Рішення № 65345854, 14.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017Справа №910/3007/16

За позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

До 1. Головного територіального управління юстиції у Київській області

2. Державної казначейської служби України

3. Головного управління державної казначейської служби України у Київській області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісервіс»

Про стягнення 100 000,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Власюк Д.В.

Від відповідача-1: Телявський А.М.

Від відповідача-2: не з'явився

Від відповідача-3: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Головного територіального управління юстиції у Київській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" грошових коштів в розмірі 100 000,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.16. у справі № 910/3007/16 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.16.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.17. вищезазначені рішення та постанову скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 05-23/457 від 09.02.17. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 910/3007/16 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.17. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 23.02.17.

В судовому засіданні 23.02.17. відповідачами-1, 3 було подано письмові заперечення на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.17. розгляд справи було відкладено на 14.03.17.

В судовому засіданні 14.03.17. позивачем було подано письмові пояснення по справі та підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач-1 в судовому засіданні 14.03.17. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Відповідачі-2, 3 та третя особа в судове засідання 14.03.17. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідачів-2, 3 та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/3007/16.

В судовому засіданні 14.03.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.11.2011 р. у справі № 23/120-11 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.12. та постановою Вищого господарського суду України від 20.03.12.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та присуджено до стягнення грошові кошти у розмірі 1 930 727,35 грн.

31.01.12. Господарським судом Київської області видано наказ на виконання рішення від 23.11.11. у справі № 23/120-11.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції від 06.12.13. відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Київської області від 30.01.12. № 23/120-11 про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь ТОВ "Полісервіс" 1930727,35 грн. боргу.

Платіжними дорученнями № 176139 від 04.05.12. та № 176735 від 21.05.12. Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" перерахувало на користь ТОВ "Полісервіс" грошові кошти на загальну суму 60 000 грн. призначення платежу - "оплата зг. ріш. суду у справі № 23/120-11 від 23.11.2011 р.»

Платіжним дорученням № 177188 від 06.06.2012 р. Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" перерахувало на рахунок ТОВ "Полісервіс" 100000 грн. призначення платежу - "оплата за теплову енергію за червень 2011 зг. рах. №СФ-0042 від 30.06.2011 р.".

При цьому, як стверджував позивач, вказані кошти у розмірі 100000 грн. були перераховані ним на виконання рішення Господарського суду Київської області від 23.11.11. у справі № 23/120-11.

Далі, платіжним дорученням № 23920 від 13.11.14. Відділом державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції перераховані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" грошові кошти у розмірі 648 223,56 грн., стягнуті відповідно до наказу Господарського суду Київської області від 30.01.12. № 23/120-11.

17.09.15. позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції із заявою про врахування факту самостійного виконання боржником рішення № 23/120-11 від 23.11.11. на суму 160 000 грн. при проведенні розподілу стягнутих грошових коштів. При цьому, він вказував на те, що 15.09.15. Відділом державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції було проведено списання з рахунку ДП "Укрспирт" на користь ТОВ "Полісервіс" 1 497 190,40 грн., що перевищує залишок заборгованості позивача; що при такому списанні виконавчою службою не враховано сплачені позивачем на виконання рішення господарського суду Київської області від 23.11.11. у справі № 23/120-11 грошові кошти у розмірі 100 000 грн., що призвело до безпідставного стягнення вказаної суми в порядку виконавчого провадження.

Розпорядженням державного виконавця від 21.09.15. № 41086050/6 та платіжним дорученням від 22.09.15. № 274 грошові кошти у сумі 1 242 047,06 грн. були перераховані ТОВ "Полісервіс".

Предметом даного судового розгляду є вимога Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" заявлена до Головного територіального управління юстиції у Київській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" грошових коштів в розмірі 100000 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, на підставі статей 15, 16, 22, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.15. у справі № 23/120-11 (яка набрала законної сили) встановлено, що платіжними дорученнями № 176139 від 04.05.12., № 176735 від 21.05.12. та № 177188 від 06.06.12. Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" в самостійному порядку сплатило на користь ТОВ "Полісервіс" грошові кошти на загальну суму 160 000 грн. до відкриття 16.12.13. виконавчого провадження № 41086050 по виконанню наказу Господарського суду Київської області від 31.01.12. № 23/120-11.

Означеною ухвалою, зокрема, визнано незаконним розподіл коштів у сумі 1497190,40 грн., стягнутих з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", здійснений відповідно до розпорядження Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 21.09.2015 р. за №41086050/6, та визнано незаконною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо незадоволення заяви Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" від 17.09.2015 р. №4-2/886 та неврахування при проведенні розподілу коштів платіжного доручення від 06.06.12. №177188 про перерахування ТОВ "Полісервіс" 100 000,00 грн.

Обставини, встановлені у справі № 23/120-11 по розгляду скарги на дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрала законної сили та діє ухвала Господарського суду Київської області від 11.11.15. у справі № 23/120-11, то встановлені нею факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, згідно з вказівками, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 24.01.17. у справі № 910/3007/16, судами не було надано оцінки і доводам позивача про те, що за платіжним дорученням від 06.06.12. №177188 ним було сплачено 100 000 грн. заборгованості за теплову енергію за червень 2011 року, яка підлягала стягненню за рішенням господарського суду Київської області від 23.11.11. у справі № 23/120-11 та входила до спірного періоду (з 28.02.11. по 30.06.11.), за який така заборгованість стягувалася.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, з врахуванням викладеного вище про те, що ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.15. у справі № 23/120-11 (яка набрала законної сили) встановлено, що платіжними дорученнями № 176139 від 04.05.12., № 176735 від 21.05.12. та № 177188 від 06.06.12. Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" в самостійному порядку сплатило на користь ТОВ "Полісервіс" грошові кошти на загальну суму 160 000 грн. до відкриття 16.12.13. виконавчого провадження № 41086050 по виконанню наказу Господарського суду Київської області від 31.01.12. № 23/120-11, суд приймає як обґрунтовані та такі, що відповідають дійсним обставинам справи доводи позивача про те, що за платіжним дорученням від 06.06.12. № 177188 ним було сплачено 100 000,00 грн. заборгованості за теплову енергію за червень 2011 року, саме на виконання рішення Господарського суду Київської області від 23.11.11. у справі № 23/120-11 ще до початку його примусового виконання.

Означене спростовує доводи, викладені відповідачами-1,3 у письмових відзивах на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода -це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду (ст. 22 ЦК України).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавала шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.

Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (статті 1174 Цивільного кодексу України).

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Суд вважає, що збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків. (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 р. у справі № 32/421).

У розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі статтею 85 Закону України "Про виконавче провадження" на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування. (п. 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.94. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»).

Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.15. у справі № 23/120-11 (яка набрала законної сили), зокрема, визнано незаконним розподіл коштів у сумі 1497190,40 грн., стягнутих з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", здійснений відповідно до розпорядження Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 21.09.15. за № 41086050/6, та визнано незаконною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо незадоволення заяви Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" від 17.09.2015 р. № 4-2/886 та неврахування при проведенні розподілу коштів платіжного доручення від 06.06.12. №177188 про перерахування ТОВ "Полісервіс" 100 000,00 грн.

Враховуючи встановлені ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.15. у справі № 23/120-11 обставини, суд при розгляді даної справи вважає, що позивачу має бути відшкодована у повному обсязі шкода, завдана неправомірними діями державного виконавця.

На виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 24.01.17. у справі № 910/3007/16, про необхідність достеменно дослідити питання наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення в діях органу державної виконавчої служби, тобто підстави цивільно-правової відповідальності останнього, Господарський суд міста Києва суд відмічає, що в даному випадку неправомірні дії державного виконавця при виконанні наказу у справі № 23/120-11 полягали в тому, що державним виконавцем не було враховано платіжне доручення від 06.06.12. № 177188 про перерахування позивачем на корись третьої особи 100 000,00 грн. на виконання наказу Господарського суду Київської області від 31.01.12. № 23/120-11; шкода полягає в безпідставному стягненні з позивача 100 000,00 грн. в порядку виконавчого провадження; причино-наслідковий зв'язок характеризується тим, що з огляду на добровільну сплату позивачем 100 000,00 грн. грошові кошти у вказаному розмірі були стягнуті державним виконавцем в примусовому порядку повторно.

Наявність вини відповідача-1 у вказаних діях не спростовано під час розгляду справи № 910/3007/16, та відповідно вона за змістом ч. 2 ст. 1166 ЦК України презюмується.

Також, судом враховано, що як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні № 12-рп/2001 від 03.10.2001. у справі № 1-36/2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Таким чином, з врахуванням наведених норм права, відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 67/157-10 від 25.05.11.).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Приписами п. 2 ч. 9 прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.11. (далі - Порядок), Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень (п.п. 2 п. 35 Порядку).

У відповідності до Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.15., (п. 1) Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Таким чином управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції Державної казначейської служби України.

Враховуючи положення вищенаведених норм чинного законодавства України, позивачу надане право звернутися до суду з вимогою про відшкодування з Державного бюджету України державою в особі органів, які виконують функції управління коштами Державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених державою на утримання органів, що завдали шкоду.

Враховуючи те, що позивачем належним чином доведено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

Висновки, викладені у даному рішенні, відповідають правовій позиції Вищого господарського суду України у справах аналогічної категорії (зокрема, постанова від 21.03.12. у справі № 5023/5466/11 (67/157-10)).

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 500,00 грн. покладаються на відповідача-1, оскільки шкода заподіяна в зв'язку з неправомірними діями останнього.

Одночасно, за приписами п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи результати апеляційного та касаційного оскарження рішень по справі, враховуючи кінцеві висновки суду, судові витрати за оскарження судових актів залишаються за кожною зі сторін, яка їх понесла.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1; ідентифікаційний код 37955989) на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 16; ідентифікаційний код 37199618) грошові кошти в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

3. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Київській області (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, б. 15; ідентифікаційний код 34481907) на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 16; ідентифікаційний код 37199618) 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.03.17.

Суддя Т.М. Ващенко