Рішення № 65345952, 13.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017

Справа №910/1465/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малбі - Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет -2012»

про стягнення 43 766,68грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з»явився

від відповідача: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду міста Києва передана позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Малбі - Україна” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авторитет-2012” 32 784, 80 грн. основного боргу, 708,24 грн. 3% річних та 2 794,49 грн. інфляційних втрат та 7 479,15 грн. пені.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № М/КВ41 від 02.02.2016 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 32 784,80 грн. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 708,24 грн. 3% річних та 2 794,49 грн. інфляційних втрат та 7 479,15 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 порушено провадження у справі № 910/1465/17; розгляд справи призначено на 22.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 13.03.2017.

Представник позивача в судове засідання не з»явився. Через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився. Про час та місце розгляду судом повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з ЄДРПОУ.

Суд зазначає, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 13.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Малбі -Україна” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Авторитет-2012” (покупець) укладено Договір поставки №М/КВ41, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати у власність, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених дійсним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору поставки № М/КВ41 від 02.12.2016 товаром за цим договором є вода та напої.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов’язаний передати покупцю товар, відповідно заявки покупця, а також документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним.

Відповідно до п. 5.2 договору поставки передача товару покупцю здійснюється на підставі довіреності на отримання ТМЦ централізовано – кільцевої довіреності згідно додатку №1, які покупець зобов»язаний надати постачальнику. В разі відсутності даної довіреності постачальник має право не передавати товар покупцю при цьому будь – які штрафні санкції за зрив (прострочення) поставки до постачальника не застосовуються.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу Договору поставки №М/КВ41 від 02.02.2016 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість) кожного окремого зобов'язання з поставки товару здійснюється сторонами у видаткових накладних.

При цьому, відповідно до п. 12.9 договору поставки №М/КВ41 від 02.02.2016 даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2016 року.

Судом встановлено, що у період з 06.22.2016 по 26.04.2016 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 32 784 грн. 80 коп., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 5.2 договору поставки передача товару покупцю здійснюється на підставі довіреності на отримання ТМЦ централізовано – кільцевої довіреності згідно додатку №1, які покупець зобов»язаний надати постачальнику.

Факт отримання товару відповідачем, централізовано – цільцеві довіреності та видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов’язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.).

Оскільки спірні видаткові накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір, відбиток печатки позивача та штампу відповідача та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинними документами, які підтверджують факт виконання зобов’язань з поставки за Договором поставки №М/КВ 41 від 02.02.2016р.

Крім того, позивачем до позовної заяви долучено акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 784,80 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару за Договором поставки № М/КВ 41 від 02.02.2016р. на загальну суму 32 784,80 грн., а отже, у відповідача виник обов’язок здійснити оплату за вказаний товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки № М/КВ 41 від 02.02.2016р. покупець сплачує кошти за поставлений товар протягом 28 календарних дня з дати поставки товару

(з урахуванням умов додаткової угоди до договору)

Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату товару, поставленого позивачем за кожною спірною видатковою накладною, не пізніше 28 календарних днів з дати поставки товару (дати кожної спірної видаткової накладної).

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 32 784,80 грн., або доказів повернення товару на суму 32 784,80 грн. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Авторитет-2012” у розмірі 32 784,80 грн., підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані належними та допустимими доказами, у зв’язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЛБІ - УКРАЇНА” в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авторитет-2012” суми основного боргу у розмірі 32 784,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв’язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов’язання з оплати товару, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 708,24 грн. за період з 01.03.2016р. по 15.01.2017р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних приходить до висновку про його правильність, а тому позовні вимоги в часині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 708, 24 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 794,49 грн. 01.03.201р. по 15.01.2017р.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв’язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЛБІ - УКРАЇНА” в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авторитет-2012” інфляційних втрат у розмірі 2 794,49 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

За невиконання відповідачем обов»язку по оплаті вартості отриманого товару позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 7 479,15 грн.

Згідно із частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частинами першою і другою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.3 Договору, у випадку недотримання покупцем строків згідно п.п. 4.1, 7.2 договору покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань").

Відповідно до приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.

На підставі викладеного суд зауважує, що закон визначає не розмір пені як такий, а лише верхню межу цього розміру, в свою чергу конкретний розмір пені має визначатися за згодою сторін.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

За розрахунком суду, відповідач за порушення зобов’язань за Договором має сплатити 5 486,90 грн. пені

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

3741.6

01.03.2016 - 03.03.2016

3

22.0000 %

0.120 %*

13.49

3741.6

04.03.2016 - 21.04.2016

49

22.0000 %

0.120 %*

220.41

3741.6

22.04.2016 - 26.05.2016

35

19.0000 %

0.104 %*

135.97

3741.6

27.05.2016 - 23.06.2016

28

18.0000 %

0.098 %*

103.05

3741.6

24.06.2016 - 28.07.2016

35

16.5000 %

0.090 %*

118.08

3741.6

29.07.2016 - 29.08.2016

32

15.5000 %

0.085 %*

101.41

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 692.40 грн.

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

9441.6

01.04.2016 - 21.04.2016

21

22.0000 %

0.120 %*

238.36

9441.6

22.04.2016 - 26.05.2016

35

19.0000 %

0.104 %*

343.10

9441.6

27.05.2016 - 23.06.2016

28

18.0000 %

0.098 %*

260.03

9441.6

24.06.2016 - 28.07.2016

35

16.5000 %

0.090 %*

297.95

9441.6

29.07.2016 - 15.09.2016

49

15.5000 %

0.085 %*

391.85

9441.6

16.09.2016 - 29.09.2016

14

15.0000 %

0.082 %*

108.35

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 1639.64 грн.

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

10731.2

21.05.2016 - 26.05.2016

6

19.0000 %

0.104 %*

66.85

10731.2

27.05.2016 - 23.06.2016

28

18.0000 %

0.098 %*

295.55

10731.2

24.06.2016 - 28.07.2016

35

16.5000 %

0.090 %*

338.65

10731.2

29.07.2016 - 15.09.2016

49

15.5000 %

0.085 %*

445.37

10731.2

16.09.2016 - 27.10.2016

42

15.0000 %

0.082 %*

369.43

10731.2

28.10.2016 - 18.11.2016

22

14.0000 %

0.077 %*

180.61

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 1696.47 грн.

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

8870.4

24.05.2016 - 26.05.2016

3

19.0000 %

0.104 %*

27.63

8870.4

27.05.2016 - 23.06.2016

28

18.0000 %

0.098 %*

244.30

8870.4

24.06.2016 - 28.07.2016

35

16.5000 %

0.090 %*

279.93

8870.4

29.07.2016 - 15.09.2016

49

15.5000 %

0.085 %*

368.15

8870.4

16.09.2016 - 27.10.2016

42

15.0000 %

0.082 %*

305.37

8870.4

28.10.2016 - 21.11.2016

25

14.0000 %

0.077 %*

169.65

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 1395.03 грн.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авторитет-2012” (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6; ідентифікаційний код: 38650546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЛБІ - УКРАЇНА” (49000, Дніпро, вул. Марії Кюрі, 5, ідентифікаційний код: 37150787) суму основного боргу у розмірі 32 784 грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 708 грн. 24 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 794 грн. 49 коп., 5 486 грн. 90 коп. пені та судовий збір у розмірі 1 527 грн. 04 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набранням рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 16.03.2017.

Суддя Трофименко Т.Ю.