Ухвала суду № 65335859, 14.03.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

14 березня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.

секретар Чебуришкіна Н.Ю.

за участю: ОСОБА_1. яка діє в інтересах ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до держави Україна, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 8 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 8 лютого 2017 року у відкритті провадження у справі відмовлено.

На вказану ухвалу ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Посилається на те, що суд постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.

Просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 14 500 гривень, в рахунок відшкодування витрат понесених на оплату послуг захисника у кримінальному провадженні (а.с.1-3).

Посилався на те, що в кримінальному провадженні він поніс витрати на правову допомогу, яку йому надала адвокат ОСОБА_1 в сумі 14 500 гривень.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 8 лютого 2017 року у відкритті провадження у справі відмовлено (а.с.28-30).

Статтею 15 ЦПК України визначена компетенція судів щодо розгляду цивільних справ.

Пунктом 1 частини 2 статті 122 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 118 КПК України одним з видів процесуальних витрат в кримінальному провадженні є витрати на правову допомогу.

Розподіл процесуальних витрат визначений статтею 124 КПК України.

Отже питання про відшкодування витрат на оплату правової допомоги в кримінальному провадженні повинно вирішуватись відповідно до приписів глави 8 КПК України.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону, а тому її слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Зокрема помилковими є доводи скарги про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, у разі закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.

Таку правову позицію Верховний Суд України виклав в постанові від 24 лютого 2016 року № 6-2089 цс 15.

Витрати, які пов'язані з оплатою послуг захисника , які були понесені особою у зв'язку з реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді справ у порядку кримінального судочинства, КПК України віднесено до процесуальних витрат.

Вказані витрати не є шкодою в розумінні статті 1176 ЦК України та не можуть бути стягнуті за позовом про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 312 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 8 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її вступу в законну силу.

Головуючий О.О. Одинак

Судді: М.І. Кулянда

Н.Ю. Половінкіна