Рішення № 65346119, 13.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017Справа №910/1555/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "Український науково-дослідний інститут природних газів"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" простягнення 94 862 грн 70 коп.Представники: від позивача: Кулик Ю.В. - представник за довіреністю від відповідача: Кашканова Н.Г. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31.01.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "Український науково-дослідний інститут природних газів" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про стягнення 94 862 грн 70 коп. заборгованості за договором на здійснення авторського нагляду № 20.134/12-13 від 03.12.2012, в тому числі: 52 704 грн 00 коп. основної заборгованості, 11 626 грн 65 коп. пені, 26 496 грн 94 коп. інфляційних втрат та 4 035 грн 11 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на здійснення авторського нагляду № 20.134/12-13 від 03.12.2012 не виконав зобов'язання з оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 52 704 грн 00 коп., а також у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 11 626 грн 65 коп. пені, 26 496 грн 94 коп. інфляційних втрат та 4 035 грн 11 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 порушено провадження у справі № 910/1555/17, розгляд справи призначений на 13.03.2017.

10.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заява про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

13.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 13.03.2017 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволення позову.

У судовому засіданні 13.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії "Український науково-дослідний інститут природних газів (виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (замовник за договором) укладено договір на здійснення авторського нагляду № 20.134/12-13, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, здійснювати авторський нагляд (надалі роботи) по об'єкту "Облаштування Свидницького газового родовища. Дотискуюча компресорна установка. Яворівський район Львівська область" за відповідністю виконання будівельно-монтажних робіт розробленій проектній документації.

Згідно з пунктом 2.1. договору вартість робіт, які виконує виконавець згідно з цим договором відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (додаток № 2), що є невід'ємною частиною даного договору, складає: 43 920 грн 00 коп., крім того ПДВ - 20% - 8 784 грн 00 коп. Загальна вартість роботи з урахуванням ПДВ складає - 52 704 грн 00 коп.

Оплата виконаних за цим договором робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця, протягом 10 днів з дати підписання сторонами акту здачі-прийняття виконаних робіт, з попередньою оплатою у розмірі 50% вартості робіт протягом 3-х банківських днів з дати підписання договору (пункт 2.2 договору).

Пунктом 3.1. договору визначено, що після закінчення виконання робіт виконавець передає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт, який повинен бути підписаний замовником протягом 5 (п'яти) - календарних днів з дати передачі або надана мотивована письмова відмова від його підписання в той же строк. З моменту підписання цього акту, робота вважається завершеною, а обов'язки виконавця - виконаними.

У відповідності до пункту 9.1. договору, в редакції додаткової угоди № 8 від 19.12.2014, цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Нормами статті 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, на виконання умов договору на здійснення авторського нагляду № 20.134/12-13 від 03.12.2012 позивачем було виконано роботи, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актом здавання-приймання робіт № 254 від 30.09.2015, належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за виконанні роботи у розмірі 52 704 грн 00 коп., що також не заперечується відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним між сторонами та скріпленим відтисками сторін актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2015 по 31.10.2015.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних робіт за договором на здійснення авторського нагляду № 20.134/12-13 від 03.12.2012, вимоги позивача про стягнення з відповідача 52 704 грн 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11 626 грн 65 коп. пені, нарахованих за період прострочення з 11.10.2015 по 10.04.2016, 26 496 грн 94 коп. інфляційних втрат та 4 035 грн 11 коп. 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 06.12.2012 по 30.09.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 5.3 договору за порушення строків оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 5.3 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що розрахунок пені є неправильним, оскільки пеню нараховано за період, коли умови договору щодо її застосування вже не діяли.

Згідно з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Строк дії договору на здійснення авторського нагляду № 20.134/12-13 від 03.12.2012 сторонами чітко визначений у пункті 9.1. та з урахуванням додаткової угоди № 8 від 19.12.2014, становить до 31.12.2015, при цьому сторони не узгодили, що договір в частині нарахування штрафних санкцій діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. Крім того, суду не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо продовження строку дії договору.

Таким чином, враховуючи те, що строк дії договору на здійснення авторського нагляду № 20.134/12-13 від 03.12.2012, в тому числі і положень щодо застосування відповідальності за його порушення та визнання розміру закінчився 01.01.2016, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, нарахованих за період прострочення з 01.01.2016 по 10.04.2016, визнається судом не обґрунтованими, оскільки пеня нарахована за період, коли умови договору щодо її застосування та визначення її розміру та порядку нарахування вже не діяли. Також, суду не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо забезпечення неустойкою (штрафом, пенею) виконання відповідачем обов'язку, після закінчення строку дії договору на здійснення авторського нагляду № 20.134/12-13 від 03.12.2012.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення пені. Суд, розглянувши зазначене клопотання зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" стосовно того, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені починаючи з 11.10.2015, а звернувся з позовом до суду 27.01.2017 (відповідно до дати поштового штемпеля підприємства зв'язку), вимоги позивача про нарахування відповідача пені за період з 11.10.2015 по 31.12.2015, не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Також суд зазначає, що статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Інших правових наслідків чинне законодавство не передбачає.

В даному випадку відповідач дійсно порушив умови договору в частині сплати авансу, але аванс не є боргом, оскільки відповідно до пункту 4.3.3 договору замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість, а, відповідно, тільки у разі неоплати виконаних робіт в обумовлений строк позивач набуває статусу кредитора, а відповідач -боржника.

Таким чином, у замовника не виникли боргові зобов'язання з попередньої оплати, а відповідно відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих за несплату авансу за період з 06.12.2012 по 30.09.2015, який є лише однією з умов, які сприяють виконанню підрядником своїх зобов'язань за договором.

З огляду на вищенаведене та доведенням факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати у розмірі 6 008 грн 26 коп. та 3 % річних у розмірі 1 806 грн 38 коп., що нараховані за період прострочення з 11.10.2015 по 30.11.2016.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 13-19, ідентифікаційний код 30162340) на користь Публічного акціонерного товариства "укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний код 30019775) в особі філії "Український науково-дослідний інститут природних газів" (61010, м. Харків, Гімназійна набережна, 20, ідентифікаційний код 00158764) заборгованість у розмірі 52 704 (п'ятдесят дві тисячі сімсот чотири) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 008 (шість тисяч вісім) грн 26 коп., 3 % річних у розмірі 1 806 (одна тисяча вісімсот шість) грн 38 коп. та 1 020 (одна тисяча двадцять) грн 74 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 16.03.2017

Суддя Н.Б. Плотницька