Ухвала суду № 65344849, 23.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

при секретарі Орліченко О.Ю.

з участю прокурора Куцопатрого Д.С.

захисника ОСОБА_1

підозрюваного ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційні скарги прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Семененка Б.В. та підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 07 січня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві Шаламова П.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 в строк до 07 березня 2017 року, відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, студента 3-го курсу, раніше судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором не доведено тих обставин, які б виправдовували застосування відносно підозрюваного виняткового запобіжного заходу. Також слідчим суддею було враховано тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного та наявні ризики, на підставі чого він прийшов до висновку, що для ОСОБА_2 достатнім буде запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Не погоджуючись з прийнятим рішення, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на хибність висновків слідчого судді з приводу того, що стороною обвинувачення не доведено наявності тих ризиків, які б давали підстави для застосування відносно останнього найсуворішого запобіжного заходу. Так, на думку прокурора, існування вказаних слідчим ризиків, а також того, що запобігти їм в змозі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, повністю підтверджується доводами клопотання та доданими до нього матеріалами. Крім того, прокурор зазначає, що місце проживання підозрюваного встановлено лише з його слів та документально не підтверджено.

В апеляційні скарзі підозрюваний ОСОБА_2 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби. Так, апелянт посилається на відсутність обґрунтованої підозри і заявлених ризиків. Також, на думку апелянта при визначенні строку дії ухвали слідчим суддею не було враховано час його фактичного затримання. Крім того, підозрюваний просить суд врахувати ті обставини, що він є студентом, має позитивні характеристики та раніше не судимий.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення і просив її задовольнити і заперечував проти задоволення апеляційної скарги підозрюваного, підозрюваного ОСОБА_2, який підтримав подану ним апеляційну скаргу і просив її задовольнити та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, захисника ОСОБА_1, який виступив в підтримку апеляційної скарги свого підзахисного і заперечував про апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з положень ст. 183 КПК України, відповідно до якої тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.

При цьому суд, дослідивши матеріали провадження, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, встановив, що виключних обставин для тримання ОСОБА_2 під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено. Заявлені ризики в сукупності з тяжкістю злочину, як зазначив суд, не можуть служити виключними підставами для запобіжного ув'язнення підозрюваного.

З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується.

Так, відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Крім того, слід зазначити, що ст. 184 КПК України вимагає від сторони обвинувачення в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначити не лише наявні ризики, а також вказати обставини, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку що запобігти їм в змозі цей вид запобіжного заходу.

Разом з тим, як вбачається з клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, слідчим не наведено виключних обставин і не надано доказів, які б давали підстави для тримання підозрюваного під вартою. Не доведено цих обставин і прокурором в судовому засіданні. Сама лише тяжкість кримінального правопорушення, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, не може бути підставою для запобіжного у в'янення особи.

Доводи апеляційної скарги прокурора з приводу того, що місце проживання підозрюваного не встановлено, спростовуються наданими матеріалами.

Таким чином, відповідно до вище наведеного, колегія суддів враховує в сукупності існуючи ризики, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється, розмір покарання, який загрожує останньому у разі доведення його винуватості, дані про особу підозрюваного, а саме його вік, стан здоров'я, характер соціальних зв'язків, відсутність відомостей щодо спроб останнього ухилятися від органів досудового розслідування та суду, спосіб життя взагалі, зокрема те, що він в минулому до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, навчається, та вважає, що такий вид запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, в змозі запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Такий запобіжний захід відповідає особі підозрюваного, та є співмірним з існуючими ризиками.

Посилання підозрюваного на те, що стороною обвинувачення не доведено існування заявлених ризиків, є безпідставними, оскільки доводи клопотання слідчого та додані до нього матеріали вказують на наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України та того, що запобігти їм в змозі запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту.

Також не погоджується колегія суддів і з доводами ОСОБА_2 щодо відсутності обґрунтованої підозри.

Так, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів чи інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. На думку колегії суддів такі фактичні дані містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах кримінального провадження, в зв'язку з чим, підозра про ймовірну причетність ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за викладених у клопотанні обставин, слідчим доведена та сумніву у суду щодо їх достатності не викликала.

Ті дані про особу підозрюваного, на які в своїй апеляційній сказі посилається ОСОБА_2 були враховані судом першої інстанції при вирішенні питання щодо застосування відносно нього запобіжного заходу, крім того, вони не зменшують існуючих ризиків, а тому не можуть бути підставою для зміни обраного йому запобіжного заходу.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що надані суду матеріали містять достатньо даних, які дають правові підстави для застосування відносно ОСОБА_2 такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт.

За таких обставин, апеляційні скарги прокурора та підозрюваного задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 180, 183, 193, 194, 309, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 07 січня 2017 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції ГУ НП у місті Києві Шаламова П.В., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Мороз О.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 7 березня 2017 року, залишити без зміни, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Семенюка Б.В. та підозрюваного ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/796/536/2017 Категорія ст. 183 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Дзюба О.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції Присяжнюк О.Б

.