Рішення № 65346852, 07.03.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2017 р.Справа № 925/129/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" до публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення 239 572,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 239 572,00 грн. з них: 231 776,62 грн. заборгованості за поставлений товар, 6 895,27 грн. пені, 800,11 грн. як 3 % річних та 100 грн. інфляційних втрат на підставі договору № 272-411 від 19.05.2016, укладеного між сторонами.

02.03.2017 позивачем подано заяву № 661 від 01.03.2017 про збільшення позовних вимог (а.с. 46) в якій просить суд стягнути з відповідача 249 090,01 грн. з них: 231 776,62 грн. основна заборгованість, 13 335,09 грн. пені, 1 428,76 грн. як 3 % річних, 2 549,54 грн. інфляційних втрат (всього 249090,01 грн.) з тих же підстав.

Суд ухвалює заяву № 661 від 01.03.2017 про збільшення позовних вимог прийняти до розгляду, оскільки вона подана в порядку ст. 22 ГПК України.

В останнє судове засідання представник позивача не з'явився, причини неявки суду не відомі. Відмови від позову не подано. Неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує повністю через його безпідставність, про що надав суду відзив на позов № 501-06/100 від 07.03.2017 (а.с. 51-53).

Заслухавши доводи та пояснення представника відповідача і дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

19.05.2016 між публічним акціонерним товариством "Азот" (далі - Покупець, відповідач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (далі - Продавець, позивач по справі) було укладено договір № 272-411 (а.с. 20-25), у відповідності до якого Продавець зобов'язався поставить Покупцю Насосне обладнання (далі - Продукція), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію згідно специфікації.

Специфікація:

1. Насос ГНОМ 100-25 Еx dIIBT3Х, кабель 25 м. в кількості 2 шт., ціна баз ПДВ 52 140,25 грн., ціна з ПДВ 125 136,60 грн.;

2. Насос ГНОМ 53-10 Еx dIIBT3Х, кабель 25 м. в кількості 2 шт., ціна баз ПДВ 44 433,34 грн., ціна з ПДВ 106 640,02 грн.

Всього з ПДВ 231 776,62 грн. ( п. 1.1. договору).

Загальна вартість Продукції по даному Договору складає 231 776,62грн. (двісті тридцять одна тисяча сімсот сімдесят шість гривень 62 коп. в тому числі ПДВ 20 % - 38 629,44 (тридцять вісім шістсот двадцять дев'ять гривень 44 коп.) (п. 1.2. договору).

В зв'язку з тим, що Продавець проводить поставку продукції, який має 100 % імпортну складову, її вартість по п. 1.1. договору, розрахована відповідно з офіційним курсом української гривні до долара США, встановленому Національним Банком України на день укладення договору 26.04.2016 рівним 25,338921 гривень за один долар, при цьому загальна сума Продукції в розмірі 231 776,62 (двісті тридцять одна тисяча сімсот сімдесят шість) гривень 62 коп. в т.ч. ПДВ 20 % - 38 629,44 (тридцять вісім шістсот двадцять дев'ять) гривень 44 коп. в грошовому еквіваленті в іноземній валюті складає 9 147,06 (дев'ять тисяч сто сорок сім) доларів 06 центів.

Вартість Продукції по Договору може бути змінена за згодою Сторін. Підставою для зміни суми Договору є зміна офіційного курсу української гривні до долара США, встановленого Національним Банком України , більше ніж на 1,5 % у відповідності до умов сказаних в п. 1.5. договору (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 1.5. договору у випадку зміни збільшення чи зменшення офіційного курсу української гривні до долара США, встановленого Національним Банком України на дати проведення оплати більше ніж на 1,5 % по відношенню до курсу на дату 26.04.2016 (так як вказано у п. 1.4. договору), сума цього платежу буде перерахована у відповідності з офіційним курсом НБУ на дату проведення оплати (п. 2.1 та п. 2.2.) про що Сторони підписують Додаткову угоду. Оплата курсової різниці по п. 2.1. і п. 2.2. якщо така матиме місце, буде здійснюватись на протязі 15 робочих днів після підписання відповідної додаткової угоди.

В п. 1.6 договору сторони погодили, що на протязі 5-ти календарних днів з дати здійснення оплати відповідно до п. 2.2., Продавець зобов'язався (при наявності підстав для зміни ціни Продукції і загальної вартості Договору), надати Покупцю додаткову угоду до договору (з новою (відредагованою) Специфікацією) на Продукцію з цінами, перерахованими у відповідності з п. 1.5. Договору для оформлення Додаткової угоди до Договору та оплати курсової різниці по п. 2.1., 2.2. якщо така матиме місце.

Даний договір набирає законної сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2016, а в частині гарантійних та фінансових зобов'язань до повного виконання (п. 9.1. договору).

За правовою природою даний договір є договором поставки і відповідає вимогам ст. 712 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 599, 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Доказів припинення дії договору № 272-411 від 19.05.2016 чи визнання його недійсним сторонами не надано.

29.11.2016 між сторонами по справі було підписано додаткову угоду № 1 (а.с. 26-27) якою сторонами було змінено умови розрахунків за поставлену продукцію, а саме в п. 3 додаткової угоди до договору були змінені умови оплати: "Покупець проводить оплату за продукцію в розмірі 100 % від загальної вартості продукції на протязі 10 (десяти) календарних днів після надходження продукції на склад ПАТ "Азот"

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу насосне обладнання в кількості 4 шт. на загальну суму 231 776,62 грн., що підтверджується видатковою накладною № Е-2493 від 06 грудня 2016 року (а.с. 29) та довіреністю серія ААЕ № 385075/922 від 30 листопада 2016, виданою на ім'я менеджера ОСОБА_2 ( а.с. 30).

Заперечень проти неотримання товару, поставленого позивачем, відповідач суду не надав. Доказів існування між сторонами спору з приводу якості придбаного товару у справі немає.

За твердженням позивача, відповідач повинен здійснити оплату за поставлений товар - 17.12.2016 (10 календарних днів з дати накладної на поставку), але відповідачем не було проведено оплату товару.

У відповідності до ст.ст. 525, 526, 527 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно бути виконано особисто боржником, належним чином та у строк, обумовлений договором між сторонами. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що він не отримав вимоги від позивача про оплату товару, а тому сплачувати кошти за товар не повинен.

У відповідності до інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" судам роз'яснено такий порядок застосування ч. 1 ст. 692 ЦК України щодо визначення строку виконання боржником грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу у співвідношенні з ч. 2 ст. 530 ЦК України. Зокрема, зазначено таке: відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Таким чином позивач не повинен був попередньо надсилати відповідачу вимогу про оплату товару в порядку ст. 530 ЦК України, оскільки за загальним правилом зобов'язання провести розрахунок у відповідача виникло з моменту передачі йому товару на підставі ст. 692 ЦК України.

Однак, у відповідності до зміненого п. 2.1. договору між сторонами за додатковою угодою від 29.11.2016 (а.с. 26), відповідач повинен провести оплату товару протягом 10 робочих днів після отримання продукції на склад ПАТ "Азот" -- це до 21 грудня 2016 року.

Станом на час вирішення спору доказів сплати на користь позивача 231 776,62 грн. за поставлений товар у справу не подано, строк виконання даного зобов'язання є таким, що настав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 231 776,62 грн. основної заборгованості за договором № 272-411 від 19.05.2016.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не встановлено договором.

Згідно уточнених позовних вимог, за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 231 776,62 грн. позивач просить стягнути з відповідача також 1 428,76 грн. як 3% річних за період з 17.12.2016 по 01.03.2017 та 2 549,54 грн. інфляційних за період з 17.12.2016 по 01.03.2017.

Суд перевіривши нарахування позивачем 3 % річних в сумі 1 428,76 грн. за період з 17.12.2016 по 01.03.2017 встановив неправильність нарахування, оскільки датою початку нарахування є 21.12.2016 (прострочення виконання). За належним розрахунком сума 3% річних за період з 21.12.2016 по 01.03.2017 становить лише 1 351,99 грн. за калькулятором програми Ліга-Закон.

Доказів проведення розрахунку за цим платежем відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить лише 1 351,99 грн. як 3% річних. В решті вимог про стягнення 3% річних позивачу слід відмовити через безпідставне нарахування.

Суд, перевіривши нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 2 549,54 грн. за період з 17.12.2016 по 01.03.2017, встановив що періодом початку нарахування інфляційних втрат є 21.12.2016. Однак за калькулятором Ліга-Закон підтверджено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 2549,54 грн.

Доказів проведення розрахунку за цим платежем відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 2 549,54 грн. інфляційних втрат.

Доказів відсутності основного боргу, як підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, відповідач суду не надав.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 13 335,09 грн. за період 17.12.2016 по 01.03.2017.

Суд вважає, що позивач не має права на стягнення пені, виходячи з такого:

Як встановлено судом та не заперечується представниками, договір поставки між сторонами № 272-411 від 19.05.2016 року не містить умови про встановлення розміру пені за прострочення оплати відповідачем товару. Пункт 6.1. договору лише встановлює умову про те, що при виконанні цього договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України. Додаткова угода від 29.11.2016 року умов про відповідальність у виді пені також не містить.

У відповідності до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно положень ст. 546, 547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже, між сторонами не існує письмового документу про досягнення домовленості щодо розміру пені за прострочення оплати придбаного відповідачем товару.

У відповідності до роз'яснення п. 1 інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. N 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" - відповідно до ч.2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.

З цих підстав позивач не вправі застосувати і норми ч. 6 ст. 231 ГК України про пеню та нарахувати її в розмірі облікової ставки від суми простроченого боргу.

Крім того, у відповідності до ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі викладеного, у задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені позивачу слід відмовити повністю через безпідставність її нарахування.

Доказів про існування підстав звільнення від майнової відповідальності перед позивачем за отриманий товар відповідач суду не надав, докази проведення повного розрахунку за позовними вимогами у справі відсутні, правомірність позовних вимог доводиться зібраними у справі доказами.

Відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність примусового стягнення з відповідача лише 231 776,62 грн. основного боргу, 1351,99 грн. як 3% річних, 2549,54 грн. інфляційних втрат за прострочення розрахунків на підставі договору № 272-411 від 19.05.2016 укладеного між сторонами (всього 235 678,15 грн.).

В решті вимог у позові слід відмовити.

На підставі ст. 49 ГПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам(235 678,15 грн. х 100 : 249090,01 грн.= 94,61% ), з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 534,96 грн. на відшкодування сплаченого судового збору (3593,58 грн. + 142,77 грн. х 94,61% ) .

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "АЗОТ" (ідентифікаційний код 00203826, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівест" (ідентифікаційний код 37502259, м. Київ, вул. Г. Хоткевича, 1 оф. 199) -- 231 776,62 грн. основного боргу, 1351,99 грн. як 3% річних, 2549,54 грн. інфляційних за прострочення розрахунків на підставі договору № 272-411 від 19.05.2016 та 3534,96 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В решті стягнення по 3% річних та в частині стягнення пені у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскарженим до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 10 березня 2017 року

Суддя Н.М. Спаських