Постанова № 65346987, 14.03.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017справа № 908/2547/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача (скаржник): від третьої особи: ОСОБА_4 не з'явився; не з'явився; не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСОБА_3 Січ», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від30.11.2016 у справі№ 908/2547/16 (суддя Науменко А.О.)за позовомПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», м. Київ до за участю третьої особи, яка не заявляє самостіних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСОБА_3 Січ», м. Запоріжжя ОСОБА_5, м. Одеса простягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 11 689,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСОБА_3 Січ» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 11 689,52 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.10.2016 р. позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/2547/16.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.11.2016 р. у справі №908/2547/16 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» задоволено в повному обсязі: стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСОБА_3 Січ» на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» 11 689,52 грн. страхового відшкодування.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ОСОБА_3 Січ» звернулося з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 28.12.2016 р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга була повернута скаржникові.

Після усунення недоліків, зазначених судом в ухвалі, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ОСОБА_3 Січ» вдруге звернулося з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 25.01.2017 р. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга була повернута скаржникові без розгляду.

Після усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 25.01.2017 р., Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ОСОБА_3 Січ» втретє звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального права судом першої інстанції.

Для розгляду апеляційної скарги була сформована колегія суддів у складі: головуючий суддя Ушенко Л.В., судді Геза Т.Д. та Дучал Н.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2017 р. апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСОБА_3 Січ» була прийнята до провадження, судове засідання призначено на 14.03.2017 р.

10.03.2017 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Від представника скаржника надійшло письмове клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника ПАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ".

Розпорядженням керівника апарату суду № 384 від 13.03.2017 р. у звязку із перебуванням у відрядженні на дату слухання справи 14.03.2017 р. судді-члена колегії ОСОБА_6 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/2547/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.03.2017 р. у справі №908/2547/16 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ушенко Л.В., судді Дучал Н.М. та Склярук О.І.

В судове засідання 14.03.2017 р. представники позивача, відповідача та третьої особи не зявилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Явка сторін в судове засідання не визнавалася обовязковою, тому колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.01.2014 р. у м. Одесі о 15 год. 30 хв. автомобіль НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, рухаючись по вул. Балківській біля будинку № 24, не вибрав безпечну дистанцію, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль «Шкода», д.н. НОМЕР_2, що зупинився, під керуванням водія ОСОБА_7

В результаті наїзду автомобіль «Шкода» отримав механічні пошкодження.

Факт вчинення ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9342188.

Постановою Київського районного суду міста ОСОБА_3 від 04.03.2014 р. у справі №520/1528/14-п громадянина ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.

В зазначеній постанові суд визнав підтвердженим факт вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, яке мало місце у м. Одесі 30.01.2014 р. по вул. Балківській біля будинку № 24 під час руху автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 і який не дотримався безпечної дистанції руху, в результаті чого скоїв наїзд на зупинений автомобіль «Шкода», д.н. НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_7, в результаті чого транспортним засобам заподіяні механічні ушкодження.

26.07.2013 р. між ПрАТ АСК «ІНГО Україна» (страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» (страхувальник), у володінні якого перебував автомобіль «Шкода», д.н. НОМЕР_2,укладено договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 250571491.13 (далі договір страхування).

Відповідно до п. 2 договору страхування, предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, зазначеним в п. 1 (яким є автомобіль «Шкода», 2013 року випуску).

Страховим випадком є настання відповідальності страхувальника/водія у разі заподіяння шкоди третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зазначеного в п. 1 договору транспортного засобу.

Відповідно до п. 8.3 договору страхування страхувальник має право одержати страхове відшкодування.

Розділом 9 цього договору визначені умови здійснення страхової виплати.

В пункті 5 договору встановлений строк його дії з 00:00 26.07.2013 р. по 24:00 25.07.2014.

Страхувальник 04.04.2014 р. звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування, яке відповідно до рахунку-фактури № С-00044443 від 15.02.2014 р., складеного ДП «Автотрейдінг-Одеса», становить 12 689,52 грн.

Публічним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» 09.04.2014 р. складено страховий акт № 112428, відповідно до якого зазначена вище дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком та за яким страхове відшкодування складає суму 12 689,52 грн.

Сума страхового відшкодування в розмірі 12 689,52 грн. перерахована 14.05.2014 р. на рахунок ТОВ «Перша лізингова компанія», що підтверджується платіжним дорученням №4248 із призначенням платежу: «оплата страхового відшкодування автомобіля НОМЕР_3 згідно полісу 250571491.13, постраждалий ТОВ «Перша лізингова компанія».

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «ЗАЗ Деу», д.н. НОМЕР_4, яким під час дорожньо-транспортної пригоди керував водій ОСОБА_5, з вини якого мало місце ДТП, застрахована в ПрАТ «СК «Оранта-Січ» (відповідач), що підтверджується полісом страхування № АС/7364041. Строк дії зазначеного полісу з 08.12.2013 р. до 09.12.2014 р. Встановлений ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну 50000,00 грн., розмір франшизи 1000,00 грн.

10.04.2015 р. позивач, ПрАТ АСК «Інго Україна», надіслав на адресу відповідача, ПрАТ «СК «Оранта-Січ» претензію за вих. № 1669 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, у якій просив відповідача сплатити суму в розмірі 12 689,52 грн. відшкодування. Заява отримана відповідачем 17.04.2015 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення відправлення, наявною у матеріалах справи.

У своїй відповіді № 2070 від 10.06.2015 р. відповідач, з метою вирішення питання про виплату страхового відшкодування, просив надати розрахунок матеріальної шкоди, виконаний відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Оскільки відповідач суму 12 689,52 грн. шкоди не сплатив, позивач звернувся з даним позовом до суду і просив стягнути з відповідача 11 689,52 грн., що становить суму відшкодування шкоди в порядку регресу за мінусом франшизи у сумі 1000,00 грн.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

При цьому страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до положень статті 7 Закону України «Про страхування», є видом обовязкового страхування.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Положеннями ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобовязаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ АСК «ІНГО Україна» виконало свої зобовязання за договором добровільного страхування № 250571491.13 від 26.07.2013 р. та сплатило страхове відшкодування по пошкодженому автомобілю «Шкода», д.н. НОМЕР_5, в сумі 12 689,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4248 від 14.05.2014 р.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

Оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля НОМЕР_1, була застрахована ПрАТ «СК «Оранта-Січ» (відповідачем у справі), то до позивача, який сплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги про стягнення з відповідача сплаченого страхового відшкодування у межах фактичних витрат. Згідно з наданими позивачем доказами, такі витрати складають суму 11 689,52 грн.

Щодо посилань скаржника на неможливість СТО визначити оцінену шкоду через те, що СТО не є субєктом оціночної діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до розяснень, наданих Верховним Судом України у листі від 19.07.2011 р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування», визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Розмір страхового відшкодування, сплачений позивачем згідно з платіжним дорученням № 4248 від 14.05.2014 р. в сумі 12 689,52 грн., було визначено на підставі розрахунку станції технічного обслуговування вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, автомобіля «Шкода», д.н. НОМЕР_2, та актів виконаних робіт, складених між СТО та страхувальником за наслідком здійснення такого ремонту. При цьому, визначену у актах виконаних робіт № ТО14-01903, № ТО14-03821 від 21.03.2014 р. суму 15 227,43 грн., позивачем при визначенні розміру страхового відшкодування, було зменшено на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість 2 537,91 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» в межах фактичних витрат (12689,52 грн.) перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

Здійснена позивачем виплата страхового відшкодування в сумі 12 689,52 грн. (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умовам договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 250571491.13 від 26.07.2013 р.

Щодо посилань скаржника на норми «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного тайна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, фізичний знос КТЗ (його складників) це утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Згідно з п. 7.38 вказаної Методики, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

В розумінні зазначеної Методики автомобілі марки «Шкода» підпадають під визначення «інших легкових КТЗ», а отже значення коефіцієнта фізичного зносу даної марки автомобіля приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 7 років.

Як вбачається з матеріалів справи, із застрахованим позивачем автомобілем «Шкода», д.н. НОМЕР_2, 2013 року випуску, ДТП сталася у 2014 році, тобто його строк експлуатації на момент скоєння ДТП не перевищував 7 років, а тому коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу дорівнює нулю.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів не приймаються до уваги за необґрунтованістю.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2016 р. у справі №908/2547/16 прийняте за повного з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Судові витрати за апеляційне оскарження, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСОБА_3 Січ», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2016 у справі № 908/2547/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2016 у справі №908/2547/16 залишити без змін.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

ГоловуючийЛ.В. Ушенко

Судді:Н.М. Дучал

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.:

1) позивачу;

2) відповідачу;

3) третій особі

4) у справу;

5) ГСЗО

6) ДАГС.