Рішення № 65346365, 14.03.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017 Справа № 917/2047/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Полтаваобленерго, вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, в особі Кременчуцької філії, проспект Свободи, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39601

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область, 39602

про стягнення 359759,91 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники у судовому засіданні :

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 10-73/2143 від 22.02.2016 року;

Від відповідача : ОСОБА_2, довіреність № 6 від 04.01.2017 року.

14.03.2017 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" 359 759,91 грн. пені за період з 10.12.2015 р. по 31.10.2016 р., що нарахована у зв"язку з неналежним виконанням останнім умов укладеного між сторонами 17.10.2008 р. Договору про постачання електричної енергії № 344.

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви та додаткових письмових пояснень вх. № 2497 від 21.02.2017 р..

Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву на позов від 20.02.2017 року № 272/18-84 (вх. № 2520 від 21.02.2017) та за заявою про зменшення неустойки від 20.02.2017 року № 272/18-84 (вх. № 2519 від 21.02.2017) просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50% від визначеної судом суми до стягнення. Представник позивача проти зменшення розміру пені заперечує.

Суд задовольнив клопотання про зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру пені частково за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив :

17.10.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго" в особі його структурного підрозділу Кременчуцької філії (в подальшому назва змінена на ПАТ "Полтаваобленерго, постачальник) та Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" у формі Відкритого акціонерного товариства (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ", далі - споживач) було укладено договір № 344 про постачання електричної енергії (далі Договір, а.с. 140-146).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 52907,46 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії визначена на межі балансової належності електричних мереж постачальника та споживача згідно з додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" (п. 1 Договору);

- споживач зобов'язується : оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів електричної енергії"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (п. 2.3.3 та п. 2.3.4 Договору);

- за внесення платежів, передбачених п. 2.3.3 - 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми. Сума пені, компенсаційні нарахування встановленого індексу інфляції та 3% річних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком (п. 4.2.1 Договору);

- облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами "Правил устройства електроустановок. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів, що встановлюються при розрахунках за спожиту електричну енергію, а обсяги спожитої електричної енергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами додатка "Порядок розрахунків". На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюються такі документи : акт про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії; акт результатів замірів електричної потужності (п. 7.1 та п. 7.5 Договору);

- цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009 р.. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України (п. 9.4 Договору).

За даними позивача відповідно до п. 9.4 Договору, останній не розривався і на даний час є діючим.

До Договору сторонами було складено (підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками сторін), зокрема:

- Додаток № 1 до Договору - обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії споживачу (а.с. 143);

- Додаток № 2 до Договору - порядок розрахунків (а.с. 144), в якому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- розрахунковим вважається період з 000 години 1-го числа попереднього місяця до 000 години такого ж числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (п. 1 Порядку);

- платежі за електричну енергію здійснюються споживачем платіжними дорученнями на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника у наступних обсягах та строки : 10% від заявленого (договірного) електроспоживання на розрахунковий період до дати початку розрахункового періоду; 20% від заявленого (договірного) електроспоживання на розрахунковий період до 10го числа розрахункового періоду; 30% від заявленого (договірного) електроспоживання на розрахунковий період до 15го числа розрахункового періоду; 40% від заявленого (договірного) електроспоживання на розрахунковий період до 25го числа розрахункового періоду. У разі відсутності інформації про рівень тарифів на наступний розрахунковий період до дня здійснення попередньої оплати, споживач розраховує суму платежу за тарифами, що діють у поточному розрахунковому періоді. Починаючи з дня складання "Акта про обсяги спожитої (переданої) споживачу (суд споживачу) електричної енергії" електропостачальна організація надає споживачу рахунок вартості фактично спожитої електроенергії. Остаточний розрахунок за минулий розрахунковий період здійснюється споживачем самостійно протягом 5-ти операційних (10 операційних для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті) днів з дня виписки рахунку (п. 2 Порядку);

- у разі несвоєчасної оплати платежів, передбачених даним Порядком, постачальник проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. На суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми (п. 9 Порядку).

Постачальником електричної енергії за період з грудня 2015 р. по вересень 2016 р., було виконано договірні зобов'язання з по постачанню споживачу електричної енергії.

В дотримання умов Договору (з урахуванням додатків до нього) сторонами були підписані та скріплені печатками сторін акти про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 177-186). Позивачем було надіслано відповідачеві відповідні рахунки на оплату отриманої електроенергії.

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості отриманої ним електроенергії з порушенням строків, встановлених Договором. Дана обставина відповідачем не спростовується.

На підтвердження проведення відповідачем оплат з порушенням встановлених у Договорі строків, позивач надав копії платіжних доручень, в яких зазначено дати, суми та призначення платежів проведених відповідачем платежів (а.с. 13-138).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 359 759,91 грн. пені за період з 10.12.2015 р. по 31.10.2016 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим, сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо надання послуг з постачання електричної енергії. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриману теплову енергію з порушенням встановлених строків. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (при перерахунку заявленої суми суд виходить саме з дат, вказаних у них), а також відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 4.2.1 Договору та 9 Порядку розрахунків, який є невід'ємним додатком до Договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При перевірці розрахунку позивача судом враховано також приписи статей 254,255 ЦК України, а також неможливість нарахування пені за день, у якому було здійснено відповідний платіж.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку (який надано останнім з додатковими поясненнями, а.с. 203-220) в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 359 759,91 грн. пені за період з 10.12.2015 р. по 31.10.2016 р. (перевіривши строки нарахування позивачем пені з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобовязань з оплати отриманої електроенергії по кожному окремому акту за умовами Договору та враховуючи проведені відповідачем оплати за отриману електроенергію), суд приходить до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.5.3").

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем при здійсненні вищезазначеного розрахунку пені за період з 10.12.2015 р. по 31.10.2016 р. (а.с. 203-220) нараховано відповідачу пеню у розмірі 399 471,70 грн., що відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", проте відповідно до чинних процесуальних норм, суд розглядає даний спір в межах заявлених позивачем позовних вимог. У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 359 759,91 грн., і в подальшому розмір позовних вимог не збільшує, тому суд, не виходячи за межі позовних вимог, вважає правомірно заявленою до стягнення суму 359 759,91 грн.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов до висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню за наступного мотивування:

Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як розяснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи повне (100%) виконання відповідачем зобовязань за Договором, скрутне фінансове становище відповідача, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобовязань за Договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір пені до 300 000,00 грн.. При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Також судом прийнято до уваги те, що відповідач є єдиним виробником великовантажних автомобілів в Україні та стратегічним підприємством машинобудівної промисловості України. Основним замовником великовантажних автомобілів є Держава в особі підприємств, установ та організацій. ПАТ "АвтоКраз" постійно виконує державні замовлення з поставки техніки у зону АТО, зокрема, вантажних автомобілів та броньованих "Кугуар" і "Спартан", які дуже потрібні на фронті.

Водночас, при зменшенні розміру пені судом враховано також і інтереси позивача та його матеріальний стан, а також те, що фактично позивачем заявлено до стягнення значно меншу суму пені, ніж та, яку він міг заявити (виходячи з уточненого розрахунку), тому зменшення розміру пені на 50%, як про це клопоче відповідач, суд вважає неспіврозмірним.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 300 000,00 грн. пені підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 59 759,91 грн. пені задоволенню не підлягають.

Згідно п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи викладене та приписи ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 396,40 грн. покладаються на відповідача (без урахування зменшення судом пені).

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 62, код ЄДРПОУ 05808735) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Ст.Поділ, 5, м.Полтава, 36022) в особі Кременчуцької філії (вул. 60 років Жовтня, 8, м. Кременчук, 39601), ідентифікаційний код юридичної особи 25717118, р/р 26005054501124 в ПФ ПРУ КБ Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401 300 000,00 грн. пені та 5 396,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 16.03.2017 р.

Суддя О.С.Мацко