Постанова № 65347124, 14.03.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р. Справа № 918/1237/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Коломис В.В. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Жаврівської сільської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 07.12.2016 року у справі № 918/1237/16 (суддя Романюк Р.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Жаврівської сільської ради

про стягнення 59 786 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги, 4 709 грн. 82 коп. інфляційних, 1 798 грн. 00 коп. 3% річних та 23 649 грн. 05 коп. пені.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю,

відповідача - ОСОБА_2 - голова Жаврівської сільської ради, ОСОБА_3, за довіреністю,

В судовому засіданні від 14.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до господарського суду з позовом до Жаврівської сільської ради про стягнення 59786 грн. заборгованості за надані послуги 4709,82 коп. інфляційних, 1798 грн. 3% річних та 23649,05 пені.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 07.12.2016 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03.01.2017 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 59786 грн. заборгованості, 4709,82 грн. інфляційних, 1798 грн. 3% річних та 11451,58 пені.

Додатковим рішенням суду першої інстанції від 03.01.2017 року вирішено питання розподілу судових витрат у справі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому представники скаржника підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, оскаржуване рішення просили скасувати.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 05.08.2015 року між відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) укладено Договір №14, згідно п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи по ямковому ремонту дороги по вул. Шевченка в с. Жаврів

Згідно п. 2.1 договору, вартість його складає 59786 грн. з ПДВ. Пунктом 3.1 договору встановлено, що роботи по предмету договору в межах виділення коштів повинні розпочатися в серпні 2015 року, а закінчитися в вересні 2015 року. Відповідно до п. 3.2 договору роботи вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт або підтвердженні як перехід. Пунктом 4.1 встановлено, що кінцеві розрахунки за виконанні роботи підрядником здійснюються на протязі 30 календарних днів з дня підписання акту виконаних робіт, сума невикористаного авансу повертається замовнику.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач виконав роботи, а відповідачем вони прийняті. Зазначений факт підтверджується актом приймання виконаних робіт на загальну вартість 59786 грн. Роботи були прийняті відповідачем без будь-яких застережень стосовно якості, ціни чи їх обсягу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач вартість наданих послуг по ямковому ремонту дороги по вул. Шевченка в с. Жаврів не оплатив, у зв'язку з чим ДП "Рівненський облавтодор" звернулось до суду першої інстанції з позовом про стягнення х відповідача 59786 грн. заборгованості за надані послуги 4709,82 коп. інфляційних, 1798 грн. 3% річних та 23649,05 пені.

Рішенням від 07.12.2016 року господарський суд Рівненської області, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03.01.2017 року, відповідний позов задовольнив та частково та стягнув з відповідача на користь позивача 59786 грн. заборгованості, 4709,82 грн. інфляційних, 1798 грн. 3% річних та 11451,58 пені, а додатковим рішенням 03.01.2017 року 1191 грн. витрат по сплаті судового збору.

Колегія суддів Рівненького апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, а також правильність прийняття рішення судом першої інстанції, дійшла висновку про те, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає частковій зміні, з огляду на таке.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судами обох інстанцій встановлено, а наявними в матеріалах справи доказами повністю підтверджується факт виконання позивачем робіт по ямковому ремонту дороги, обумовлених договором №14 від 05.08.2015 року, а відтак, суд першої інстанції, з яким повністю погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача 59786 грн. заборгованості. Твердження ж відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі викладені в довільному трактуванні норм чинного законодавства та не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем в суді першої інстанції заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.10.2015 року по 01.10.2016 року в розмірі 1798 грн. та інфляційні за період з жовтня 2015 року по жовтень 2016 року в розмірі 4709,82 коп., які суд першої інстанції задовольнив.

Колегія суддів, перевіривши правильність та обґрунтованість задоволення судом першої інстанції таких вимог, дійшла висновку про законність такого задоволення.

Крім того, в суді першої інстанції позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за період з 01.10.2015 року по 01.10.2016 року в розмірі 23649,05 грн., як це передбачено п. 7.1 укладеного між сторонами договору.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції, встановив, що розрахунки здійснено позивачем з порушенням порядку нарахування цього виду неустойки, а тому, суд першої інстанції обґрунтовано визнав правомірним нарахування пені з 01.10.2015 року по 07.03.2016 року, та встановив підставний її розмір в сумі 11451,58 грн.

Враховуючи усе вищевикладене, суд першої інтенції повно та обґрунтовано прийняв рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 59786 грн. заборгованості, 4709,82 грн. інфляційних, 1798 грн. 3% річних та 11451,58 пені, 1191 грн. витрат по сплаті судового збору.

Однак, колегія суддів зазначає, що при прийнятті рішення про часткове задоволення позову судом першої інстанції від 07.12.2016 року та вказівкою в тексті рішення на безпідставність позову в частині стягнення 12197,47 грн. пені, місцевим господарським судом помилково не зазначено про це в резолютивній частині рішення, а відтак, рішення господарського суду Рівненської області від 07.12.2016 року підлягає частковій зміні з доповненням його резолютивної частини.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 104, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Жаврівської сільської ради залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 07.12.2016 року у справі № 918/1237/16 частково змінити.

Доповнити пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Рівненської області від 07.12.2016 року у справі № 918/1237/16 реченням наступного змісту:

"В решті позову відмовити".

В решті рішення господарського суду Рівненської області від 07.12.2016 року у справі № 918/1237/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.