Ухвала суду № 65334756, 09.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №613/1014/16-к Головуючий 1 інстанції Кузіна Н.П.,

Провадження №11-кп/790/656/17 Доповідач: Савенко М.Є.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

УХВАЛА

Іменем України

09 березня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Савенка М.Є.,

суддів - Грошевої О.Ю., Протасова В.І.

при секретарі - Григорян І.І,

за участю прокурора - Крестьяніновій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 18.11.2016р. відносно ОСОБА_1,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком

ОСОБА_1, 04.07.1994р.н., уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодружений, непрацюючий, мешкає за адресою: Сумська область, Краснопільський район, с. Грабовського, вул. Перемоги, 25, раніше не судимий

засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 4(чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1(один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2(два) роки та покладанням обовязків передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Цим же вироком розвязаний цивільний позов прокурора і стягнуто з ОСОБА_1, на користь держави, в особі Богодухівської районної державної адміністрації на фінансуванні якої знаходиться Богодухівська ЦРЛ витрати на лікування потерпілого у сумі 2671грн. 25коп..

Крім того, розвязаний цивільний позов потерпілого та вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат у порядку передбаченому ст.ст.100, 124 КПК України.

Згідно вироку, ОСОБА_1, 28.09.2015 року, близько 09 год. 00 хв., керуючи технічно-справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по автошляху Краснопілля-Богодухів-Харків, на 121 км., зі сторони с. Леськівка Богодухівського району Харківської області, в напрямку центра м. Богодухів Харківської області, із швидкістю 80км/год., на шляху прямування, в районі розташування території філії «Богодухівський райавтодор», грубо порушивши Правила дорожнього руху України, а саме: п.12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди; п. 12.4 - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60км/год., втратив контроль над керованим ним автомобілем, та допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2, в результаті ДТП останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою загрози для життя.

Прокурор у поданій апеляції не оскаржуючи встановлені фактичні обставини та кваліфікацію просить вирок суду змінити у звязку з неправильним вирішенням цивільного позову. Так, апелянт посилається на ч.2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» і просить задовольнити його позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційні вимоги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вироку (т.1 а.с.57-58) фактичні обставини справи встановлені на підставі положення передбаченого ч.3 ст.349 КПК України, що позбавляє права учасників судового провадження оскаржувати їх.

Оскільки ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження то суд першої інстанції вірно кваліфікував ці його дії за ч.2 ст.286 КК України.

Перевіряючи правильність вирішення цивільного позову, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадків встановлених у цій нормі.

«Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» затверджений постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993р. (надалі по тексту «Порядок») у зазначеній прокурором нормі передбачає, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоровя, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Як випливає з довідки лікарні (т.1 а.с.37) представленої прокурором на обґрунтування своїх позовних вимог, в ній не відображена інформація, яка наведена у вищевказаному «Порядку».

Так, у представленій довідці в супереч наведеному «Порядку» зазначені господарчі витрати в розмірі 1160грн. 05коп. та заробітна плата з нарахуваннями 5149грн. 72коп.

Суд першої інстанції, вирішуючи цивільний позов, задовольнив його частково та стягнути з обвинуваченого 2508грн. 61коп. вартість медикаментів та 162грн. 64коп. витрати на продукти харчування. Всього 2671грн. 25коп., що підтверджується довідкою КУОЗ Богодухівська центральна районна лікарня №01-16/843 від 10.08.2016р. (т.1 а.с.37).

В іншій частині суд відмовив у позовних вимогах, (а саме стягненні заробітної плати з нарахуваннями та господарчих витрат), у звязку з відсутністю розрахунку даних витрат передбачених «Порядком».

Таке обґрунтування колегія суддів вважає правильним, оскільки зазначений «Порядок» прямо забороняє включати у суму витрат на лікування потерпілого витрати на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання тобто на господарчі витрати.

Поряд з цим, «Порядок» не оперує таким поняттям як заробітна плата з нарахуваннями, яку не зміг пояснити навіть прокурор в апеляційному провадженні вважаючи, що це лише заробітна плата безпосереднього лікаря, який лікував потерпілого.

Крім того, сама довідка не містить, як того вимагає вищевказаний «Порядок», визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день, а представлена у ній інформація дозволяла суду стягнути з обвинуваченого лише витрати на медикаменти та продукти харчування витрачені на лікування потерпілого.

З наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, виходячи з представлених йому доказів на обґрунтування заявленого цивільного позову, правильно розвязав цивільний позов прокурора і підстав для змінення судового рішення в цій частині не має.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Богодухівського районного суду Харківської області від від 18.11.2016р. відносно ОСОБА_1 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді