Рішення № 6533608, 03.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.11.09 р.                     Справа № 15/227                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Нектон” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 20393355)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Точмаш” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 14300579)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 22 від 20.05.2009 р. в сумі 50895,65 грн., пені в сумі 1031,86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Турченко О.В. за довіреністю б/н від 21.09.2009 р.

від відповідача: Летченко Г.З. за довіреністю б/н від 08.07.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного підприємства “Нектон” м. Маріуполь до відкритого акціонерного товариства “Точмаш” м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором поставки № 22 від 20.05.2009 р. в сумі 50895,65 грн., пені в сумі 1031,86 грн.

Ухвалою суду від 08.09.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/227, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2009 р. сторони уклали договір № 22 поставки товару, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставляти покупцю продукти харчування, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар на умовах та в порядку, визначених договором.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що загальна сума договору складає 100000,00 грн. Асортимент, ціна та якість товару, що поставляється, попередньо погоджується між постачальником та покупцем.

Згідно п. 3.3 договору постачальник зобов’язаний поставити товар протягом 48 годин з моменту отримання замовлення.

Відповідно до п. 3.4 договору товар поставляється згідно наданих до нього документів, що є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що отримання товару покупець підтверджує підписом на супровідних документах, печаткою або довіреністю.

Згідно п. 3.6 договору моментом поставки товару є підписання накладних, що свідчать про передачу товару.

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунок за товар, що поставляється по договору, здійснюється постачальником після підписання накладних, які свідчать про передачу товару, протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Згідно п. 7.1 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009 р. Завірена копія договору додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 22 від 20.05.2009 р. ним було поставлено відповідачу товар за період з 16.06.2009 р. по 08.07.2009 р. на загальну суму 65325,17 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами представника відповідача, який фактично отримав товар, на видаткових накладних в графі „Отримав”; а також податковими накладними. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

В письмових поясненнях від 21.09.2009 р. позивач вказує на те, що замовлення на товар відповідач надавав в телефонному режимі, після чого здійснювалося відвантаження. Продукти харчування автотранспортом доставлялися в с. Ялта Першотравневого району, у зв’язку з чим довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей відсутні.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 22 від 20.05.2009 р. суд робить виходячи з того, що підставою поставки в податкових накладних вказаний договір. Крім того, з пояснень позивача вбачається, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував.

В позовній заяві позивач вказує, що станом на день подачі позову до суду відповідач частково повернув отриманий товар згідно накладної на повернення № 1 від 23.07.2009 р. на суму 14429,52 грн., в результаті чого сума заборгованості станом на 31.07.2009 р. склала 50895,65 грн. (65325,17 грн. – 14429,52 грн. = 50895,65 грн.).

В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду завірені копії актів звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2009 р. та станом на 31.07.2009 р., укладені між приватним підприємством “Нектон” та ДОТ „Сонячний берег”. З останнього акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2009 р. вбачається, що заборгованість ДОТ „Сонячний берег” перед позивачем складає 50895,65 грн. Акти звірки підписані представниками позивача та ДОТ „Сонячний берег”, скріплені печатками. Акти приймаються судом до уваги як письмові докази у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України, тому що спірний договір № 22 від 20.05.2009 р. укладався між приватним підприємством “Нектон” в особі директора Кривошеєвої, що діяла на підставі Статуту, та відкритим акціонерним товариством “Точмаш” в особі директора ДОТ „Сонячний берег” Ломової І.В., що діяла на підставі довіреності № 1183 від 26.03.2009 р.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 22 від 20.05.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 22 від 20.05.2009 р. передбачили оплату вартості товару після відвантаження протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Позивач відраховує 7 банківських днів від дати підписання сторонами накладної, при цьому жодних доказів одночасного надання відповідачу рахунку разом з товаром та накладною на кожну партію позивач до суду не надав. Крім того в поясненнях позивач вказує, що рахунки на оплату виставлялися в одному екземплярі, тому письмові підтвердження отримання їх відповідачем у позивача відсутні. Таким чином, визначити дату фактичного отримання відповідачем рахунків від позивача неможливо, у зв’язку з чим при визначенні строку настання виконання грошового зобов’язання неможливо застосувати п. 5.1 договору.

В матеріалах справи міститься претензія від 13.08.2009 р. з вимогою оплатити основний борг. Факт отримання відповідачем даної претензії позивач обґрунтовує штампом із зазначенням вхідного номеру 4780 та дати такого отримання, якою є 13.08.2009 р. Позивач стверджує, що дана відмітка свідчить саме про факт отримання претензії представником відповідача. Відповідач вказані обставини не заперечує. Завірена копія претензії додана до позову.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред’явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії від 13.08.2009 р. з вимогою сплатити суму заборгованості за товар, переданий за спірними видатковими накладними. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи з того, що вимога була отримана відповідачем 13.08.2009 р. (згідно штампу із зазначенням вхідного номеру та дати отримання), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 14.08.2009 р. по 20.08.2009 р. включно, а вже з 21.08.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар у встановлений ст. 530 ЦК України строк в сумі 50895,65 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 5.2 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 1031,86 грн.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку неоплати товару більш ніж на 10 днів понад строк, вказаний в п. 4.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З умов договору вбачається, що пунктом 4.1 передбачені обов’язки постачальника, при цьому будь–який строк оплати товару покупцем в даному пункті договору сторонами не встановлений. Сам позивач підставою для нарахування пені вважає прострочення строку оплати, передбаченого п. 5.1 договору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Посилання позивача на прострочення виконання грошового зобов’язання більш ніж на 10 днів від закінчення 7 банківських днів для оплати з моменту відвантаження товару, підписання накладної та отримання рахунку, суд вважає необґрунтованим, тому що воно суперечить умовам договору та не підтверджено належними доказами. Оскільки прострочення строку оплати, передбаченого саме п. 4.1 договору, позивачем не доведено, для нього право вимагати сплатити пеню не виникає, а у відповідача відсутнє зобов’язання здійснити таку сплату.

За вказаних обставин позовні вимоги про стягнення пені в сумі 1031,86 грн. за прострочення понад 10 днів строку оплати, вказаного в п. 4.1 договору № 22 від 20.05.2009 р., суд вважає необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.

Відповідач надав до суду відзив, яким визнає суму основного боргу та заперечує щодо стягнення пені. До відзиву позивач додав підписаний обома сторонами акт звірки, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за товар, отриманий за спірними видатковими накладними, станом на 02.11.2009 р. складає 50895,65 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Точмаш” (юридична адреса: 83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1; код ЄДРПОУ 14300579; рахунок 260043017180296 у Жовтневому відділенні „Промінвестбанк” у м. Маріуполі Донецької області, МФО 334475) на користь приватного підприємства “Нектон” (юридична адреса: 87514, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Урицького, 95/56; код ЄДРПОУ 20393355; рахунок 26008215024890 у Донецькій філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011) основний борг на суму 50895,65 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 508,96 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231,31 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1031,86 грн.

У судовому засіданні 03.11.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 04.11.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Нєразік М.М.

тел. 381-91-18

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області