Постанова № 65346911, 01.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р. Справа№ 910/33044/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 01.03.2017 року

розглянувши апеляційну ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ШЕРИФ-ЗАХИСТ» на рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2017 року

по справі № 910/33044/15 (суддя - Привалов А.І.)

за позовом ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ШЕРИФ-ЗАХИСТ»

до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АХА СТРАХУВАННЯ»

про стягнення 97 530,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2017 року у справі № 910/33044/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач - ПП «ШЕРИФ-ЗАХИСТ» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2017 року у справі № 910/33044/15 та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2017 року порушено апеляційне провадження у справі № 910/33044/15 та призначено справу до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Тищенко О.В, суддів: Тарасенко К.В., Іоннікової І.А.

У відзиві та письмових поясненнях на апеляційну скаргу ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АХА СТРАХУВАННЯ» вважає подану апеляційну скаргу ПП «ШЕРИФ-ЗАХИСТ» безпідставною, необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню. Відповідач просив відмовити у задоволенні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник ПП «ШЕРИФ-ЗАХИСТ» надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі на підставі доводів зазначених у скарзі. Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АХА СТРАХУВАННЯ» у судових засіданнях апеляційного господарського суду також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів викладених у відзиві на скаргу. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

30.09.2014р. між позивачем (за договором - страхувальник) та відповідачем (за договором - страховик) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 245396Га/14кАС «все включено», відповідно до якого був застрахований транспортний засіб марки Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п.11 договору, страхова сума становить 150 000,00 грн.

Пунктом 25.1.3 договору передбачено, що при настанні страхового випадку страховик має здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та строки згідно з розділом 28 договору.

Так, 25.06.2015 року в місті Києві по вул. Вишгородсько-Западинській застрахований транспортний засіб марки Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, отримав механічні пошкодження переднього бамперу, переднього лівого крила, лівої блок-фари та інші ушкодження, зазначені в довідці.

Відповідно, п. 23 договору визначено, що страховий випадок - це виникнення пошкоджень ТЗ чи втрата ТЗ внаслідок викрадення, настання збитків внаслідок ДТП (пошкодження або знищення ТЗ), збитки внаслідок інших подій, передбачених п. 24.2 договору.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, про виникнення страхового випадку позивач, як страхувальник по договору, повідомив страховика - відповідача, із додержанням вимог, передбачених розділом 26 договору.

Відповідно до п. 32.1 страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що для визначення отриманих збитків та встановлення вартості відновлювального ремонту ТЗ, позивач звернувся до авторизованої СТО Авто-Мотив, якою 02.07.2015р. був наданий звіт (калькуляція) №1.003.15.0, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту вищевказаного авто становить 93 750,07 грн.

Натомість, не погодившись із вказаною калькуляцією ремонту, відповідачем був залучений сторонній експерт ТОВ «Незалежна Експертно- Асистуюча Компанія». Відповідно до звіту №410 від 08.07.2015р. вказаного експерта в результаті пошкодження автомобіля д.н. НОМЕР_1 вартість матеріального збитку, завданого власнику, складає 121 665, 77 грн. Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що збиток перевищує 70% дійсної вартості автомобіля на момент укладення договору та згідно з п.23 договору визнається повною загибеллю транспортного засобу, про що відповідач повідомив позивача в листі №6804/18ув від 16.07.2015р. В цьому ж листі відповідачем було визначено, що розмір страхового відшкодування має від'ємне значення.

За вказаних підстав, відповідач відмовив у здійсненні виплати по випадку пошкодження застрахованого транспортного засобу марки Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1, у зв'язку з відсутністю правових підстав для здійснення страхової виплати (листи за вих. № 6804/18ув від 16.07.2015р., № 7139/18ув від 14.058.2015р. та № 7503/18ув від 02.09.2015р.).

Так, у грудні 2015 року позивач звернувся з даним позовом до господарського суду міста Києва та просив стягнути з відповідача страхову виплату в сумі 92 750,07 грн. (за вирахуванням франшизи), пеню в сумі 3552,00 грн. та збитки в частині витрат на проведення експертного дослідження в розмірі 1228,80 грн.

У свою чергу, відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що оскільки вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу згідно висновку судової експертизи (108 445,43 грн.) перевищує 70% від його дійсної вартості на момент укладення договору (150 000,00 грн. * 70% = 105 000,00 грн.), то даний випадок згідно з умовами спірного договору є повною загибеллю транспортного засобу, а тому, розраховуючи розмір страхового відшкодування відповідно до п. 28.12 договору, де зазначено, що при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (Кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт, розмір страхового відшкодування щодо заявленого позивачем випадку має від'ємне значення. Відтак, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення виплати по випадку (ДТП), який трапився 25.06.2015 року в м. Києві на перехресті вулиць Вишгородської та Полупанова із застрахованим ТЗ.

Оскільки матеріали справи містять різні висновки експертів, щодо вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Logan MCV, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також існування спору між сторонами щодо ринкової вартості пошкодженого автомобіля як на день укладення договору добровільного страхування наземного транспорту №245396Га/14кАС від 30.09.2014р., так і на день настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, місцевим господарським судом було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Так, за результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи судовим експертом було надано висновок № 6603/16-54 від 10.11.2016р., яким встановлено, що:

- розмір матеріальної шкоди, яку було завдано власнику транспортного засобу - автомобіля Renault Logan MCV, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження вказаного автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 25.06.2015р. в м. Києві по вул. Вишгородсько-Западинській, складав: 64034,80 грн.;

- вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу деталей транспортного засобу склала 108 445,43 грн.;

- ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу - автомобіля Renault Logan MCV, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на день настання страхового випадку - 25.06.2015р. складала 104 363,70 грн.

- ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу станом на день настання страхового випадку з урахуванням встановлених пошкоджень автомобіля, складала 104 363,70 грн.

На останнє (п'яте) поставлене судом питання щодо вартості автомобіля станом на 30.09.2014р., судовий експерт відповіді не надав, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про технічний стан, пробіг, комплектність досліджуваного КТЗ станом на 30.09.2014р., тобто на день укладання договору добровільного страхування наземного транспорту №245396Га/14кАС від 30.09.2014р. При цьому,у дослідницькій частині висновку № 6603/16-54 від 10.11.2016р. судовим експертом встановлено, що ринкова вартість автомобіля станом на момент перед ДТП складала 168 398,53 грн.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2017 року у справі № 910/33044/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши наявні в справі матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду яким позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

У відповідності до приписів статті 979 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст.526, ст.525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України «Про страхування» відмова страховика у виплаті страхового відшкодування може бути оскаржена страхувальником в судовому порядку.

Статтею 979 ЦК України, яка кореспондується із ст.16 Закону України «Про страхування», передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній в договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що у даній справі за наслідками вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди відбулась повна загибель транспортного засобу (далі - ТЗ), тобто коли вартість відновлювального ремонту (без урахування зносу деталей) перевищує 70% від його дійсної вартості на момент укладення договору. При цьому, судом першої інстанції було взято до уваги, що вартість ТЗ необхідно визначати відповідно до ст. 11 договору, а саме розміру страхової суми - 150 000 грн., яка у цивільно-правових відносинах у сфері страхування прирівнюється до дійсної вартості ТЗ на момент укладення застрахованого автомобіля.

Однак, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції, щодо повної загибелі транспортного засобу, погодитися не може, враховуючи висновки судової експертизи, що була проведена під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 6603/16-54 від 10.11.2016р., розмір матеріальної шкоди, яку було завдано власнику транспортного засобу - автомобіля Renault Logan MCV, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження вказаного автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 25.06.2015р. в м. Києві по вул. Вишгородсько-Западинській, складав: 64034,80 грн.. Вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу деталей транспортного засобу склала 108 445,43 грн.. Ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу - автомобіля Renault Logan MCV, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на день настання страхового випадку - 25.06.2015р. складала 104 363,70 грн. Ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу станом на день настання страхового випадку з урахуванням встановлених пошкоджень автомобіля, складала 104 363,70 грн. При цьому, на останнє (п'яте) поставлене судом питання щодо вартості автомобіля станом на 30.09.2014р., судовий експерт відповіді не надав, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про технічний стан, пробіг, комплектність досліджуваного КТЗ станом на 30.09.2014р., тобто на день укладання договору добровільного страхування наземного транспорту №245396Га/14кАС від 30.09.2014р.

Так, хоч і на останнє (п'яте) поставлене судом питання щодо вартості автомобіля станом на 30.09.2014р., судовий експерт відповіді не надав, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про технічний стан, пробіг, комплектність досліджуваного КТЗ станом на 30.09.2014р., тобто на день укладання договору добровільного страхування наземного транспорту №245396Га/14кАС від 30.09.2014р., судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у дослідницькій частині висновку № 6603/16-54 від 10.11.2016р. судовим експертом встановлено, що ринкова вартість автомобіля станом на момент перед ДТП складала 168 398,53 грн.

Отже, враховуючи той факт, що ринкова вартість автомобіля станом на момент перед ДТП складала 168 398,53 грн., то така вартість транспортного засобу виключає можливість вважати, що ринкова вартість застрахованого транспортного засобу була меншою ніж на момент перед ДТП.

Таким чином, враховуючи, що судовим експертом встановлена ринкова вартість автомобіля на момент перед ДТП у розмірі 168 398,53 грн., та за висновком експерта вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 108445,43 грн. судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що вартість відновлювального ремонту не перевищує 70% від його дійсної вартості на момент укладення договору. Отже висновки суду про повну загибель транспортного засобу є необґрунтованими та помилковими.

При цьому, у разі відсутності інформації про ринкову вартість автомобіля, або неможливість її визначити, колегія суддів апеляційного господарського суду не виключає можливості визначення вартості транспортного засобу у відповідності розміру страхової суми, яка зазначається у договорі страхування, та яка у цивільно-правових відносинах у сфері страхування прирівнюється до дійсної вартості ТЗ на момент укладення застрахованого автомобіля.

До того ж, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до звіту (калькуляції) №1.003.15.0 від 02.07.2015р. проведеної СТО Авто-Мотив, вартість відновлювального ремонту вищевказаного транспортного засобу позивача становить 93 750,07 грн. Та у відповідності до платіжного доручення № 2935 від 09.12.2015 року позивач перерахував ТОВ «Авто-Мотив ЛТД» 93 750,07 грн. в якості оплати за ремонт автомобіля.

Так, проаналізувавши Закон України «Про страхування» та Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне вказати, що вказаними законами не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції фактичні витрати що були понесені позивачем для відновлення транспортного засобу склали 93 750,07 грн. При цьому, враховуючи положення п. 28.13 договору, яким сторони передбачили, що при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування визначається з вирахуванням встановленої в розділі 10 договору франшизи, яка, в свою чергу складає 1000 грн., колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню 92 750,07 грн. страхового відшкодування.

Висновки суду першої інстанції, про те, що в матеріалах справи міститься пропозиція онлайн-аукціону з продажу автомобілів ТОВ «Аудатекс Україна», що свідчить про наявність на ринку попиту на пошкоджений транспортний засіб марки Renault Logan MCV, д.н. НОМЕР_1 та вказане є належним доказом щодо визначення вартості пошкодженого транспортного засобу, судова колегія вважає необґрунтованим та не приймає їх як належний доказ по справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Натомість наданий відповідачем лист - витяг з онлайн-аукціону не відповідає жодним вимогам документів. Вказаний лист надруковано без зазначення електронної адреси документу, сайту та дати коли його було роздруковано, та взагалі не завірено належним чином.

Отже, з огляду на вказану обставину та положення п. 28.8 договору страхування, яким передбачено можливість визначити вартість пошкодженого транспортного засобу шляхом експертної оцінки, на переконання колегії суддів, місцевим господарським судом необхідно було б прийняти як належний доказ по справі висновок судової експертизи, в якому зокрема судовим експертом встановлено що ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу складає - 104 363,70 грн., а вартість транспортного засобу станом на момент перед ДТП склала 168 398,53 грн.

Враховуючи вищевказані обставини, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову про стягнення страхового відшкодування.

Крім того, враховуючи, що відповідачем, як страховиком не здійснено виплати страхового відшкодування позивачу, останній просив стягнути пеню у розмірі 3552 грн.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За змістом ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, у відповідності до п. 32.1 страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до п.28.16 договору, страхове відшкодування виплачується протягом 10 (десяти) робочих днів з дня складання страхового акту.

Відповідно до п.28.3 договору, страховий акт складається протягом 10 (десяти) робочих днів з дня повідомлення про випадок.

Враховуючи, що ДТП сталося 25.06.2015 року і в цей же день страховика було повідомлено про страховий випадок, граничним днем складання страхового акту є 09.07.2015 року. Отже, відраховуючи 10 робочих днів від дня складання акту, останній день сплати страхової суми є 23.07.2015 року та відповідно з 24.07.2015 року належить розраховувати пеню.

При цьому враховуючи положення п. 32.3 договору страхування в якому сторони домовилися, що в разі виникнення між ними спору щодо відмови у виплаті страхового відшкодування та/або визнання події страховим випадком та/або щодо розміру страхового відшкодування та/або щодо строків прийняття рішення страховиком по заявленій страхувальником події (у випадку, коли позов подано до суду до прийняття страховиком рішення за заявленою подією) на період з дати надходження позовної заяви до суду до вступу судового рішення в законну силу не нараховується пеня та інші санкції, передбачені чинним законодавством України (інфляційні нарахування, штрафи, 3% річних та інші) за неналежне виконання зобов'язань, колегія суддів здійснила власний розрахунок пені з 24.07.2015 року по 21.12.2015 року (дата подання позову).

Так, здійснивши розрахунок пені (враховуючи святкові та вихідні дні), судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що з відповідача належить стягнути на користь позивача пеню у розмірі 983,15 грн., а не 3552 грн. як заявлено позивачем у заяві про збільшення позовних вимог вже під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 1 228,80 грн. у якості збитків, які на думку скаржника він отримав так як проводив експертне дослідження, судова колегія відмовляє, оскільки заявлена позивачем сума у розумінні ст.22 ЦК України не є збитками.

Таким чином, з відповідача належить стягнути на користь позивача 92 750,07 грн. страхового відшкодування та 983,15 грн. пені, В решті позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не надав належну оцінку правовідносинам що склалися між сторонами, та помилково повністю відмовив у задоволенні позову.

У відповідності до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2017 року, прийняте після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з не правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що не відповідає нормам закону.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга ПП «ШЕРИФ-ЗАХИСТ» підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2017 року у справі № 910/33044/15 скасуванню з прийняттям нового рішення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ШЕРИФ-ЗАХИСТ» на рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2017 року у справі № 910/33044/15 - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2017 року у справі № 910/33044/15 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду яким позов ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ШЕРИФ-ЗАХИСТ» до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АХА СТРАХУВАННЯ» про стягнення 97 530,87 грн. задовольнити частково.

4. Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АХА СТРАХУВАННЯ» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 20474912) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ШЕРИФ-ЗАХИСТ» (02093, м.Київ, вул. Поліська, будинок 22, квартира 126, ідентифікаційний код юридичної особи 37153018) 92 750,07 грн. страхового відшкодування, 983,15 грн. пені.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АХА СТРАХУВАННЯ» (04070, м.Київ, вул. Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 20474912) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ШЕРИФ-ЗАХИСТ» (02093, м.Київ, вул. Поліська, будинок 22, квартира 126, ідентифікаційний код юридичної особи 37153018) 1 406,01 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, 1 505,88 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції та 2 645,32 грн. судових витрат за проведену судову автотоварознавчу експертизу під час розгляду справи у суді першої інстанції, пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

7. Видачу наказів у справі № 910/33044/15 доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 910/33044/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова