Постанова № 65347136, 14.03.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р. Справа № 918/1240/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників:

від апелянта - не з'явився;

від кредиторів - не з'явився;

від боржника - не з'явився;

арбітражний керуючий - не з'явився;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу засновника (власник) ПП "Верес" - КНВ ПП "ЮРІКОМ" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.01.17 р. у справі № 918/1240/15

за заявою боржника ОСОБА_1 підприємства "Верес"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 р. у справі № 918/1240/15 (суддя Пашкевич І.О.) задоволено клопотання голови комітету кредиторів про продовження строку ліквідаційної процедури ПП "Верес" та строку повноважень ліквідатора на 6 місяців; продовжено строк ліквідаційної процедури ПП "Верес" та строк повноважень ліквідатора до 17.06.2017 р.; зобов'язано ліквідатора подавати суду не рідше ніж один раз на місяць: звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище та майно боржника, а також про заплановані заходи щодо продажу майна боржника, відомості про рух коштів на ліквідаційному рахунку; зобов'язано ліквідатора забезпечити завершення ліквідаційної процедури до встановленого строку, звіт і ліквідаційний баланс подати суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, засновник (власник) ПП "Верес" - КНВ ПП "ЮРІКОМ" подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати пункти 1, 3 резолютивної частини ухвали, а саме - щодо задоволення клопотання голови комітету кредиторів про продовження строку ліквідаційної процедури та зобов'язання ліквідатора подавати суду раз на місяць інформацію про хід ліквідаційної процедури. В обгрунтування скарги зазначає, що відповідно до ч. 9 п. 8 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції комітету кредиторів належить внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедури розпорядження майном боржника чи санації боржника. Внесення пропозицій комітетом кредиторів про продовження процедури ліквідації банкрута законом не перебачено. Відтак, господарський суд повинен був відмовити в задоволенні клопотання голови комітету кредиторів, а питання продовження строку ліквідаційної процедури вирішити самостійно, за наслідками перевірки дій (бездіяльності) ліквідатора протягом встановленого строку ліквідаційної процедури. В частині зобов'язання ліквідатора надавати суду не рідше одного разу на місяць звіт про свою діяльність та інші відомості про хід ліквідпроцедури вказує, що за умовами ч. 9 ст. 41 Закону ліквідатор надає таку інформацію не рідше ніж один раз на місяць комітету кредиторів. Відтак, законом визначено надання ліквідатором інформації саме комітету кредиторів, а не господарському суду. Таким чином, вказаний пункт ухвали не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.

В судове засідання представник апелянта не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Інші учасники судового процесу письмових відзивів на апеляційну скаргу не подали, явку представників в судове засідання не забезпечили.

Зважаючи, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, розгляд справи за клопотанням апелянта та ліквідатора відкладався, суд вважає, що учасники провадження у справі мали достатньо часу для вчинення передбачених законом процесуальних дій, а тому розгляд скарги може бути здійснено без участі сторін за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Рівненської області від 17.12.2015 р. визнано банкрутом Приватне підприємство "Верес". Відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.07.2016 року припинені повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_2 та призначено ліквідатором ОСОБА_1 підприємства "Верес" арбітражного керуючого ОСОБА_3.

ОСОБА_2 ліквідаційної процедури відповідно до ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом становить 12 місяців.

За умовами ст. 51 ГПК України строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

ОСОБА_2 ліквідаційної процедури ПП "Верес" закінчувався 17.12.2016 р. (субота - неробочий день), а тому днем закінчення строку є перший наступний робочий день - 19.12.2016 р.

16.12.2016 року від голови комітету кредиторів ОСОБА_1 підприємства "Верес" надійшло клопотання про продовження строку ліквідаційної процедури ОСОБА_1 підприємства "Верес" та повноважень ліквідатора на шість місяців до 17.06.2017 року. Ухвалою суду від 21.12.2016 року зазначене клопотання призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.01.2017 р.

Заслухавши пояснення ліквідатора, врахувавши обставини справи, зокрема, те що ліквідатором вчиняються передбачені Законом дії у ліквідаційній процедурі, в тому числі і щодо продажу майна банкрута та з огляду на те, що строк ліквідаційної процедури закінчився, а ліквідація банкрута не завершена, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість клопотання та необхідність продовження строку ліквідаційної процедури та строку повноважень ліквідатора ПП "Верес" на 6 місяців до 17.06.2017 року. Відтак, за результатами судового засідання 17.01.2017 р. судом винесено оскаржувану ухвалу.

Апелянт зазначає, що такі дії господарського суду суперечать визначеним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повноваженням комітету кредиторів та функціям господарського суду в ліквідаційній процедурі.

Колегія суддів вважає дане твердження помилковим з урахуванням наступного.

Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі в тексті - Закон про банкрутство) господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. Можливість продовження даного строку законом не визначається.

Разом з цим, судом відзначається, що визначений Законом про банкрутство дванадцятимісячний строк є процесуальним строком, який надається учасникам процесу для задоволення їхніх цивільних прав за рахунок майна боржника. За умовами ч. 1 ст. 2 даного Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Одночасно, відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Викладене свідчить про те, що процесуальні норми Закону про банкрутство та Господарського процесуального кодексу України повинні субсидіарно застосовуватись під час провадження у справі про банкрутство.

Питання відновлення та продовження процесуальних строків врегульовано ст. 53 ГПК України, відповідно до ч. 4 якої призначені господарським судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи.

Оскільки дванадцятимісячний строк ліквідаційної процедури відповідно до буквального змісту ч. 1 ст. 37 Закону про банкрутство є таким, що встановлюється господарським судом, то відповідно до норм ГПК він може бути продовжений судом.

Також колегією суддів відзначається, що відповідно до приписів ст. 1 Закону про банкрутство сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут). За умовами ч. 6 ст. 26 Закону під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.

Таким чином, представник комітету кредиторів вважається стороною у справі про банкрутство.

Оскільки продовження призначених господарським судом строків згідно ст. 53 ГПК України може відбуватися за заявою сторони, відповідно подане у справі про банкрутство клопотання голови комітету кредиторів про продовження строку ліквідаційної процедури не суперечить встановленим процесуальним нормам.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд правомірно та обгрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання голови комітету кредиторів, застосувавши положення ч. 4 ст. 53 ГПК України з врахуванням положень ст.ст. 37, 41, 45, 46 Закону про банкрутство.

Відтак, доводи апелянта в цій частині суд вважає безпідставними.

Стосовно твердження апелянта про невідповідність вимогам Закону про банкрутство п. 3 резолютивної частини ухвали суду від 17.01.2017 р., яким зобов'язано ліквідатора подавати суду не рідше ніж один раз на місяць: звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище та майно боржника, а також про заплановані заходи щодо продажу майна боржника, відомості про рух коштів на ліквідаційному рахунку, колегією суддів враховується слідуюче.

Відповідно до ч. 10 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор зобов'язаний на вимогу господарського суду надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.

Положення даної норми не обмежує суд ні у переліку витребовуваних відомостей ні у періодичності їх надання, а тому встановлена судом в п. 3 оскаржуваної ухвали вимога є цілком правомірною.

Принагідно судом відзначається, що провадження у даній справі здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених ст. 95 Закону про банкрутство, тобто за спрощеним порядком під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.

Спрощений порядок не встановлює обов'язку створення комітету кредиторів, який у відповідності до ст. 26 Закону створюється в процедурі розпорядження майном.

Відповідно вказаними обставинами з моменту винесення постанови обумовлюються вимоги суду першої інстації стосовно надання переліку інформації, яка під час здійснення загального порядку застосування процедур банкрутства, подається ліквідатором комітету кредиторів.

Утворення комітету кредиторів під час застосування спрощеного порядку ліквідації не суперечить вимогам закону, оскільки відсутня пряма заборона; встановлений порядок виявлення кредиторів; існує необхідність ведення реєстру вимог кредиторів; наявні повноваження комітету кредиторів в процесі здійснення ліквідаційної процедури, зокрема, схвалення звіту ліквідатора.

Матеріалами справи стверджується, що арбітражним керуючим (ліквідатором у справі) проведені збори кредиторів ПП "Верес", якими обрано комітет кредиторів. Разом з цим, утворення комітету кредиторів не позбавляє права суду згідно ч. 10 ст. 41 Закону про банкрутство зобов'язувати ліквідатора надавати необхідну інформацію щодо проведення ліквідаційної процедури.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. Ухвала господарського суду Рівненської області від 17.01.2017 р. у спарві № 918/1240/15 відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені скаржником судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу засновника (власник) ПП "Верес" - КНВ ПП "ЮРІКОМ" № 01/13.02-юр від 30.01.2017 р. залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.01.2017 р. у справі № 918/1240/15 залишити без змін.

3. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.