Вирок № 65333331, 16.03.2017, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

______________

В И Р О К

Іменем України

16 березня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого: судді Іващука В.Я.,

суддів: Сачука В.І., Гладкого С.В.,

секретаря судового засідання Мельник С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань апеляційного суду Рівнеської області кримінальне провадження № 1201618000000175 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та прохиває в АДРЕСА_1 громадянина України, одруженого, підприємця, не судимого,

за ч.3 ст.286 КК України,

за участю:

прокурора Бикова Д.О.

потерпілої ОСОБА_2,

її представника - адвоката Савінського О.П.,

представиника потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5

- адвоката Прядуна О.М.,

потерпілого ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_1,

його захисника ОСОБА_8

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1, 14 вересня 2016 року, приблизно о 17 годині 15 хвилин, у світлу пору доби, керуючи автомобілем Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись автодорогою Київ-Чоп з боку м.Львова в напрямку м.Рівного, на 351 км. + 300 м. зазначеної дороги, що в межах Рівненського району Рівненської області, в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 ( далі ПДР) проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, з моменту виникнення перешкоди для руху у вигляді попутного автомобіля Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_2, який почав зменшувати швидкість, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості керованого ним автомобіля, аж до зупинки транспортного засобу, в порушення вимог пункту 10.1 ПДР, не переконався, що це буде безпечно і не створить небезпеки для інших учасників руху, раптово та в безпосередній близькості виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_9, який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної події водій автомобіля ВАЗ 2170, реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_9 та пасажир ОСОБА_10 від отриманих травм загинули на місці події, пасажир ОСОБА_11 від отриманих тілесних ушкоджень померла в лікувальному закладі, пасажир ОСОБА_6. отримала тяжкі тілесні ушкодження, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч.3 ст.286 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права на керування транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України.

Судом вирішено питання стосовно речових доказів у справі.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, НАСК «Оранта» про відшкодування моральної шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки під час вчинення кримінального правопорушення задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_5 400 000 грн. В задоволені решти вимог відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, НАСК «Оранта» про відшкодування моральної шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки під час вчинення кримінального правопорушення задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 400 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, НАСК «Оранта» про відшкодування моральної шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки під час вчинення кримінального правопорушення задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 282 600 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертиз в сумі 8 861,02 грн. в прибуток держави.

В поданих на вирок суду апеляційних скаргах, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілі ОСОБА_12, ОСОБА_2, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, просять скасувати вироку суду з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначають, що судом першої інстанції не належним чином враховано те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин внаслідок якого загинуло троє людей молодого віку, а одна потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Вважають, що, за таких обставин, звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням суперечить вимогам закону про кримінальну відповідальність, так як не забезпечує мети покарання. При цьому прокурор просить призначити обвинуваченому покарання у виді 7 років позбавлення волі, а потерпілі у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права на керування транспортними засобами на три роки. Окрім того, потерпілий ОСОБА_12 просить стягнути з обвинуваченого 282 000 грн. та НАСК «Оранта» 17400 грн. на його користь на відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином, потерпіла ОСОБА_2 просить стягнути на її користь з НАСК «Оранта» 17 400 грн. на відшкодування моральної шкоди, як помилково не стягнуті судом.

В запереченнях на апеляційні скарги захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 просить вирок суду залишити без змін, оскільки суд належним чином врахував всі пом'якшуючі його вину обставини та прийшов до правильного висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання в місцях позбавлення волі.

Заслухавши пояснення прокурора, потерпілої ОСОБА_2 та її представника, які підтримали свої апеляційні скарги в повному обсязі, пояснення представника потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - адвоката Прядуна О.М. та пояснення потерпілого ОСОБА_7 про залишення вироку суду без змін, пояснення обвинуваченого та його захисника про залишення вироку суду без змін, оскільки суд належним чином врахував всі пом'якшуючі його вину обставини та прийшов до правильного висновку про можливість його виправлення без відбування покарання в місцях позбавлення волі. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає до скасування в частині призначеного ОСОБА_1 покарання в зв'язку з неправильним звільненням його від відбування покарання.

Згідно вимог ст.409 КПК України, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, є підставою для скасування вироку суду.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.420 КПК України неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання є підставою для скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового вироку апеляційним судом.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за вказаних у вироку обставин, ґрунтуються на досліджених, в судовому засіданні доказах і сторонами не оспорюються.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.3 ст.286 КК України, що також не оспорюється сторонами.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, колегія суддів у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України, враховує те, що він вчинив тяжкий злочин внаслідок якого загинуло три молодих людини і одна отримала тяжкі тілесні ушкодження. Думку потерпілих ОСОБА_12 і ОСОБА_2 про призначення обвинуваченому покарання лише у виді реального позбавлення волі.

До обставин що пом'якшують покарання колегія суддів відносить щире каяття обвинуваченого у вчиненому та сприяння у розкритті злочину, думку потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про залишення вироку суду без змін.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, наближене до мінімального, яке передбачено санкцією ч.3 ст.286 КК України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого шляхом звільнення його від відбування покарання з випробуванням, оскільки він вчинив тяжкий злочин внаслідок якого загинуло три молодих людини, а одна отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Вирішуючи вимоги апелянтів в частині цивільних позовів колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_12 не звертався з цивільним позовом у суд першої інстанції, тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити рішення суду в цій частині.

Рішення суду про відмову в задоволенні вимог щодо стягнення з НАСК «Оранта» 17 400 грн. на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2, є вірним, оскільки обов'язок про відшкодування шкоди страховиком випливає не з обвинувачення пред'явленого ОСОБА_1, а з договірних зобов'язань про відшкодування шкоди, які визначаються Законом України »Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року, яким передбачено порядок звернення з вимогами про відшкодування шкоди і умови такого відшкодування, однією з яких є надання потерпілою стороною обвинувального вироку суду, що набрав чинності відносно особи, цивільна відповідальність якої застрахована.

Відтак, апеляційні скарги підлягають до задоволення частково.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.405, 407, 409, 420 КПК України, колегія

суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання -скасувати.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст.286 КК України - п'ять років позбавлення волі з позбавленням права на керування транспортними засобами терміном на три роки.

Запобіжний захід, щодо ОСОБА_1, змінити та взяти його під варту із зали суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 16 березня 2017 року, тобто з часу затримання.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду Рівненської області набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_1 - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

С у д д і:

Іващук В.Я. Сачук В.І. Гладкий С.В.