Рішення № 65340447, 09.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 333/3368/16

Провадження №22ц/778/1009/17 Головуючий у 1 інстанції: Наумова І.Й.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

ОСОБА_2

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності , -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності

В позові зазначено, що 18.02.2013р. помер ОСОБА_7 Після його смерті відкрилась спадщина на 46/75 часток домоволодіння 153/19 по вул. Культурній/Кишинівській у м. Запоріжжя. ОСОБА_8 склав заповіт с заповідальним відказом, відповідно до якого все майно заповідав ОСОБА_3- своїй доньці від першого шлюбу та поклав на неї обовязок надати право довічного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 дружині померлого. ОСОБА_10, як непрацездатна вдова, мала право на обовязкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Розмір обовязкової частки складав 1/6 від спадкового майна. У встановлений законом строк ОСОБА_10 звернулася до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Але оскільки у спадкоємця були відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, про що надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 27.11.2013 р.. ОСОБА_10 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_7, але не оформила спадкових прав. ОСОБА_10 належало 23/225 часток домоволодіння. 20.05.2015 р. ОСОБА_10 померла.

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно на 23/225 часток домоволодіння № 153/19 по вул. Культурній/Кишинівській у м. Запоріжжя. Відповідно до заповіту, складеному ОСОБА_10 23.11.2013 р. спадкоємцем є позивач ОСОБА_4. Вона в встановлений законом строк звернулася з заявою про прийняття спадщини до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори. Під час оформлення спадщини та при встановленні обсягу спадкового майна зясувалося, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.06.2015 р. визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на 46/75 часток домоволодіння №153/19 по вул. Культурній/Кишинівській в м. Запоріжжя, які належали ОСОБА_7, за ОСОБА_3, без врахування обовязкової частки у спадщині, яка належала ОСОБА_10

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 23.03.2016 р. рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.06.2015 р. скасовано, в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Після скасування вищезазначеного рішення, вона звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але їй було відмовлено в звязку з тим, що у неї відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно, яке належало померлій ОСОБА_10, про що надано Постанову від 28.05.2016 р. Під час оформлення спадкових прав їй стало відомо, що під час розгляду апеляційної скарги апеляційним судом Запорізької області, ОСОБА_3 відчужила 46/75 часток будинку № 153/19 по вул. Культурній/Кишинівській у м. Запоріжжя. Договір купівлі-продажу було посвідчено 21.03.2016 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6

Посилаючись на ці обставини просила визнати за нею право власності на 23/225 часток домоволодіння № 153/19 по вул. Культурній/Кишинівській у м. Запоріжжя в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_10, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 на її користь 23/225 часток вищезазначеного домоволодіння, виключити з Держреєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно запис № 13790877 щодо прав власності ОСОБА_5 на 46/75 часток зазначеного домоволодіння, який внесено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28847454 від 21.03.2016 р.

В процесі розгляду справи, в листопаді 2016 року позивач надала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила визнати за нею право власності на 23/225 часток домоволодіння № 153/19 по вул. Культурній/Кишинівській у м. Запоріжжя в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_10; визнати недійсним договір купівлі-продажу 46/75 часток вищевказаного домоволодіння, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений 21.03.2016 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 в часті відчуження 23/225 часток домоволодіння; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 на її користь 23/225 часток вищезазначеного домоволодіння; виключити з Держреєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно запис № 13790877 щодо прав власності ОСОБА_5 на 23/225 часток зазначеного домоволодіння, який внесено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28847454 від 21.03.2016 р.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом, після померлої 20 травня 2015 р. ОСОБА_10, на 23/225 часток домоволодіння № 153/19 по вулиці Культурній/Кишинівській в місті Запоріжжя.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 23/225 часток домоволодіння № 153/19 по вулиці Культурній/Кишинівській в місті Запоріжжя.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати, повязані з сплатою судового збору у розмірі 484,25 грн. з кожної.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.02.2013 р. помер ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкав за адресою: м. Запоріжжя, вул. Культурна, б.153 (а.с.7,21,49,58-59). Разом з спадкодавцем за вказаною адресою мешкала його непрацездатна дружина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3. 16.03.2002 р. ОСОБА_7 склав заповіт, який посвідчено державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори на імя ОСОБА_3 (а.с.54 зворотн.) та заповів їй все майно, що належало б йому на день смерті, а також поклав на неї обовязок надати право довічного проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4 його дружині ОСОБА_10.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України фізична особа має право призначити спадкоємців шляхом складання заповіту на розподілення спадкового майна на свій погляд на випадок своєї смерті.

Судом встановлено, що Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа № 207/2013 та внесенні данні до Державного Спадкового реєстру про наявність спадкової справи після смерті ОСОБА_7, померлого 18 лютого 2013 р. (а.с.47-86).

Статтею 1241 ЦК України передбачається обовязкова частка у спадщині непрацездатній вдові, незалежно від змісту заповіту, в розмірі половини частки, яка належала б у разі спадкування за законом.

Згідно із ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з матеріалів справи, дружина померлого 18.02.2013 р. ОСОБА_7, ОСОБА_10 була непрацездатною особою. Вона проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Крім того, вона своєчасно 18.05.2013 р., в строки та в спосіб, передбачені законодавством (ст.ст.1269,1270 ЦК України), звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с.48 зв.) після померлого чоловіка ОСОБА_7

Після померлого ОСОБА_7 відкрилася спадщина, до складу якої входить 46/75 частки житлового будинку 153 по вул.Культурній в м. Запоріжжя. Спадкоємцями за законом, після померлого, є дві доньки спадкодавця ОСОБА_11, ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_10 В звязку з тим, що спадкодавець залишив все своє майно за заповітом ОСОБА_3, ОСОБА_10, як непрацездатна дружина померлого, відповідно до ст. 1241 ЦК України, прийняла спадщину в розмірі половини частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом, а саме 1/6 частку від спадкового майна, що дорівнює 23/225 часток спірного домоволодіння. В видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено в звязку з відсутністю у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно, про що надано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 27.11.2013 р. (а.с.8,74).

Отже, судом правильно встановлено, що ОСОБА_10 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_7, але не оформила своїх спадкових прав.

20.05.2015 р. ОСОБА_10 померла (а.с.9,22,87зв.). 22.11.2013 р. ОСОБА_10 склала заповіт, який посвідчено державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори на імя ОСОБА_12 (а.с.10,92.) та заповіла все майно, що належало б їй на день смерті.

Судом встановлено, що Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа № 386/2015 та внесенні данні до Державного Спадкового реєстру про наявність спадкової справи після смерті ОСОБА_10, померлої 20 травня 2015 р. (а.с.87-120).

Позивач, спадкоємець за заповітом, 22.07.2015 р. в строки та в спосіб, що передбачені законодавством (ст.ст.1269,1270 ЦК України), звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с.87) після померлої ОСОБА_10.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2015 р. задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до територіальної громади в особі Запорізької міськради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом та визнано право власності на 46/75 часток домоволодіння № 153/19 по вул. Культурній/Кишинівській у м. Запоріжжя. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 23.03.2016 р. рішення Комунарського суду м. Запоріжжя по цій справі скасовано, в задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі. Даним рішенням апеляційного суду Запорізької області також встановлено, що ОСОБА_10 є спадкоємцем що прийняла спадщину.

Відповідно п.3 ст. 61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

За нормами ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, та згідно із ч. 3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

На звернення представника позивача до Шостої нотаріальної контори в отримані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, отримано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, в звязку з ненаданням оригіналу правовстановлюючого документа на нерухоме майно ( а.с.110).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині визнання за нею право власності на 23/225 часток домоволодіння № 153/19 по вул. Культурна/Кишинівська у м. Запоріжжя в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_10С, яка померла 20.05.2015 р. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_3, під час судового розгляду справи апеляційним судом Запорізької області за апеляційною скаргою позивача на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя за позовом ОСОБА_3 про визнання права власності на 46/75 спірного домоволодіння в порядку спадкування (а.с.103,112-115), уклала договір купівлі-продажу 46/75 часток спірного домоволодіння, який був посвідчено 21.03.2016 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6

Згідно даного договору, ОСОБА_3, продавець за договором, продала, а ОСОБА_5, покупець за договором, купила нерухоме майно, а саме 46/75 часток домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Культурна/Кишинівська, будинок № 153/19.

Відповідно до умов п.5 договору купівлі-продажу частки домоволодіння від 21.03.2016р., укладеного між ОСОБА_3 продавцем за договором та ОСОБА_5 покупцем за договором, продавець затверджував, що прав третіх осіб на відчужувану частку домоволодіння не має (а.с.155), чим ввів в оману як покупця за договором так і приватного нотаріуса, приховавши, що в судовому порядку розглядається цивільна справа щодо встановлення права власності на частку відчужуваного нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору купівлі-продажу спірного домоволодіння, рішення Комунарського районного суду від 23.06.2015 р., яким за відповідачем ОСОБА_3 було визнано право власності на 46/75 частку спірного домоволодіння, переглядалось апеляційним судом Запорізької області, а отже воно не набуло законної сили. При таких обставинах, відповідач ОСОБА_3 не може вважатися власником майна, яке вона продала за договором купівлі-продажу.

Враховуючи ці обставини, договір купівлі-продажу 46/75 частки домоволодіння № 153/19 по вул.Культурна/Кишинівська у м. Запоріжжя, укладеного 21.03.2016 р. та посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до закріпленого у ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України повязується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного ОСОБА_5 України від 16 вересня 2015 р. у справі № 6-1203цс15).

Відповідно до постанови ВСУ від 02.09.2015 р. у справі № 6-1168цс15, правова позиція якого є обов'язковою для усіх судів, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Якщо таке майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право його витребувати від добросовісного набувача в усіх випадках.

Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного ОСОБА_5 України від 23 січня 2013 р. у справі № 6-164цс12).

Як вбачається з матеріалів справи, частина спірного домоволодіння у розмірі 23/225 часток, як обовязкова частина, була прийнята у спадок ОСОБА_10 після смерті чоловіка ОСОБА_7, але не оформлена. Після її смерті, зазначена частка домоволодіння була прийнята у спадок спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4, позивачем по справі та також не оформлена і вибула з володіння поза її волею.

Але, враховуючи, що спірна ідеальна частка 23/225 у домоволодінні не виділена в натурі, ОСОБА_5 є власником 46/75 часток домоволодіння, рішення суду першої інстанції при таких обставинах щодо задоволення позовних вимог щодо витребування з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 23/225 часток домоволодіння № 153/19 по вулиці Культурній/Кишинівській в місті Запоріжжя є передчасним.

Беручи до уваги все вищенаведене, колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо витребування майна підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314-316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2016 року по цій справі змінити.

Скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог щодо витребування з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 23/225 часток домоволодіння № 153/19 по вулиці Культурній/Кишинівській в місті Запоріжжя майна із незаконного володіння.

Відмовити в задоволенні позову в частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 23/225 часток домоволодіння № 153/19 по вулиці Культурній/Кишинівській в місті Запоріжжя .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 333/3368/16

Провадження №22ц/778/1009/17 Головуючий у 1 інстанції: Наумова І.Й.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вступна та резолютивна частина

09 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

ОСОБА_2

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності , -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2016 року по цій справі змінити.

Скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог щодо витребування з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 23/225 часток домоволодіння № 153/19 по вулиці Культурній/Кишинівській в місті Запоріжжя майна із незаконного володіння.

Відмовити в задоволенні позову в частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 23/225 часток домоволодіння № 153/19 по вулиці Культурній/Кишинівській в місті Запоріжжя .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: