43).

Разом з тим, до справи додано документи, які підтверджують факт оплати Відповідачем послуг з розподілу третім особам газу за вказаний вище період на загальну суму 28 158 грн 96 коп. по виставленим йому рахункам №00008299 від 18 квітня 2016 року на суму 21 978 грн 35 коп. та №00010237 від 19 травня 2016 року на суму 6 180 грн 61 коп. (том 1, а. с. 119 - 123; 246-247).

Вказаними вище діями, які виражені в оплаті розподіленого освітнім закладам м. Житомира у квітні - травні 2016 року природного газу, Відповідач підтвердив, що у відносинах з поставки Позивачем до закладів освіти м. Житомира природного газу виступає його споживачем, хоча і не безпосереднім. Таким чином, не дивлячись на відсутність у представників навчальних закладів повноважень на підписання актів приймання передачі, ці акти (які є правочинами) схвалені Відповідачем шляхом оплати розподіленого газу, отже відповідно до частини 2 статті 241 ЦК України створюють права та обов'язки Відповідача щодо їх (актів) оплати.

В той же час, суд констатує, що Відповідачем не доведено в установленому законом порядку відсутність повноважень у представників освітніх закладів м. Житомира, які підписали спірні акти приймання-передачі природного газу від імені Відповідача, на вчинення дій щодо їх підписання, оскільки акти розподілу природного газу, підписані тими ж особами, які підписали акти приймання-передачі розподіленого газу, Відповідачем було оплачено.

Що ж до тверджень Відповідача про відсутність бюджетного зобов'язання з оплати поставленого газу, оскільки спірні акти не були взяті на бюджетний облік, то колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Статтею 1 БК України визначено, що ним регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Згідно з пункту 7 частини 1 статті 2 БК України, бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Разом з тим, суд звертає увагу, що між Позивачем та Відповідачем у справі виникли не бюджетні, а майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України), які регулюються актами цивільного законодавства України, тому застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є неприпустимим.

Відсутність у Відповідача необхідних коштів або взяття ним зобовязань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього субєкта від виконання господарських зобовязань, яке не припинилось відповідно до приписів глави 50 ЦК України. Відсутність відповідних бюджетних асигнувань не є підставою для припинення зобовязання відповідно до ЦК України.

Наявність чи відсутність бюджетного фінансування не залежить від волі та дій позивача, а невиконання відповідачем своїх зобовязань порушує право позивача на отримання коштів за поставлений природний газ. Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від обовязку щодо оплати отриманого товару.

Враховуючи, що чинне законодавство України не містить будь-яких особливостей щодо регулювання правовідносин, які виникають між субєктами підприємницької діяльності та бюджетними установами у сфері енергопостачання поставка газу як і його оплата повинні здійснюватись між ними на загальних підставах.

Так, за приписами статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Отже, обов'язок Відповідача оплатити товар виникає з моменту його прийняття.

Враховуючи вищеописані норми законодавства, обов'язок Відповідача щодо здійснення оплати за отриманий природний газ виник з моменту підписання особами, в інтересах яких були здійснені поставки газу, актів приймання-передачі газу за спірний період.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт отримання товару Відповідачем і акти приймання-передачі газу, надані Позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у Відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Як зазначалося вище у даній судовій постанові, в матеріалах справи є підтвердження того, що загальна сума поставленого Позивачем Відповідачу у 2016 році природного газу склала 271 917 грн 57 коп..

З метою досудового врегулювання спору, Позивач направив Відповідачу лист-вимогу від 06 жовтня 2016 року про сплату заборгованості, яка залишена Відповідачем без відповіді та задоволення (том 1, а. с. 201).

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до приписів статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи усе вищевикладане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є обгрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Дане вчинено і місцевим господарським судом. Відтак, апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване рішення.

Суд констатує, що інші доводи Відповідача, висвітлені в апеляційній скарзі, є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

З огляду на усе вищевикладене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу правління освіти Житомирської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 22 грудня 2016 року у справі №906/1031/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 22 грудня 2016 року у справі №906/1031/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №906/1031/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Олексюк Г.Є.