Ухвала суду № 65344973, 13.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівКравець В.А., Шебуєвої В.А.при секретаріСинявському Д.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Генеральної дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», треті особи Київська обласна дирекція Укрпошти, Центр поштового зв'язку №6, Відділення Укрпошти №08720 про визнання права на отримання грошових коштів по нотаріально посвідченій довіреності без обтяження можливості реалізації цього права наданням нотаріально завірених копій такої довіреності, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року позов повернуто позивачу. /а.с. 18-20/

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не враховано положення ЗУ «Про засади державної мовної політики» яким допускається право особи на звернення до суду російською мовою, а посилання на ст. 7 ЦПК України, якою передбачено здійснення цивільного судочинства лише державною мовою, до нього як заявника не відноситься, та зобов'язує суд здійснювати судочинство державною мовою. Крім того, в частині сплати судового збору, вказував на те, що ним була подана довідка про заробітну плату, та клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з малозабезпеченістю, що судом першої інстанції проігноровано, з вказівкою на те, що позивач не звільняється від сплати судового збору. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

№ справи 761/34085/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/ 3118/2017Головуючий у суді першої інстанції: Малинников О.Ф.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню з поверненням питання про відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції, на підставі наступного.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції вказував на те, що заявником не виконані вимоги ухвали суду про усунення недоліків заяви у встановлений судом термін, а тому вона підлягає поверненню відповідно до ст. 121 ЦПК України.

Так, судом першої інстанції вказано на те, що текст позовної заяви надруковано на російській мові, що суперечить ст. 7 ЦПК України.

Наголошено на норми п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» відповідно до вимог статті 7 ЦПК (1618-15 ) про те, що суд має забезпечити при розгляді справи здійснення цивільного судочинства державною мовою, складання судових документів лише державною мовою, незалежно від клопотання учасників процесу. ЦПК України не зобов'язує суд перекладати складені ним судові документи чи посвідчувати їх в разі здійснення перекладу іншими особами. Разом з тим з урахуванням статті 10 Конституції України особи, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, вправі робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача.

Крім того, судом першої інстанції також вказано на те, що позивач просить звільнити його від сплати судового збору, при цьому вказує, що вказана обставина підтверджується тим, що позивач перебуває у скрутному фінансовому становищі.

Відмовляючи у цій частині, судом першої інстанції вказано, що відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» є чіткий перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору. Позивач в заяві про виправлення недоліків вказує, що прецеденти Європейського суду з прав людини мають пріоритети над нормами законодавства України, як міжнародне джерело права. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 02 грудня 2012 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, тому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не звільняється від сплати судового збору.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Так, розглядаючи вимогу про звільнення позивача від сплати судового збору, суд першої інстанції повинен був обґрунтувати підстави відмови у зв'язку з малозабезпеченістю позивача, з урахуванням наданих ним даних про заробітну плату, а не вказувати на норми ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки саме така вимога ставилась позивачем, та повинна була бути розглянута судом першої інстанції з урахуванням положень ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».

В частині, що стосується звернення позивача до суду, з викладеним позовом російською мовою, колегія суддів вказує на наступне.

У ст. 7 ЦПК України законодавцем закріплено принцип державної мови судочинства.

У ст. 10 Конституції України закріплено, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Отже, українська мова є обов'язковою для використання і у цивільному судочинстві України.

Статтею 12 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначається, що судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Таким чином, у судах, поряд з державною, можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин відповідно до ЗУ «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» в порядку, встановленому процесуальним законом. Використання в судочинстві регіональних мов або мов меншин гарантується державою та забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно ст. 14 ЗУ «Про засади державної мовної політики», судочинство в Україні у цивільних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами). Професійний суддя повинен володіти державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова, держава гарантує можливість здійснювати судове провадження цією регіональною мовою (мовами). Необхідність забезпечення такої гарантії має враховуватися при доборі суддівських кадрів. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу. Особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини (мов), у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат. Судові документи складаються державною мовою. Судові документи відповідно до встановленого процесуальним законодавством порядку вручаються особам, які беруть участь у справі, державною мовою, або в перекладі їх рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним поданням народних депутатів України та за конституційним поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 15 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (справа про мову судочинства) від 22 квітня 2008 р., вказував на те, що статус української мови як державної є складовою конституційного устрою держави нарівні з її територією, столицею, державними символами. Суди реалізують державну мову, якій державою надано правовий статус обов'язкового засобу спілкування у публічних сферах суспільного життя, у процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України.

Суд констатував, що державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини, що встановлюються між судом та іншими суб'єктами на всіх стадіях розгляду і вирішення адміністративних та цивільних справ. Кодекси гарантують громадянам, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, право користуватися в судовому процесі їх рідною мовою або мовою, якою вони володіють (ч. 2 ст. 15 КАС України, ч. 2 ст. 7 ЦПК України).

Таким чином, державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії.

Норми процесуального законодавства гарантують громадянам, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, право користуватися в судовому процесі їх рідною мовою або мовою, якою вони володіють (ч. 2 ст. 7 ЦПК).

Незалежно від того, якою мовою провадиться судочинство, на суд покладено обов'язок всі судові документи складати державною мовою.

Таким чином, судочинство здійснюється тільки українською мовою, тобто суддя веде справу та складає документи українською мовою. Іншим учасникам процесу закон дозволяє використовувати мови нацменшин, що традиційно використовуються в межах певної території держави, і подавати до суду документи на них. Якщо мову нацменшини в суді не розуміють, то відповідно до ст. 12 Закону "Про судоустрій і статус суддів" має бути залучений перекладач.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вказує на те, що, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції вказаних положень не врахував, зобов'язуючи позивача складати позовну заяву українською мовою, у зв'язку з чим справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року -скасувати, питання про відкриття провадження передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: