Постанова № 65344869, 27.02.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2017 року № 826/18111/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Володимира Володимировича про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про:

визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. щодо невключення ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк»;

зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. визнати ОСОБА_1 кредитором ПАТ «Дельта Банк» та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» і включити ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».

Позивач вважає дії та бездіяльність відповідача протиправними з таких підстав.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що уповноважена особа Фонду безпідставно відмовила позивачу у включенні до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, заперечень проти адміністративного позову не подано.

Відповідно до вимог ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено ряд договорів, а саме:

Договір №006-12514-030313 від 06.03.2013 (рахунок НОМЕР_1)

Договір №005-12514-030313 від 06.03.2013 (рахунок НОМЕР_2)

Договір №010-12514-010413 від 01.04.2013 (рахунок НОМЕР_3)

Договір №008-12514-030313 від 06.03.2013 (рахунок НОМЕР_4)

Договір №001-12514-070313 від 07.03.2013 (рахунок НОМЕР_5)

Договір №002-12514-070313 від 07.03.2013 (рахунок НОМЕР_6)

Договір №003-12514-070313 від 07.03.2013 (рахунок НОМЕР_7)

Договір №007-09502-081214 від 08.12.2014 (рахунок НОМЕР_8)

Договір №00004007089523 від 08.05.2014 (рахунок НОМЕР_9)

Згідно наданої ПАТ «Дельта банк» довідки від 06.05.2016рку № 05-3280298/1 на рахунках позивача, по зазначених договорах, рахуються наступні кошти: по договору №006-12514-030313 від 06.03.2013 - 8,15дол. США, по договору №005-12514-030313 від 06.03.2013 - 76,78 грн., по договору №010-12514-010413 від 01.04.2013 - 0,06 євро, по договору № 008-12514-030313 від 06.03.2013 - 3,61 грн., по договору № 001-12514-070313 від 07.03.2013 - 1308,53 грн., по договору № 002-12514-070313 від 07.03.2013 - 10654,97 дол. США, по договору № 003-12514-070313 від 07.03.2013 - 736,89 євро, по договору №007-09502-081214 від 08.12.2014 - 14458,17дол. США, по договору №00004007089523 від 08.05.2014 - 10199,61дол. США та по рахунку НОМЕР_8 - 7239,42євро.

Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 02.03.2015 року №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», згідно з якою виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015року за № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк». Згідно з рішенням з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №71 від 08.04.2015 року тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 6 місяців з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року, а згідно з рішенням № 147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02.10.2015 року включно.

Постановою Національного банку України № 664 від 02.10.2015 року було відкликано банківську ліцензію банку та ліквідовано АТ «Дельта Банк». Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №181 від 02.10.2015 року розпочата процедура ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду із делегуванням всіх повноважень ліквідатора банку Кадирова В.В.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено позивачем, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб позивачеві виплачена гарантована сума в розмірі 200 000,00 грн. за договорами, які були укладені позивачем на загальних умовах.

Сума недоступного вкладу, із розрахунку позивача, станом на час звернення до суду становить 35320,90 дол. США, 7976,37 Євро та 1388,92 грн.

Позивач вважає, що на даний час обмеження його права на користування власними коштами за вкладом, включаючи відсотки, є неправомірним та таким, що порушує основоположні норми Цивільного кодексу України щодо права власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, у тому числі і банківським вкладом.

На думку позивача, держава зобов'язана була здійснити всі дії для збереження вкладів фізичних осіб, а введення тимчасової адміністрації з подальшою ліквідацією банку з розпродажем активів для відшкодування вартості вкладів фізичних осіб не можна розглядати як дії, які спрямовані на захист майна вкладників, оскільки такі дії не гарантують виплату повної компенсації потерпілому вкладнику, а лише дають право на компенсацію. При цьому, такі дії держави в особі Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, мають наслідком лише виникнення права на компенсацію, але ніяк не обов'язки Фонду виплатити таку компенсацію. Таким чином, на думку позивача, здійснюється обмеження та створюються перешкоди у користуванні вкладом позивача.

Проаналізувавши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012року №4452-VI (далі - Закон України №4452).

Частиною 1 ст. 3 Закону України № 4452 встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 цього Закону управління поточною діяльністю Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду.

В той же час, порядок ліквідації банку регулюється ст. 44 Закону № 4452, згідно якої Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законам України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до ст.45 Закону № 4452 Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відомості про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду повинні містити: 1) найменування та інші реквізити банку, що ліквідується; 2) дату та номер рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) дату та номер рішення виконавчої дирекції Фонду про призначення уповноваженої особи Фонду; 4) прізвище, ім'я та по батькові уповноваженої особи Фонду; 5) інформацію про місце та строк приймання вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Частиною 1 ст. 49 Закону № 4452 визначено, що уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч.2 ст.45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Таким чином, законодавством регламентовано чіткий порядок звернення кредиторів із вимогами про забезпечення відшкодування коштів за вкладами, зокрема, щодо включення їх до реєстру кредиторів на повернення банківських вкладів і відсотків, та правові підстави задоволення Фондом таких вимог.

Інформація щодо початку процедури ліквідації Банку було розміщено в газеті «Голос України» №187 (6191) від 08.10.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заява про включення його до реєстру кредиторів направлена засобами поштового зв'язку 21.10.2015 року на адресу, яка була розміщена на офіційному сайті Фонду - м. Київ, бул. Дружби Народів, 38, в строк передбачений чинним законодавством.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.1 Закону №4452 метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Таким чином, метою діяльності Фонду та Уповноваженої особи Фонду (як працівника Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку) є захист прав і законних інтересів вкладників банків, а не створення штучних перешкод для отримання коштів.

В матеріалах справи наявна копія заяви від 21.10.2015 року про включення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів для відшкодування коштів, які не були відшкодовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

У відповідності до положень ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На думку суду копія заява від 21.10.2015року з описом вкладення та відбитком штемпеля відділення поштового зв'язку є належним доказом направлення Уповноваженою особою Фонду заяви позивача про включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів, тобто у строк визначений ст.45 Закону № 4452.

З огляду на викладене, відмова Уповноваженої особи Фонду оформлена листом від 26.05.2016 року № 05-3288211 щодо включення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» не ґрунтується на нормах Закону №4452, що вказує на наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною такої відмови.

Протиправність відмови Уповноваженої особи Фонду щодо включення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» прямо вказує на наявність правових підстав для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду включити позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».

Суд зазначає, що відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд зобов'язати Уповноважену особу Фонду та Фонд включити вимоги ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».

В той же час, відповідно до положень ч.5 ст.45 Закону №4452 у разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Таким чином, саме Уповноважена особа Фонду приймає вимоги вкладників до Банку та включає вкладників до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність своїх дій.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності дій відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., яка полягає у невключенні ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк»;

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. визнати ОСОБА_1 кредитором ПАТ «Дельта Банк» та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» і включити ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн. (пятсот пятдесят одна гривня двадцять копійок) з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк».

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Т.П. Балась