Рішення № 6533722, 03.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.11.09 р.                     Справа № 15/235                               

03.11.2009 р.                                         справа № 15/235

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Торезький завод залізобетонного шахтного кріплення” м. Торез (код ЄДРПОУ 00176745)

до відповідача акціонерного товариства закритого типу “Угольинвест” м. Сніжне (код ЄДРПОУ 21781993)

про стягнення заборгованості в сумі 4999,20 грн., штрафних санкцій у розмірі 806,18 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Торезький завод залізобетонного шахтного кріплення” м. Торез до акціонерного товариства закритого типу “Угольинвест” м. Сніжне про стягнення заборгованості в сумі 4999,20 грн., штрафних санкцій у розмірі 806,18 грн. .

Ухвалою суду від 11.09.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/235, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 11.09.2009 р., 24.09.2009 р. позивач та відповідач в судові засідання 24.09.2009 р., 03.11.2009 р. не з’явилися без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслали.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення позивача та відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. Позивач ухвали суду у даній справі отримав, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень представнику позивача.

В матеріалах справи міститься довідка Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області, з якого вбачається, що АТЗТ “Угольинвест”, код ЄДРПОУ 21781993, зареєстровано за адресою: 86500, Донецька область, м. Сніжне, вул. Шуберта, 106. Саме за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2007 р. сторони уклали договір купівлі–продажу № 1, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати у власність, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити залізобетонний товар в кількості, асортименті та за цінами, вказаними в специфікаціях, що є невід’ємною частиною договору.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору передбачено, що покупець оплачує товар протягом 10 банківських днів з моменту його відвантаження. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених рахунків. Факт відвантаження товару підтверджується товарною накладною, оформленою належним чином.

Завірена копія договору додана до позову. Специфікацію до договору позивач в порушення вимог ухвал до суду не надав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 1 від 04.01.2007 р. ним було поставлено відповідачу товар за видатковою накладною № 655 від 05.12.2008 р. на суму 4999,20 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом представника відповідача, який фактично отримав товар, на видатковій накладній в графі „Прийняв”; а також податковою накладною № 556 від 05.12.2008 р.; довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯПИ № 968016 від 05.12.2008 р.; рахунком № 350 від 05.12.2008 р. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

В обґрунтування того, що передача товару за спірними накладними відбулася саме на виконання умов договору № 1 від 04.01.2007 р. позивач посилається на сам факт існування такого договору № 1 від 04.01.2007 р. між сторонами.

В позовній заяві позивач стверджує, що він надсилав відповідачу претензію. В підтвердження цього він додав до позову завірену копію претензії № 207 від 27.05.2009 р. з вимогою оплатити основний борг. Будь–які докази відправлення вказаної претензії позивачем та/або отримання її відповідачем в матеріалах справи відсутні. Крім того, позивач вказує, що відповідач відповідь на претензію не надіслав.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 1 від 04.01.2007 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Згідно п. 7.1 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2007 р., а в частині здійснення розрахунків – до повного взаєморозрахунку.

Відповідно до ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Зі спірного договору вбачається, що він припинив свою дію 31.12.2007 р., при цьому продовження строку його дії умовами договору не передбачено без укладення додаткової угоди.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що всі доповнення та зміни до договору оформлюються у формі додаткових угод, підписаних обома сторонами, та є невід’ємною частиною договору.

Тобто, продовжити строк дії договору сторони могли лише шляхом підписання додаткової угоди, яка була б невід’ємною частиною даного договору.

Стаття 654 ЦК України передбачає, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Інших умов зміни договору щодо купівлі-продажу залізобетонного товару договір та чинне законодавство не передбачають.

Будь-яких доказів про укладення між сторонами письмової та підписаної обома сторонами додаткової угоди про зміну умов договору щодо продовження строку його дії сторони до суду не надали.

З наданих до суду видаткової та податкової накладної, довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей, рахунку вбачається, що поставка спірного товару відбувалася в 2008 р., тобто вже після закінчення строку дії договору купівлі–продажу № 1 від 04.01.2007 р. Виходячи з того, що поставка товару відбувалася не на підставі спірного договору, пункт 7.1 договору стосовно продовження строку його дії в частині здійснення розрахунків до моменту повного взаєморозрахунку між сторонами, суд не приймає до уваги.

Посилання в податковій накладній на договір № 1 від 04.01.2007 р. також не приймається судом до уваги у зв’язку з тим, що податкова накладна підтверджує тільки факт виникнення податкового зобов’язання та є однобічним документом (складається однією стороною), тому не може бути доказом домовленості сторін про продовження строку дії договору № 1 від 04.01.2007 р.

Суд неодноразово зобов’язував позивача та відповідача надати письмові пояснення в обґрунтування того, що передача товару за спірними накладними відбулася саме на виконання умов договору № 1 від 04.01.2007 р., а також стосовного того, чи укладалися між сторонами у спірному періоді будь–які інші договори купівлі–продажу (поставки), в т.ч. в усній формі або у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами та інше (до пояснень додати відповідні докази).

Жодних письмових пояснень, відповідних доказів з вказаних питань сторони до суду не надали.

На підставі наявних в матеріалах справи документів фактично судом встановлено, що між сторонами відбулися правовідносини купівлі–продажу товару, що підтверджені певними діями та первинними документами. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки передача товару за спірною накладною № 655 від 05.12.2008 р. на умовах договору № 1 від 04.01.2007 р. матеріалами справи не підтверджена, а позовні вимоги засновані на невиконанні відповідачем зобов’язання оплатити вартість товару на умовах вказаного договору, то за таких обставин суд вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу необґрунтованими, тому їх відхиляє.

Позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій в сумі 806,18 грн. засновані на невиконанні грошового зобов’язання за договором № 1 від 04.01.2007 р., тому також не підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 03.11.2009 р. оголошено рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя                               

Нєразік М.М.

тел. 381-91-18

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області