Рішення № 65345447, 13.03.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.03.2017 Справа № 904/9652/16За позовом Прокуратури Дніпропетровської області, м.Дніпро в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м.Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", м.Київ

за участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського район, м.Дніпро

за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Солярис", м.Київ

про витребування майна

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від прокуратури: прокурор Третельницька О.П., посвідчення №029843 від 20.10.2014;

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність №7/10-1539 від 07.09.2016;

від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність №б/н від 03.01.2017;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

24.10.2016 прокуратура Дніпропетровської області, м.Дніпро (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", м.Київ (далі по тексту - відповідач) в якій просить суд витребувати від відповідача на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення №73, що розташовано за адресою: вул.Моніторна, 2 в місті Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 78968312101).

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви від 11.10.2016 за вих.№05/1-641вих-16 ухвалою суду від 26.10.2016 порушено провадження по справі та призначено слухання на 10.11.2016.

Ухвалою суду від 26.10.2016 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Солярис" (04107, м.Київ, вул.Отто Шмідта, буд.18, оф.34; ідентифікаційний код 36606935).

Ухвалою суду від 26.10.2016 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача залучено комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, м.Дніпро (49000, м.Дніпро, ж/м ОСОБА_3, 10А; ідентифікаційний код 20274082).

02.11.2016 на адресу господарського суду Дніпропетровської області надійшов зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" до Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, в якому позивач за зустрічним позовом просить усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням №73 за адресою м. Дніпро, вул. Моніторна, 2.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2016 зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" повернуто без розгляду.

07.11.2016 на адресу господарського суду Дніпропетровської області надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" на ухвалу суду від 04.11.2016 по справі №904/9652/16 про повернення зустрічної позовної заяви.

Враховуючи надходження на адресу господарського суду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 04.11.2016 по справі №904/9652/16 про повернення зустрічної позовної заяви господарський суд ухвалою від 07.11.2016 зупинив провадження у справі №904/9652/16 та направив справу №904/9652/16 разом з апеляційною скаргою на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

14.11.2016 через канцелярію суду отримано заяву Прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 по справі №904/9652/16 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2016 по справі №904/9652/16 залишено без розгляду.

05.12.2016 справа №904/9652/16 повернулася на адресу господарського суду.

Враховуючи, що обставини, які сприяли зупиненню провадження у справі №904/9652/16 усунуто, господарський суд ухвалою від 05.12.2016 поновив провадження у справі №904/9652/16 та призначив до розгляду в засіданні на 22.12.2016.

Суд оголошував перерву з 22.12.2016 до 27.12.2016.

22.12.2016 отримано клопотання про залишення позову без розгляду, яка мотивована недотриманням прокурором вимог закону в частині, яка передбачає обов'язок обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

22.12.2016 отримано відзив на позов, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Тулс" є добросовісним набувачем спірного майна, яке придбане ним за відплатним договором, при цьому, відповідач зазначив, що Дніпропетровська міська рада знала, що спірне майно має бути відчужено для погашення вимог кредиторів у процедурі припинення. У відзиві відповідач також зауважує, що спірне майно на час включення до ліквідаційної маси було таким, що правомірно продовжувало перебувати на балансі комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району на праві повного господарського відання. Крім того, заперечуючи проти вимог про витребування майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, відповідач зазначив про неможливість їх задоволення, через встановлені в частині 2 статті 388 Цивільного кодексу України обмеження, відповідно до яких, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судового рішення. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач також стверджував, що факт визнання недійсним договору купівлі-продажу, за яким спірне майно вибуло з володіння позивача, не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі.

22.12.2016 отримано заяву про застосування строку позовної давності, в якій відповідач зазначає, що перебіг строку, в межах якого власник мав право звернутися із позовом про витребування майна, слід обраховувати з моменту вибуття спірного майна з володіння, тобто, з дати укладення договору купівлі-продажу від 11.07.2013. Отже, у заяві відповідач наголошує, що строк позовної давності за вимогами у даній справі сплинув 11.07.2016, а прокурор звернувся із позовною заявою поза межами встановленого строку позовної давності для звернення за захистом порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

22.12.2016р. через канцелярію суду отримано клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки.

27.12.2016р. від відповідача отримано клопотання в якому він просить суд не розглядати клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки.

Враховуючи, позицію відповідача, з урахуванням клопотання від 27.12.2016, господарський суд клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки залишив без розгляду.

Суд оголошував перерву з 12год. 15хв. 22.12.2016 до 11год. 30хв. 27.12.2016

26.12.2016 отримано письмові пояснення прокуратури Дніпропетровської області, в яких наголошено на відсутності підстав для залишення її позову без розгляду, оскільки Дніпровською міською радою не було вжито дієвих заходів для запобігання вибуттю комунального майна із власності територіальної громади, а також не вжито заходів для повернення такого майна територіальній громаді. Вказана бездіяльність була встановлена постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 у справі №804/53/15. Також, прокуратура зазначає, що заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності також не підлягає задоволенню, оскільки про недійсність правочину, на підставі якого відбулося вибуття спірного майна з володіння територіальної громади міста поза її волею, як позивачеві так і прокуророві стало відомо лише 29.08.2016, після винесення ухвали господарського суду Дніпропетровської області у справі №38/5005/6637/2012. Крім того, Дніпропетровська міська рада була залучена до участі у вказаній справі лише 12.04.2016, що свідчить про те, що раніше вона не могла дізнатися про порушення її прав.

Суд оголошував перерву з 12год. 00хв. 27.12.2016 12год. 15хв. 29.12.2016.

Ухвалою від 29.12.2016 заяву Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: нежитлове приміщення №73, що розташоване за адресою: вул.Моніторна, 2 в м.Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 78968312101). В решті відмовлено.

Суд розгляд справи відкладав з 29.12.2016 на 19.01.2017.

Ухвалою від 29.12.2016 провадження у справі зупинено, у зв'язку з надходженням касаційної скарги відповідача на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2016.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі №904/9652/16 повернуто заявнику.

Після повернення матеріалів справи №904/9652/16 на адресу господарського суду Дніпропетровської області останній, враховуючи, що обставини, які сприяли зупиненню провадження у справі усунуто, ухвалою від 16.02.2017 провадження у справі №904/9652/16 поновив; справу призначив до розгляду на 13.03.2017.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.03.2017 повноважний представник позивача та прокурор позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні в повному обсязі. Повноважний представник відповідача проти позову заперечував. Треті особи, не забезпечили явку повноважних представників, вимоги суду не виконали, причини неявки в судове засідання та невиконання вимог суду не повідомили.

Прокурор про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 20.02.2017 та явкою в судове засідання.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 28.02.2017 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 21.02.2017 та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 23.02.2017 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 20.02.2017 та явкою представника в судове засідання.

Третя особа-1 про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду з відміткою представника третьої особи-1 про отримання ухвали суду 28.02.2017.

Третя особа-2 про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 24.02.2017 з відміткою представника третьої особи-2 про отримання ухвали суду 21.02.2017.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 13.03.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Прокуратурою Дніпропетровської області в ході здійснення представницьких повноважень встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м.Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлового приміщення №73, що розташоване за адресою: вул.Моніторна, 2 в м.Дніпро.

Зазначене нежитлове приміщення перебувало на балансі комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради, яке було зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13.09.1991.

Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991 «Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів», яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради №26/23 від 26.09.2001 затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Дніпро.

На підставі рішень Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991 та рішення Дніпропетровської міської ради №26/23 від 26.09.2001 відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 10.06.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення №73, що розташоване за адресою: вул. Моніторна, 2 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна-78968312101).

На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району передано на баланс комунальному підприємству «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».

Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».

Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991 територіальній громаді м.Дніпропетровська встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська у справі №200/5829/13-ц від 14.05.2013 за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.

07.07.2012 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району.

На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012 у справі №38/5005/5752/2012 комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вказаної постанови ліквідатором комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 73, що розташоване за адресою: вул.Моніторна, 2 в м.Дніпро з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу нежитлового приміщення №73 по вул.Моніторній, 2 в м.Дніпро, загальною площею 122,0 кв. м., оформлених протоколом № 11 від 27.12.2012, та переможцем яких визначено товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛЯРИС».

На підставі протоколу №11 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення №73 по вул. Моніторній, 2 в м.Дніпро, 11.07.2013 між комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району Дніпропетровської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛЯРИС.» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №73 по вул.Моніторній, 2 в м.Дніпро, загальною площею 122,0 кв.м. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №1124, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.

Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району арбітражного керуючого ОСОБА_6 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення №73 по вул.Моніторній, 2 в м.Дніпро та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 73 по вул.Моніторній, 2 в м.Дніпро, загальною площею 122,0 кв.м., оформлених протоколом №11 від 27.12.2012 та визнано недійсним договір купівлі-продажу №1124 від 11.07.2013, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_7 та товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛЯРИС.» з відчуження нежитлового приміщення №73 по вул.Моніторній, 2 в м.Дніпро, загальною площею 122,0 кв. м.

З урахуванням, положень ч. 4 ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 є такою, що набрала законної сили.

Вказане нерухоме майно товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛЯРИС.» відчужено на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТУЛС» за договором купівлі-продажу №5119 від 28.10.2013, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Договір купівлі-продажу №1124 від 11.07.2013, за яким товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛЯРИС.» набуло право власності на спірний об'єкт нерухомого майна визнано недійсним, вказане свідчить про вибуття майна поза волею власника.

Оскільки, спірне нерухоме майно відчужене товариством «СОЛЯРИС», Дніпропетровська міська рада як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у товариства з обмеженою відповідальністю «ТУЛС» як добросовісного набувача в порядку частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання набуття у власність об'єктів нерухомості комунальної власності та дотримані конституційного принципу рівності усіх перед законом.

Враховуючи, що спірне нежитлове приміщення вибуло з власності територіальної громади м.Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради поза волею власника, наявні підстави для повернення вказаного майна шляхом його витребування від добросовісних набувачів.

22.12.2016р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду, яке обґрунтовано наступним.

Позовну заяву подано першим заступником прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради з посилання на статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор в позовній заяві вказав, що він звертається з даним позовом до суду, оскільки Дніпропетровською міського радою не вжито заходів цивільно-правового характеру, направлених на повернення до комунальної власності міста нерухомого майна, яке вибуло з власності територіальної громади поза її волею, що свідчить про бездіяльність міської ради, яка є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції.

Відповідно до положення про департамент роботи з активами (затвердженого рішенням сесії Дніпропетровської міської ради від 18.05.2016 №29/8), метою діяльності вказаного департаменту як виконавчого органу ради, є забезпечення виконання визначених Конституцією і законами України повноважень міської ради щодо ефективного управління нерухомим майном.

Таким чином, на думку відповідача, відсутні правові підстави для подачі прокурором позову в інтересах Дніпропетровської міської ради, оскільки повноваження щодо управління комунальною власністю належать до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів міської влади, а не до делегованих повноважень, які надані органами виконавчої влади.

26.12.2016 через канцелярію суду отримано додаткові пояснення прокуратури в яких викладено незгоду з клопотанням відповідача про залишення позову без розгляду та зазначає наступне.

Те, що Дніпропетровською міською радою не вжито дієвих заходів для запобіганню вибуттю комунального майна з власності територіальної громади поза передбаченим статтями 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» порядку, а також не вжиття дієвих заходів для повернення такого майна територіальній громаді уже свідчить про бездіяльність вказаного органу.

Вказана бездіяльність встановлена постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 у справі №804/53/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016; вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22.04.2016 у справі №201/17998/15-к, що набрав законної сили 23.05.2016, яким голову ліквідаційної комісії з припинення комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району, призначеного на підставі рішення Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною другою статті 382 Кримінального кодексу України. Вказаним судовим рішенням зобов'язано комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району Дніпропетровської міської ради передати шляхом підписання ліквідаційною комісією актів приймання-передачі зі свого балансу на баланс комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради спірні об'єкти нерухомого майна.

Оцінивши позиції учасників процесу господарський суд дійшов висновку, що заява відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою Дніпропетровської області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м.Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлового приміщення №73, що розташоване за адресою: вулиця Моніторна, будинок 2 в м. Дніпро.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Дніпровською міською радою не було вжито заходів для запобігання вибуттю комунального майна із власності територіальної громади, а також не вжито заходів для повернення такого майна територіальній громаді. Вказана бездіяльність була також встановлена постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 у справі №804/53/15. Отже, листом №05/1-631 вих-16 від 10.10.2016 Прокуратурою Дніпропетровської області було повідомлено Дніпропетровську міську раду про те, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м.Дніпро об'єктів нерухомого майно шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлового приміщення №73, що розташоване за адресою: вул.Моніторна, 2 в місті Дніпро, вартістю 112000,00грн. (а.с.64 том 1).

Отже, прокурор звернувся із даним позовом до суду, здійснюючи надані законом функції, реалізуючи покладені на нього повноваження, визначені статтею 29 Господарського процесуального кодексу України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушень чинного законодавства при використанні майна територіальної громади міста Дніпро.

Дана позовна заява, як захід прокурорського реагування, спрямована на захист порушених економічних інтересів держави в особі Дніпровської міської ради, яка виступає уповноваженим органом щодо даного спору, однак заходів щодо усунення порушень при використанні комунального майна належним чином не здійснює.

Враховуючи те, що Дніпропетровською міською радою після винесення господарським судом Дніпропетровської області ухвали від 29.08.2016 по справі №38/5005/6637/2012 не вжито належних заходів цивільно-правового характеру, направлених на повернення до комунальної власності міста спірного нерухомого майна, що свідчить про неналежне здійснення останньою своїх повноважень, прокурор обґрунтовано звернувся з даним позовом відповідно до вимог частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Позовна заява підписана першим заступником прокурора області в межах повноважень, визначених частиною 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру".

У статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадження.

Так, прокурор, який бере участь у справі, несе обовязки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

В даному випадку позиція прокурора і позивача стосовно заявлених позовних вимог є одностайна - розглядати справу по суті. Позивач у повному обсязі підтримує заявлені прокурором позовні вимоги, тобто має місце безумовне волевиявлення позивача задовольнити матеріально-правові вимоги прокурора в тому вигляді, в якому вони містяться у позовній заяві.

22.12.2016 від відповідача отримано заяву про застосування строку позовної давності, яка обґрунтована тим, що позивач був обізнаний про укладання 11.07.2013 комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №73, оскільки:

1. після укладання договорів купівлі-продажу спірного приміщення позивач втратив право власності на спірне майно і не виконував обов'язків власника щодо утримання цього майна, не вживав заходів по контролю за його станом, збереженням та використанням;

2. позивач - учасник справи про банкрутство комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району.

Відповідач вважає, що строк позовної давності сплив 11.07.2016.

26.12.2016 через канцелярію суду отримано додаткові пояснення прокуратури в яких викладено незгоду з клопотанням відповідача про застосування строку позовної давності та зазначає наступне.

Як позивачеві, так і прокуророві про недійсність правочину, на підставі якого відбулося вибуття спірного майна з володіння територіальної громади міста стало відомо лише 29.08.2016, після винесення ухвали господарським судом Дніпропетровської області по справі №38/5005/5752/2012 про задоволення скарги прокурора на дії ліквідатора по включенню вказаного майна до ліквідаційної маси.

Прокуратура зазначає, що Дніпропетровська міська рада залучена до участі у справі №38/5005/5752/2012 ухвалою від 30.09.15, що також свідчить про те, що раніше Дніпропетровська міська рада не могла дізнатися про порушення її прав в справі про банкрутство комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району шляхом включення належного їй нерухомого майна до ліквідаційної маси.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, недійсність правочину купівлі-продажу, за яким спірне майно вибуло з володіння позивача, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду, була встановлена господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 29.08.2016 по справі № 38/5005/6637/2012, в зв'язку з чим, початок перебігу строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду, слід обраховувати саме із вказаної дати, що свідчить про пред'явлення даного позову в межах строку позовної давності.

В свою чергу, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав відзив на позов та повідомив наступне.

Відповідач вважає себе добросовісним набувачем, оскільки нерухоме майно придбано за відплатним договором та вибуло з володіння позивача та третьої особи за їх волею, що доводиться наступними обставинами:

02.03.2011 Дніпропетровською міською радою прийнято рішенням №16/9, відповідно до якого об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема КВЖРЕП Ленінського району, мали бути передані на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради. Вказане рішення виконано не було.

29.07.2011 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №40/14, яким вирішено припинити шляхом ліквідації комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району.

28.03.2012 Дніпропетровською міською радою прийнято рішенням №41/22, яким затверджено проміжний ліквідаційний баланс комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району.

27.12.2012 відбувся аукціон з продажу майна комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційне підприємства Ленінського району.

11.07.2013 між ліквідатором комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району та товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛЯРИС.» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №73.

28.10.2013 вказане нерухоме майно було придбане відповідачем у товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЯРИС.» за договорами купівлі-продажу.

В обґрунтування заперечень відповідач звертає увагу суду на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 по справі №38/5005/5752/2012.

Відповідач стверджує, що набув спірне майно добросовісно, в оплатний спосіб, яке вибуло з володіння власника за його ж волею шляхом включення до ліквідаційної маси боржника (комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційне підприємства Ленінського району), що підтверджується ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 по справі №38/5005/5752/2012, яка була та є чинною на теперішній час.

Прокурор надав свої заперечення на відзив відповідача та вказав, що доводи відповідача викладені у відзиві фактично зводяться до спростування обставин досліджених в ході розгляду справи №38/5005/5752/2012 та встановлених ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016.

Будь-які дії позивача, вчинені у справі про банкрутство чи поза нею не свідчать про наявність волі власника на вибуття спірного майна з її власності, оскільки така воля може виражатися виключно в рішенні власника про надання дозволу на відчуження нерухомого майна, винесеному на пленарному засіданні відповідної ради, а таке рішення позивачем щодо спірного майна не виносилося.

Третя особа-1 письмові пояснення по суті позовних вимог не надала.

Третя особа-2 письмові пояснення по суті позовних вимог не надала.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд взяв до уваги наступні обставини справи.

Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" та рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 було затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.

На підставі зазначених рішень відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 10.06.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення №73, що розташоване за адресою: вулиця Моніторна, будинок 2 в м.Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 78968312101).

Зазначене нежитлове приміщення перебувало на балансі комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради.

Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991, територіальній громаді м.Дніпропетровська встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська у справі №200/5829/13-ц від 14.05.2013 за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту.

На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради передано на баланс комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

В той же час, 07.07.2012 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради.

Однак, на час порушення провадження у справі про банкрутство, рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно продовжувало обліковуватися на балансі вказаного підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012 у справі №38/5005/5752/2012 комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району Дніпропетровської міської ради визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

В процесі здійснення ліквідаційної процедури, нежитлове приміщення №73, що розташоване за адресою: вулиця Моніторна, будинок 2 в м.Дніпро, було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу нежитлового приміщення №73, що розташоване за адресою: вулиця Моніторна, будинок 2 в м.Дніпро, загальною площею 122,0 кв. м., оформлених протоколом №11 від 27.12.2012, та переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Солярис.".

На підставі протоколу проведення біржових торгів з продажу нежитлового приміщення №73, що розташоване за адресою: вулиця Моніторна, будинок 2 в м. Дніпро, 11.07.2013 між комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району Дніпропетровської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Солярис." укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №1124, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, спірне нерухоме майно було відчужене товариством з обмеженою відповідальністю "Солярис." на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" за договором купівлі-продажу №5119 від 28.10.2013, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/5752/2012, зокрема:

- визнано неправомірними дії ліквідатора комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської рад арбітражного керуючого ОСОБА_4 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення № 73 по вул.Моніторній, 2 в м.Дніпропетровську, загальною площею 122 кв.м.;

- визнано неправомірними дії ліквідатора комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого ОСОБА_6 щодо продажу з відкритих біржових торгів нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення №73 по вул.Моніторній, 2 в м.Дніпропетровську, загальною площею 122 кв.м.;

- визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 73 по вул. Моніторній, 2 в м. Дніпропетровську, загальною площею 122 кв. м., оформлених протоколом від 27.12.2012;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1124 від 11.07.2013, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_7 та ТОВ «Солярис» з відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 73 по вул. Моніторній, 2 в м. Дніпропетровську, загальною площею 122 кв. м.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/5752/2012 залишено без змін.

Зазначеним вище судовим рішенням, встановлено, що оскільки КВ ЖРЕП Ленінського району не мало права повного господарського віддання та навіть права господарського відання щодо спірного нерухомого майна, оскільки таке право було передано власником нерухомого майна - Дніпропетровською міською радою іншому комунальному підприємству, підприємство-банкрут не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності для розпорядження спірними об'єктами нерухомого майна. Вказана обставина свідчить про те, що договори, укладені щодо спірного нерухомого майна, суперечать вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, а тому вказані договори мають бути визнані недійсними, як визнані неправомірними дії ліквідатора, щодо включення спірного майна до ліквідаційної маси, його продажу з відкритих торгів та результатів цих біржових торгів.

В той же час, норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення.

При цьому, згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

З урахуванням того, що у справі №38/5005/5752/2012 було встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за №1124 від 11.07.2013 з відчуження нерухомого майна - нежитлового приміщення №73 по вулиці Моніторна, 2 в м.Дніпро, загальною площею 122,0 кв.м., що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника - територіальної громади міста з порушенням вимог чинного законодавства, та поза його волею, судом під час розгляду даної справи вказані обставини не встановлюються та не доводяться з огляду на наступне.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 318 Цивільного кодексу України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України. Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі №43/440-6/231, від 11.06.2014 у справі №6-52цс14 та від 08.06.2016 у справі №6-3089ц15.

Так, у відповідності до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з нормами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача відносно вибуття спірного майна з володіння позивача за його волею, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивач на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з посиланням на те, що спірне майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, оскільки його продаж відбувся в порядку, встановленому для виконання судового рішення (частина 2 статті 388 Цивільного кодексу України), адже, оскільки судовим рішенням у справі №38/5005/5752/2012 включення спірного майна до ліквідаційної маси боржника та його продаж з відкритих торгів визнано неправомірним, а безпосередньо договір купівлі-продажу майна визнано недійсним, особа, яка придбала це майно, не є добросовісним набувачем, у якого майно не може бути витребувано відповідно до частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України від 3.10.2011, у справі № 3-98гс11).

Пунктом 10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" визначено, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 Господарського процесуального кодексу України), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічна правова позиція висвітлена у Постанові Верховного суду України від 25.01.2017 по справі №3-1533гс16(1).

Судові витрати по справі, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача.

керуючись нормами Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 35, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Витребувати від товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" (03110, м.Київ, вул.Соломянська, 14; ідентифікаційний код 35447191) на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради (49601, м.Дніпро, пр.Д.Яворницького,75; ідентифікаційний код 26510514) нежитлове приміщення №73, що розташоване за адресою: вул.Моніторна, буд.2 в м.Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 78968312101).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" (03110, м.Київ, вул.Соломянська, 14; ідентифікаційний код 35447191) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49601, м.Дніпро, пр.Д.Яворницького, 38; МФО 820172, р/р35217020000291 в ДКСУ в м.Київ, код 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) 1680,00грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят грн. 00 коп.) судового збору за подачу позовної заяви та 689,00грн. (шістсот вісімдесят дев'ять грн. 00 коп.) судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Видати накази.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

16.03.2017

Суддя ОСОБА_10