Рішення № 65335499, 10.03.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/547/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 30, 34 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_6 та представника державного підприємства «Златодар» - ОСОБА_7 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2016 року по справі за позовом державного підприємства «Златодар» до ОСОБА_8, ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог: Північний офіс Держаудитслужби, як правонаступник Державної фінансової інспекції у Черкаській області про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заподіяної підприємству матеріальної шкоди,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника ОСОБА_6 ОСОБА_9, який підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_6 та просив відхилити апеляційну скаргу ДП «Златодар»; представника державного підприємства «Златодар» - ОСОБА_7, який підтримав апеляційну скаргу державного підприємства «Златодар» та просив відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_6; представника Північного офісу Держаудитслужби ОСОБА_10, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ДП «Златодар» та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року Державне підприємство «Златодар» звернулось до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про відшкодування в солідарному порядку матеріальної шкоди, завданої підприємству виплатою зайвих грошових коштів, посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, що 19 травня 2014 року наказом Державного агентства резерву України №53-к ОСОБА_6 був призначений на посаду генерального директора ДП «Златодар» на умовах укладеного контракту № 63/14 від 19 травня 2014 року терміном дії з 20 травня 2014 року по 19 травня 2019 року.

08 жовтня 15 року наказом Голови Держрезерву № 164-к ОСОБА_6 був звільнений з 09 жовтня 2015 року з посади генерального директора державного підприємства відповідно до п.8 ст. 36 КЗпП України, дію контракту від 19 травня 14 року № 63/14 було припинено.

22 липня 2014 року наказом №64 ОСОБА_8 була призначена в.о. головного бухгалтера ДП «Златодар», а 06 жовтня 2015 року наказом № 95-заг. ОСОБА_8 було переведено на посаду заступника головного бухгалтера.

30 листопада 2015 року наказом № 85-к ОСОБА_8 була звільнена з посади заступника головного бухгалтера ДП «Златодар» відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України.

Позивач зазначає, що під час проведення Державною фінансовою інспекцією в Черкаській області ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Златодар» за період з 01 квітня 2014 року по 31 серпня 2015 року та з окремих питань фінансової-господарської діяльності (в частині підтвердження фактичної наявності матеріальних цінностей мобілізаційного та державного резерву) за період з 01 травня 2013 року по 31 березня 2014 року, було встановлено ряд порушень, що викладені у відповідному акті ревізії від 07 грудня 2015 року за № 06-15/53.

Під час ревізії, зазначає ДП «Златодар» були встановлені порушення законодавства, зокрема те, що генеральному директору ОСОБА_6 була безпідставно виплачена грошова компенсація за послуги мобільного звязку на загальну суму 10 650,03 грн. та, як наслідок, зайво нараховано та перераховано Єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) на загальну суму 3 968,16 гривень.

Крім того, в результаті врахування вказаної грошової компенсації за послуги мобільного звязку при розрахунку середньої заробітної плати було завищено ОСОБА_6 розмір відпускних в сумі 329,7 грн., та ЄСВ - 122,84 грн., внаслідок чого підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 15 070,73 гривень.

У звязку з тим, що внаслідок порушення ОСОБА_6 законодавства України позивачу завдано значної матеріальної шкоди, ДП «Златодар» звернулось до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області та просило стягнути із ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ДП «Златодар» 15 070,73 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної відповідачами підприємству зайвими грошовими виплатами.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 серпня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог: Північний офіс Держаудитслужби, як правонаступника Державної фінансової інспекції у Черкаській області.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2016 року позов - задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ДП «Златодар» - 8 011,74 грн. шкоди, заподіяної підприємству зайвими грошовими виплатами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним зясуванням всіх обставин справи, просить скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2016 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ДП «Златодар» відмовити повністю.

В свою чергу, в апеляційній скарзі представник ДП «Златодар» - ОСОБА_7, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди, просить змінити рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2016 року та задовольнити позов ДП «Златодар» повністю, стягнувши з ОСОБА_8 на користь ДП «Златодар» 6 303,66 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної підприємству зайвими грошовими виплатами.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданих апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає до задоволення, а апеляційна скарга представника ДП «Златодар» - ОСОБА_7 підлягає до відхилення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, виходячи із наступного.

Згідно вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне зясування судом обставин справи, постановлення рішення із порушенням вимог матеріального або процесуального права.

Суд першої інстанції, прийшовши до висновку про необхідність часткового задоволення заявлених ДП «Златодар» позовних вимог та стягуючи із ОСОБА_6 на користь підприємства 8 011,74 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству зайвими грошовими виплатами, послався на те, що відповідач ОСОБА_6, будучи керівником підприємства, всупереч положень укладеного з ним контракту та Статуту підприємства, неправомірно видав наказ № 48 від 18 червня 2014 року, про відшкодування на свою користь витрат за користування мобільним звязком в розмірі 710,00 грн. щомісячно, оскільки, за висновками суду, розпорядження коштами підприємства в даний спосіб слід було здійснювати виключно за зго¬дою органу управління - Державного агентства резерву України, в звязку з чим на користь ОСОБА_6 неправомірно, за період 2014-2015 роки, було виплачено суму грошової компенсації, внаслідок чого підприємству «Златодар» було завдано матеріальної шкоди у вигляді зайвих грошових виплат.

Проте, із такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог статті 130 КзПП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку передбаченому законодавством, і за умови, коли така шкода заподі¬яна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) конкретного працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

У відповідності до ст. 138 КзПП обовязок доказування наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника покладено на власника або уповноваженого ним органу.

Як зазначив Верховний Суд України в пункті 3 Постанови Пленуму № 14 від 29.12.92 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» суд, у кожному випадку зобовязаний вживати пере-дбачених законом заходів до всебічного, повного й обєктивного зясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення на працівника матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Зокре¬ма, обовязково слід з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до заподіяння шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Отже як вбачається із вищевказаних положень КзПП України, правовою передумовою для покладення на працівника відповідальності за завдану шкоду підприємству є факт порушення або неналежного виконання даним працівником трудових обовязків, внаслідок чого було завдано шкоди підприємству, наявності винних протиправних дій (бездіяльності) працівника та причинно-наслідкового звязку між завданою шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до ст. 21 КзПП України особливою формою трудового договору є Контракт, в якому зокрема визначаються обовязки і відповідальність сторін.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, 19 травня 2014 року наказом Державного агентства резерву України за №53-к ОСОБА_6 був призначений на посаду генерального директора ДП «Златодар» на умовах укладеного контракту. (а.с. 4)

19 травня 2014 року між Державним агентством резерву України та ОСОБА_6 був укладений контракт № 63/14 терміном дії з 20 травня 2014 року по 19 травня 2019 року. (а.с.6-10)

Відповідно до умов контракту № 63/14 на ОСОБА_6 було покладено обовязки, зокрема: здійснювати по¬точне управління (керівництво) підприємством на підставі єдиноначальності, організовувати його виробничу, фінансово-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність (п.1,4 п. 2.1.1 контракту) із закріпленням за ним повноважень і прав, які поширюються на підприємство зако¬нодавчими та іншими нормативними актами, а також передбачені Статутом підприємства та Контрактом (п. 2.1.10 контракту).

Відповідно до положень п. 2.2. вищевказаного контракту, для здійснення керівництва підприємством генеральному директору було надано право зокрема: ко¬ристуватися правом розпорядження коштів підприємства, в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, вказівки, обовязкові для всіх підрозділів та працівників підприємства.

Відповідно до положень п. 2.1.5 Контракту, при виконанні вищевказаних повноважень ОСОБА_6 було зобовязано дотримуватись граничних сум витрат на придбання авто-мобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, компютерів, затвер-джених постановою КМУ від 04 квітня 2001 року № 332 « Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, компютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок держа¬вного і місцевого бюджетів».

Будь-яких інших обмежень щодо розпорядження коштами підприємства або отримання будь-якого додаткового погодження (згоди) від органу управління на їх розпорядження поло-ження контракту або Статуту не містять, у зв»язку із чим колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про незаконність дій ОСОБА_6, які полягали в розпорядженні коштами підприємства без зго¬ди Державного агентства резерву України, нічим неаргументованим.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, сторонами в п. 2.5.1. Контракту було конкретно визначено, що Державне агентство резерву України має право вимагати від керівника достроковий звіт про його дії, якщо останній допус¬тив невиконання чи неналежне виконання своїх обовязків щодо управління (керівництва) підп¬риємством та розпорядження його майном. Орган управління може скасувати акти Керівника підприємства повністю чи в окремій частині.

Таким чином, вбачається, що до повноважень генерального директора ДП «Златодар» вхо¬дило право розпоряджатись коштами підприємства, в тому числі шляхом видання відповідних наказів ( також і відносно себе), які є обовязковими для виконання.

Видання таких нака¬зів, в тому числі щодо розпорядження коштами підприємства, не передбачало додаткового по¬годження із органом управління, а тому видання ОСОБА_6 наказу № 48 від 18 червня 2014 року було здійснено в межах його повноважень, як генерального директора.

Крім того, судом першої інстан¬ції не було взято взагалі до уваги те, що наказ генерального директора за № 48 від 18 червня 2014 року «Про користування мобільним зв»язком» є чинним, органом управління не скасова¬ний, як і не визнаний недійсним в судовому порядку, будь-які звіти від керівника підприємства щодо розпорядження цими коштами на підставі цього наказу органом управління не витребовувались, що фактично підтверджує правомочність дій керівника під час видання такого наказу.

Також, при вирішенні даного спору судом першої інстанції не було враховано наступне.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, а саме п.4.2 розділу ІV Колективного договору ДП «Златодар», укладеного між керівником підприємства та профспілковим комітетом та затвердженого на загальних зборах колективу ДП «Златодар» передбачено, що підприємство зобовязується компенсувати працівникам витрати на утримання мобільного звязку дотримуючись граничних сум витрат затверджених постановою КМУ від 04 квітня 2001 року № 332.

Також, як передбачено ст.97 КзПП, форми і системи оплати праці, компенсаційні і гарантійні виплати працівникам встановлюються підприємствами, установами і організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Аналогічне за змістом положення також міститься в ст. 15 ЗУ «Про оплату праці». Також, відповідно до ст.. 21 ЗУ «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст.3 КзПП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.

Постановою КМУ від 04 квітня 2001 року № 332 були затверджені граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, компю¬терів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету. Вказаною постановою зокрема передбачено, що місячні витрати на утримання мобільних телефонів не повинні перевищувати 1 500,00 грн. за одну одиницю в місяць.

Як вбачається із п. 1 вказаної Постанови її положення розповсюджуються на державні органи, а також установи та організації, які утримуються за рахунок державного бюджету, яким ДП «Златодар» не є.

Натомість, як вбачається із наявних матеріалів справи, сторони в Колективному договорі визначили орієнтовний розмір коштів для визначення, в подальшому, компенсації працівни¬кам витрат на утримання мобільного звязку із дотриманням граничних сум витрат затвердже¬них постановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2001 № 332, тобто на рівні 1 500,00 грн. за одну одиницю мобільного звязку на місяць. Така гарантія розповсюджувалась на усіх працівників підприємства, в тому числі і генерального директора підприємства, посада якого входила до штатного розпису підприємства.

Як вбачається із положень колективного договору така компенсація працівникам повязана не з витратами підприємства на утримання власних мобільних телефонів, а витрата¬ми працівників саме на утримання мобільного звязку, із дотриманням граничних сум таких ви¬трат, передбачених Постановою КМУ від 04 квітня 2001 року № 332. Отже вказана Постанова була не правовою підставою для відшкодування таких витрат, а лише є орієнтиром для встановлення гра¬ничного розміру відшкодування таких витрат. Крім того ні зазначеною Постановою, ні поло-женнями Колективного договору не визначено, що компенсація даних витрат працівникам сто-сується лише утримання мобільних телефонів, які безпосередньо перебувають у власності підп-риємства, а також закуповуються для користування працівниками підприємства, а отже висновок суду першої інстанції з цього приводу є помилковим та не ґрунтується на вимогах законодавст-ва.

Таким чином, видання генеральним директором ОСОБА_6 наказу № 48 від 18 червня 2014 року про відшкодування на свою користь витрат за користування мобільним звязком, в розмірі 710,00 грн. щомісячно входило до повноважень генерального директора та за правовою підс¬тавою та розміром відповідало вищевказаним положенням законодавства про працю та умовам Колективного договору підприємства.

Також є необґрунтованими посилання представника ДП «Златодар» в своїй апеляційній скарзі на безпідставну відмову в стягненні із ОСОБА_8 на користь підприємства спричиненої її діями позивачеві матеріальної шкоди, оскільки дані посилання апелянта спростовуються наявними матеріалами справи.

22 липня 2014 року наказом № 64 бухгалтер 1 категорії ОСОБА_8 була призначена в.о. головного бухгалтера ДП «Златодар», а, в подальшому, 06 жовтня 2015 року наказом № 95-заг. ОСОБА_8 було переведено з 30.09.2015 року на посаду заступника головного бухгалтера.

30 листопада 2015 року наказом № 85-к ОСОБА_8 була звільнена з посади заступника головного бухгалтера ДП «Златодар» відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України.

Як вже зазначалося вище, при вирішенні питання щодо покладення на конкретного працівника обовязку по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству внаслідок його винних дій, обовязковому з'ясуванню підлягають наступні обставини: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій даного конкретного працівника ці обов'язки, неналежне виконання яких призвело до заподіяння шкоди; в чому полягала вина даного працівника; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; майновий стан працівника.

В порушення вимог статті 60 ЦПК України, яка покладає обовязок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, із сторони ДП «Златодар» на адресу суду не було надано будь-яких обєктивних доказів, які б свідчили про наявність правових передумов для покладення на ОСОБА_8 відповідальності за спричинену позивачеві матеріальну шкоду, заподіяну виплатою зайвих грошових коштів, не було встановлено самого факту порушення ОСОБА_8 покладених на неї трудових обовязків, наявності прямої дійсної шкоди у конкретно визначеному розмірі, спричиненої внаслідок порушення відповідачкою трудових обовязків, як бухгалтера підприємства, не встановлено неправомірність та винність дій ОСОБА_8, причинний звязок між діями відповідачки та спричиненням підприємству «Златодар» матеріальної шкоди, тощо, як і будь-яких доказів щодо притягнення відповідачки ОСОБА_8 до адміністративної чи іншої передбаченої законом відповідальності.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлене із порушенням вимог закону, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам даної справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заявлених ДП «Златодар» позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника державного підприємства «Златодар» - ОСОБА_7 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2016 року по справі за позовом державного підприємства «Златодар» до ОСОБА_8, ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог: Північний офіс Держаудитслужби, як правонаступник Державної фінансової інспекції у Черкаській області про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заподіяної підприємству матеріальної шкоди скасувати.

Ухвалити по даній справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог державного підприємства «Златодар» до ОСОБА_8, ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог: Північний офіс Держаудитслужби, як правонаступник Державної фінансової інспекції у Черкаській області про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заподіяної підприємству матеріальної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :