Постанова № 65346926, 14.03.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017 року Справа № 904/2740/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Дон О.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

від відповідача-1: ОСОБА_1, представник, довіреність №4 від 25.01.2017 року;

від відповідача-2: ОСОБА_2, представник, довіреність №04/07/1 від 04.07.2016 року; ОСОБА_3 представник, довіреність №б/н від 01.03.2017 року;

від третьої особи-1: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

від третьої особи-2: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016 року у справі № 904/2740/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість", м. Дніпро

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Кам'янське

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна", м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Філія "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

про стягнення 1 989 203,76 грн. збитків

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" 1 989 203,76 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" залучено до участі у розгляді справи у якості відповідача-2.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016 року у справі №904/2740/16 (суддя Бондарєв Е.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем не доведено факту невиконання відповідачами зобов'язань за укладеними договорами, а також факту протиправної дії чи бездіяльності відповідачів, що призвели до понесення позивачем збитків у вигляді сплати плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу (порожніх вагонів) та судового збору, стягнутих на підставі рішень господарського суду. Місцевим господарським судом зазначено, що на момент оформлення перевізних документів на порожні вагони та їх фактичного відправлення позивачу всі вагони перебували під оперативним управлінням Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна".

На шляху прямування вагонів на станції призначення в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) відбулися зміни згідно з яких власником вагонів залишилось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", однак знято з Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" ознаки операторства. Тобто вагони значилися під оперативним управлінням інших підприємств - операторів. Згідно пояснень Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" 26.12.2014 року стався озброєний напад на офіс підприємства та протиправно вивели з операторства підприємство.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивачем не надано доказів наявності вини відповідачів у зв'язку з незапланованою зміною операторства. У звязку з відсутністю складу цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення збитків (а саме відсутністю протиправної поведінки та вини відповідачів) місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016 року по справі №904/2740/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі та стягнути солідарно з відповідачів-1,2 суму у розмірі 1 989 203,76 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки доводам позивача щодо протиправної бездіяльності та порушення умов договору №13-0784 від 01.04.2013 року відповідачем-1. Так, за умовами FCA "Франко перевізник" згідно Інкотермс 2010 року покупець самостійно організовує ланцюг поставки, укладаючи договори перевезення. З причини невиконання своїх зобовязань відповідачем-1, які полягають у відмові підтвердити подачу вагонів під навантаження для подальшого відправлення їх на свою адресу, відмові сплати залізничний тариф, додаткові збори за користування вагонами, тобто фактичної відмови від організації ланцюгу доставки порожніх вагонів, позивач був змушений прийняти порожні вагони на під'їзні колії з затримкою в часі, що спричинило нарахуванню позивачу плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, які стягнуті на підставі рішень господарського суду. Між тим, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог місцевим господарським судом не надано належної оцінки протиправним діям відповідача-1. Апелянт зазначає, що відповідачем-2 (власником вагонів) також допущені порушення Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, а саме пункту 6.8, відповідно до якого переадресування окремих власних вагонів маршруту або групи вагонів, що перевозяться за одним перевізним документом під час перевезення не допускається. Щодо пояснень відповідача-2 про рейдерське захоплення його підприємства, то з наданих судових рішень вбачається конфлікт між власниками підприємства, однак юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями, в тому числі й щодо незапланованої зміни оператора вагонів.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016 року у справі № 904/2740/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Верхогляд Т.А., суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 08.11.2016 року.

Розгляд справи був відкладений з 08.11.2016 року на 01.12.2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 року строк розгляду апеляційної скарги продовжено на 15 днів.

У судовому засіданні 01.12.2016 року оголошено перерву до 20.12.2016 року.

Згідно розпорядження керівника апарату суду у звязку із перебуванням судді Верхогляд Т.А. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл справи №904/2740/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу справи між суддями від 20.12.2016 року для розгляду справи №904/2740/16 визначено колегію суддів у складі головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016 року у справі № 904/2740/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В., суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 31.01.2017 року.

Згідно розпорядження керівника апарату суду у звязку із перебуванням судді Білецької Л.М. у відпустці призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №904/2740/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни колегії суддів від 30.01.2016 року для розгляду справи №904/2740/16 визначено колегію суддів у складі головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016 року у справі № 904/2740/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В., суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.

Розгляд справи був відкладений з 31.01.2017 року на 16.02.2017 року, з 16.02.2017 року на 14.03.2017 року.

У судове засідання, яке відбулося 14.03.2017 року, представник апелянта не з'явився, подав (електронною поштою) клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із перебуванням представника у відрядженні та неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання.

Представник Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Відповідач-1 зазначає, що позивачем не доведеного вини відповідача-1 у понесенні витрат у вигляді сплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, оскільки затримка вагонів відбулася на шляху прямування вагонів до станції призначення (завантаження) внаслідок несподіваних змін в АБД ПВ про нових операторів, тобто не з вини відповідача-1. Притягнення особи до відповідальності у вигляді стягнення збитків можливе лише за наявності складу правопорушення (збитків, неправомірної поведінки заподіювача збитків, причинного звязку між збитками та протиправною поведінкою, вини), оскільки наявності складу правопорушення щодо відповідача-1 позивачем не доведено, місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" проти задоволення апеляційної скарги заперечували та зазначали про відсутність вини товариства у зміні оператора вагонів під час прямування спірних вагонів до станції завантаження, оскільки зміна оператора відбулася внаслідок озброєного захвату підприємства невідомими особами.

Представники Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" та Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 14.03.2017 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничою компанією "Гірничодобувна промисловість" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (покупець) був укладений договір №13-0784-02, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця вапняк та доломіт сирий металургійний (далі продукція), а покупець зобов'язався прийняти продукцію та сплати за неї відповідну суму.

Відповідно до пункту 5.1 договору умови, обєми, строки поставки продукції та перелік вантажовідправників, вантажоодержувачів та виробників зазначаються у Специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною. Умови поставки продукції зазначаються в Специфікаціях до цього договору (пункт 5.2 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, що визначається датою зазначеною в правому верхньому куті першої сторінки договору та діє до 31.12.2013 року (пункт 11.1 договору).

Строк дії договору продовжувався до 31.12.2014 року згідно додаткової угоди №1 та до 31.12.2015 року згідно додаткової угоди №6.

Сторонами узгоджені та підписані Специфікації: №50 від 01.12.2014 року на поставку вапняка флюсового, №51 від 01.12.2014 року на поставку доломіта сирого металургійного, №52 від 01.01.2015 року на поставку вапняка флюсового, №53 від 01.01.2015 року на поставку доломіта сирого металургійного та №54 від 16.01.2015 року на поставку вапняка флюсового.

Відповідно до пункту 4 Специфікації №50, пункту 4 Специфікації №51, пункту 4 Специфікації №52, пункту 3 Специфікації №53, пункту 4 Специфікації №54 продавець поставляє покупцю продукцію згідно графіку, який узгоджується додатково щомісячно.

Пунктом 3 вказаних Специфікацій передбачені умови поставки FCA згідно Інкотермс 2010 - ст. Нігин Південно-Західної залізниці, ст. Бучач та ст. Скалат Львівської залізниці.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 на виконання зобов'язання з організації здійснення перевезення товару укладений з Дочірнім підприємством "Трансгарант-Україна" договір транспортно-експедиторського обслуговування №12-1990-02 від 19.12.2012 року, за яким оплата залізничного тарифу має сплачуватись ДП "Трансгарант-Україна".

В період з грудня 2014 року по січень 2015 року на адресу позивача було направлено 122 порожніх вагонів, оператором яких є Дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна", орендарем Товариство з обмеженою відповідальністю "СВТЛ", а власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест". Всі ці вагони направлялися перевізником покупця під навантаження продукції, з подальшою поставкою на ст. Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та Дочірнім підприємством "Трансгарант-Україна" договору №12-1990-02 від 19.12.2012 року. На момент оформлення перевізних документів на порожні вагони та їх фактичного відправлення одержувачу (позивачу) всі вагони перебували під оперативним управлінням Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна".

До початку відправлення порожніх вагонів на адресу позивача (одержувач), Товариство з обмеженою відповідальністю виробничою компанією "Гірничодобувна промисловість", дотримуючись порядку планування перевезень вантажів, надав залізниці місячні замовлення на перевезення вантажів, вказавши вантажоодержувачів вантажу та інформацію про перевізника, на підставі чого залізниця погодила відповідні Місячні плани перевезення в автоматизованій системі ОСОБА_4.

На шляху прямування вагонів на станції призначення з незалежних від позивача причин, в Автоматизований банк даних парку вантажних вагонів (далі - АБД ПВ) були внесені зміни, згідно яких власником вагонів залишилось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", однак знято з Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна" ознаки операторства. Тобто вагони значилися під оперативним управлінням інших підприємств - операторів.

У зв'язку зі змінами в АБД ПВ про нових операторів даних вагонів, які вже фактично надійшли на станції призначення, а деякі з них перебували на підходах до станцій, Дочірнє підприємство "Трансгарант - Україна" (оператор, який фактично відправляв вагони) проінформував позивача та станції призначення про те, що оплату залізничного тарифу з коду ДП "Трансгарант - Україна" по даним вагонам не погоджує, і просив не приймати вагони (листи за вих. №ДН-12/4742 від 26.12.2014 року, №ДН-12/4743 від 26.12.2014 року, №ДН-12/4744 від 26.12.2014 року, №15/15 від 07.01.2015 року). Між тим, в накладних, за якими надходили порожні вагони для одержувача, платником залізничного тарифу був вказаний саме ДП "Трансгарант - Україна".

В січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" надавав позивачу інструкції щодо переадресування (відправки) деяких порожніх вагонів на іншу станцію призначення для нових одержувачів.

У відповідь на листи Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" щодо реквізитів для відправки порожніх вагонів для завантаження, Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" повідомило листом від 15.01.2015 року №26, що готове оформити перевізні документи та відправити порожні вагони за умови надання гарантійних листів по сплаті залізничного тарифу та додаткових зборів (подача-забирання вагонів, маневрові роботи, плата за користування вагонів).

Листом від 20.01.2015 року №28/01 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" повідомило, що з метою запобіганню простою вагонів на станціях призначення та підходах до неї, компанією неодноразово приймалися заходи щодо переадресування вагонів, однак зробити це виявилось неможливим, оскільки платником тарифу є Дочірнє підприємство "Трансгарант - Україна".

Також, зі сторони нового оператора вагонів - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕвразТранс Україна" подавалися інструкції для Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна" (попередній оператор) щодо відправки вже завантажених продукцією вагонів на станцію призначення Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці для Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", які простоювали на під'їзних коліях позивача.

З метою відвантаження продукції у вагонах Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" в адресу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" позивач неодноразово звертався до відповідача-1 з проханням якнайшвидше підтвердити приймання та завантаження 122 вагонів, а також надати гарантійні листи по сплаті залізничного тарифу та додаткових зборів, оскільки таке не підтвердження призводить до нарахування позивачу ОСОБА_5 плати за простій вагонів (копії листів містяться в матеріалах справи а.с. 70, 72, 73, 74, том 1).

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" відмовилося підтверджувати приймання вагонів та сплачувати будь-які кошти (залізничний тариф, додаткові збори тощо) за них, посилаючись на спірність даних вагонів, незатребуваність власниками й відсутністю договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" (листи від 16.01.2015 року № 01 ЮК/108, від 19.01.2015 року № 01 ЮК/112).

Таким чином, сплачувати кошти за подачу-забирання вагонів, маневрові роботи, плату за користування як порожніх, так і завантажених вагонів відмовилися Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", номінований ним перевізник Дочірнє підприємство "Трансгарант - Україна" (попередній оператор, платник згідно накладних), Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕвразТранс Україна" (новий оператор) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" (власник).

ОСОБА_5 були складені документи, за якими сплату додаткових зборів покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю виробничу компанію "Гірничодобувна промисловість". У звязку з відмовою Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та його перевізника (ДП "Трансгарант - Україна") розпорядитися порожніми вагонами, якому він доручив відправку цих вагонів в адресу позивача (одержувач згідно накладних), ДТГО "Львівська залізниця" та ДТГО "Південно - Західна залізниця" нарахували позивачу плату за користування вагонами та збір зберігання рухомого складу на попутних станціях та станціях призначення, стягнувши кошти в судовому порядку:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015 року, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року, у справі № 904/4286/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" на користь Державного територіально-галузевого обєднання "Львівська залізниця" плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у загальній сумі 1 004 516,16 грн. та 20 090,32 грн. судового збору. Вказане рішення суду було виконано в повному обсязі та стягнуто з позивача 1 024 606,48 грн., що підтверджується постановою Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 05.11.2015 року про закінчення виконавчого провадження № 49000557 у зв'язку з фактичним виконанням наказу суду № 904/4286/15 від 07.08.2015 року (а.с. 103, том 1);

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015 року, яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року, у справі № 904/4797/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" на користь Державного територіально-галузевого обєднання "Львівська залізниця" плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у загальній сумі 320 464,20грн. та 6 409,28 грн. судового збору. Вказане рішення суду було виконано в повному обсязі та стягнуто з позивача 326 873,48 грн., що підтверджується постановою Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 05.11.2015 року про закінчення виконавчого провадження № 49099226 у зв'язку з фактичним виконанням наказу суду № 904/4797/15 від 17.07.2015 року (а.с. 108, том 1);

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015 року, яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 року, у справі № 904/7978/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" на користь Державного територіально-галузевого обєднання "Південно-Західна залізниця" плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у загальній сумі 664 223,40 грн. та 13 284,47 грн. судового збору. Вказане рішення суду було виконано в повному обсязі та стягнуто з позивача 677 507,87 грн., що підтверджується постановою Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 16.03.2016 року про закінчення виконавчого провадження № 50239793 у зв'язку з фактичним виконанням наказу суду № 904/7978/15 від 30.12.2015 року (а.с. 113, том 1).

На думку позивача, невиконання зобов'язань зі сторони відповідачів виразилося в тому, що через незаплановану зміну оператора вагонів в АБД ПВ Укрзалізниці (з оператора ДП "Трансгарант - Україна" на інших операторів), відсутністю заявок вантажоотримувачів і відповідно узгоджених планів перевезень на дані вагони нових операторів, позивач не міг їх прийняти за відсутності підтверджень відповідача-1 в завантаженні цих вагонів в адресу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та гарантій по сплаті залізничного тарифу, додаткових зборів за користування вагонами. Крім того, не передавши завчасно постачальнику повні дані про конкретного перевізника та/або не повідомивши про найменування нового перевізника, відповідач-1 фактично відмовився від виконання обов'язку по організації усього ланцюгу доставки порожніх вагонів (порушені умови поставки FCA згідно Інкотермс 2010 року). Внаслідок неврегульованості відносин між відповідачем-1 та його перевізником (ДП "Трансгарант -Україна"), якого він номінував для відправки порожніх вагонів в адресу постачальника для завантаження їх продукцією з подальшим відвантаженням для Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", ОСОБА_5 з позивача були стягнуті кошти в судовому порядку, оскільки згідно діючих правил на залізниці, саме на одержувача порожніх вагонів покладається обов'язок по оплаті плати за користування вагонів та збору зберігання рухомого складу.

Таким чином, позивач вважає, що саме з вини відповідачів (відповідачем-1 не виконані зобовязання за договором №13-0784-02 від 01.04.2013 року щодо забезпечення ланцюга поставки, а відповідач-2 є власником вагонів, щодо яких внесені зміни про оператора, що в подальшому спричинило затримання спірних вагонів), ОСОБА_5 була нарахована плата за користування вагонами та збір за зберігання рухомого складу, які повністю стягнуто в судовому порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість", проти чого заперечують відповідачі, що є причиною виникнення спору.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Однак, притягнення особи до відповідальності у вигляді стягнення збитків можливе лише за наявності правопорушення, а саме: збитків, неправомірної поведінки заподіювача збитків, причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та збитками, вини заподіювача збитків.

Обов'язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями винної особи та заподіянням збитків; протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків; вина. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Отже, відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. При цьому позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

На момент оформлення перевізних документів на порожні вагони та їх фактичного відправлення позивачу всі вагони перебували під оперативним управлінням Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна".

На шляху прямування вагонів на станції призначення в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) відбулися зміни згідно з яких власником вагонів залишилось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", однак знято з Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" ознаки операторства. Тобто, вагони значилися під оперативним управлінням інших підприємств - операторів. Відповідно до пояснень Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залізницями так і компаніями - операторами було введено інформацію по зміні операторів, як без застосування електронного цифрового підпису так і з застосуванням електронно-цифрового підпису.

Дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна" в письмових поясненнях (а.с. 191, том 1) зазначило, що 26.12.2014 року стався озброєний напад на офіс підприємства та насильно вивели з операторства підприємство.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 умов договору поставки в частині виконання обов'язку по організації усього ланцюгу доставки порожніх вагонів (порушені умови поставки FCA згідно Інкотермс 2010 року) та на порушення відповідачем-2 (власником вагонів) порушення пункту 6.8 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів (внесені зміни щодо оператора під час прямування вагонів), у звязку з чим просить апеляційний господарський суд стягнути понесені збитки солідарно з відповідачів-1,2.

Апеляційний господарський суд частково погоджується із доводами апелянта щодо неналежного виконання відповідачем-1 зобовязання за договором №13-0784-02 від 01.04.2013 року щодо забезпечення ланцюга поставки на умовах поставки FCA згідно Інкотермс 2010 року.

Так, відповідно до умов договору та Специфікацій умови поставки визначені як FCA згідно Інкотермс 2010 року станції Нігин Південно-Західної залізниці та стації Бугач, Скалат Львівської залізниці.

Згідно із статтею А.4 базису поставки FCA продавець зобовязаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А 3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поставка вважається здійсненою,

а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;

б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

За приписами статті Б 6 базису поставки FCA покупець зобовязаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, з моменту поставки товару відповідно до статті А 4, та нести додаткові витрати або за умови невиконання ним обовязку зазначити перевізника або іншу особу відповідно до статті А 4, або тому, що зазначений ним перевізник або інша особа не змогла прийняти товар в своє розпорядження в установлений строк або він сам не зміг надати повідомлення відповідно до статті Б.7.

Продавець зобов'язаний з урахуванням застережень статті Б.6 нести усі витрати, зв'язані з товаром до моменту його постачання відповідно до пункту А.4, і оплатити, якщо це буде потрібно, усі мита, податки й інші збори, а також витрати на виконання митних формальностей, які підлягають оплаті при експорті.

Таким чином, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів в редакції Інкотермс-2010 за умовами поставки FCA саме на покупця покладений обовязок щодо здійснення оплати перевізнику.

Укладаючи договір транспортно-експедиторського обслуговування №12-1990-02 з Дочірнім підприємством "Трансгарант-Україна" та договір поставки з позивачем на умовах поставки FCA відповідач-1 взяв на себе зобов'язання щодо організації перевезення вантажу, які не були виконані належним чином. За умовами поставки FCA покупець (відповідач-1) несе витрати, пов'язані з перевезенням та несе відповідальність є за вибраного ним перевізника.

Як вбачається з матеріалів справи, під час прямування вагонів на станції призначення в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) відбулися зміни щодо оператора спірних вагонів, що в подальшому і спричинило їх затримку та, як наслідок, нарахування плати за користування та збору за зберігання вагонів, які стягнуті з позивача на підставі рішень господарського суду та є заявлені ним як збитки в даному спорі.

Оскільки обовязок щодо забезпечення здійснення перевезення (в тому числі й оплата перевезення) покладена на покупця (відповідача-1), позивачем понесені додаткові витрати у вигляді сплати плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та судових витрат через неналежне забезпечення відповідачем-1 обов'язку зі здійснення організації перевезення (FCA згідно Інкотермс 2010 року), апеляційний господарський суд вважає правомірними позовні вимоги про стягнення понесених збитків з відповідача-1.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача-1 щодо відсутності в нього вини (зміна оператора відбулася внаслідок рейдерського захвату приміщення власника вагонів не з вини відповідача-1), оскільки відповідач-1 зобов'язаний був забезпечити не лише організацію перевезення товару а й здійснювати контроль за перевезенням. Крім того, матеріали справи містять листи про відмову відповідача-1 підтверджувати приймання вагонів та сплачувати будь-які кошти (залізничний тариф, додаткові збори тощо) (листи від 16.01.2015 року № 01 ЮК/108, від 19.01.2015 року № 01 ЮК/112).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем-1 умов договору поставки щодо неналежного забезпечення організації перевезення товару, що спричинило понесення позивачем витрат, у вигляді стягнутих за рішеннями суду плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та судових витрат на загальну суму 1 989 203,76 грн., тобто наявності складу правопорушення, що є підставою для стягнення збитків з відповідача-1.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта щодо наявності підстав для стягнення збитків з відповідача-1.

Щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість", яка міститься в апеляційній скарзі, про стягнення збитків солідарно з відповідачів-1,2 апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача (стаття 24 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем предявлено позовну вимогу про стягнення збитків лише до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (а.с. 3-11, том 1). Після залучення до участі у справі в якості відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", позивачем ні предмет ні підстави позову не змінювались.

Оскільки підставою звернення до суду було порушення відповідачем-1 умов договору поставки, збитки заявлені на підставі статті 224 Господарського кодексу України (за порушення господарського зобов'язання), апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом помилково залучено до участі у справі у якості відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", з яким у позивача відсутні договірні відносини. Крім того, після залучення до участі у справі відповідача-2 вимоги до нього позивачем також не заявлені (зміна позовних вимог на стадії апеляційного розгляду справи не допускається).

З урахуванням підстав та предмету позову, заявлених позовних вимог, апеляційний господарський суд вважає, що в позові до відповідача-2 необхідно відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача-1.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення суду першої інстанції та, прийняття нового рішення про стягнення збитків з відповідача-1.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача-1.

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016 року у справі №904/2740/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2016 року у справі №904/2740/16 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" 1 989 203,76 грн. збитків, 29 838,06 грн. судового збору за розгляд позовної заяви, 32 821,87 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

В позовних вимогах до відповідача-2 відмовити.

Повна постанова складена 16.03.2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков