Постанова № 65344503, 15.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 березня 2017 р. № 820/6424/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

суддів - Мельникова Р.В., Полях Н.А., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, третя особа - Управління патрульної поліції в м. Харкові про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом , в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд: стягнути з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за час затримки поновлення на посаді в розмірі 164089,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у судовому порядку було скасовано наказ Департаменту патрульної поліції України про звільнення зі служби ОСОБА_1 від 07.12.2015 №20о/с та поновлено рядового поліції ОСОБА_1 на посаді патрульного поліцейської роти №3 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м. Харкові з 07.12.2015. Проте, фактично його було поновлено на посаді 27.10.2016 та відповідачем з дати поновлення, визначеної судовим рішенням до зазначеної дати не було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У судове засідання представники сторін та третьої особи не прибули, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи. Представником позивача та представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи без їхньої присутності.

Суд, відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути вказану справу в порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 41 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 р. по справі №820/11823/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у місті Харкові про скасування наказу та поновлення на посаді - задоволено в повному обсязі (а.с.7-11).

Скасовано наказ Департаменту патрульної поліції України про звільнення зі служби ОСОБА_1 від 07.12.2015 №20о/с.

Поновлено рядового поліції ОСОБА_1 на посаді патрульного поліцейської роти №3 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м. Харкові з 07.12.2015.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 постанову суду першої інстанції від 13.04.2016 - залишено без змін ( а.с.12-15).

Тобто, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 р. по справі №820/11823/15 є такою, що 12.10.2016 набрала законної сили.

Судом встановлено що 14 квітня 2016 року позивач звернувся до Управління патрульної поліції у м. Харкові з заявою поновлення його на роботі відповідно до постанови суду, додавши до заяви завірену копію судового рішення по справі №820/11823/15. У відповіді Управління патрульної поліції у м. Харкові від 20.04.2016 позивачу повідомлено, що заява та додані до неї документи, в тому числі копія постанови Харківського окружного адміністративного суду, направлені за належністю до Департаменту патрульної поліції (а.с.16).

З матеріалів справи встановлено, що з часу отримання вказаної відповіді, позивач неодноразово звертався до Департаменту патрульної поліції із заявами про поновлення на посаді, але жодної відповіді не отримав ( а.с.21).

При цьому, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України 03.08.2016 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду по справі №820/11823/15 виданого 17.06.2016 з метою негайного виконання судового рішення в частині поновлення позивача на посаді, в силу приписів ст. 256 КАС України ( а.с.19).

Відповідачем було виконано вказане судове рішення та 27.10.2016 видано наказ № 279 о/с, яким скасовано пункт наказу від 07.12.2015 №20о/с про звільнення позивача, якого поновлено з 07.12.2015 на посаді патрульного поліцейської роти №3 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м. Харкові та внесено відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 ( а.с. 49-52).

Підставою звернення позивача з даним позовом до суду став той факт, що за період з 07.12.2015 ( день з якого поновлено позивача у судовому порядку) по 27.10.2016 ( день винесення наказу про фактичне поновлення позивача) йому не нараховувалось та не виплачувалось грошове забезпечення, оскільки зазначене не було передбачено судовим рішенням, проте, позивач зазначав, що має право на стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, в силу приписів чинного законодавства, на підтвердження суми якого надав відповідний розрахунок та виписку по картковому рахунку, на підставі якого належна сума позовних вимог була обрахована.

По суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується ( стаття 43 Конституції України).

Приписами ч.1 та 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" унормовано, що Поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 10,12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 та є чинний на даний час, визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням. Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

За приписами п. 24 Положення, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

При вирішенні заявленої позовної вимоги, суд акцентує увагу, що у даних спірних правовідносинах повинні застосовуватись не тільки норми спеціального законодавства, але й трудового.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі №21-42а12.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, листом Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про оплату праці", держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Відповідно до ч.2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, законодавцем встановлено межі періоду виплати середнього заробітку, а саме: весь час вимушеного прогулу.

Постановою кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, затверджено порядок обчислення середньої заробітної плати, який, в силу пп."з" п.1 розділу 1 застосовується, зокрема у випадках вимушеного прогулу.

З відповідної довідки відповідача вбачається, що середньоденне грошове забезпечення позивача складає 143,40 грн.

Поряд з цим, беручи до уваги той факт, що оскільки незаконне звільнення позивача, що було встановлено в рамках розгляду справи № 820/11823/15, спричинило вимушений прогул, останнє підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо періоду вимушеного прогулу, суд зазначає, що його початком є дата 07.12.2015, коли позивача було звільнено з посади , а кінцем - 26.10.2016, дата, яка передує винесенню наказу про поновлення позивача на посаді на виконання судового рішення по справі № 820/11823/15.

Враховуючи, що період вимушеного прогулу склав 325 днів ( 25 днів у грудні 2015 року, 31 день у січні 2016 року, 29 днів у лютому 2016 року, 31 день у березні 2016, 30 днів у квітні 2016, 31 день у травні 2016, 30 днів у червні 2016, 31 день у липні 2016, 31 день у серпні 2016, 30 днів у вересні 2016, 26 днів у жовтні 2016) та помножуючи вказаний показник на розмір середньоденного грошового забезпечення, суд зазначає, що належна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 46605 грн.

Також, суд акцентує увагу, що в силу положень ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивачем при зверненні до суду, пред'явлено вимогу про стягнення з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за час затримки поновлення на посаді в розмірі 164089,51 грн.

Разом з тим, Законом України "Про Національну поліцію", а саме: статтею 94 визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Враховуючи викладене, суд виходить за межі позовних вимог в розрізі формулювання виду належних виплат, оскільки спеціальними нормами законодавства, що регулюють діяльність органів Національної поліції, передбачено отримання поліцейськими оплати праці у вигляді грошового забезпечення.

Водночас, суд зазначає, що обрахування позивачем суми стягнення у розмірі 164089,51 грн. не ґрунтувалось на належних доказах, оскільки виписка по особовому рахунку не дає можливості об'єктивного та правильного розрахунку, натомість в ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт того, що належна позивачу сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу складає 46605 грн.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, постанову суду в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання відповідно до статті 256 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71,128, 160-163, 167, 186, 254, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, третя особа - Управління патрульної поліції в м. Харкові про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ( код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, будинок 3) на користь ОСОБА_1 (61120, АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.12.2015 по 26.10.2016 у сумі 46605,00 грн. ( сорок шість тисяч шістсот п'ять гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Мар'єнко Л.М.

Судді Мельников Р.В.

Полях Н.А.