Ухвала суду № 65332800, 14.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/1784/16-ц Номер провадження 22-ц/786/619/17Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л. В. Доповідач ап. інст. Мартєв С. Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

головуючого - МАРТЄВА С.Ю.,

суддів - ГАЛЬОНКІНА С.А., ХІЛЬ Л.М.,

за участю секретаря - ШЕВЧЕНКО І.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 січня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на землю.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18 січня 2017 року поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду як такий, що пропущений з поважних причин.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на землю задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано рішення виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області №73 від 25 жовтня 1994 року в частині передачі присадибної земельної ділянки площею 0,10 га безоплатно у приватну власність ОСОБА_4 в с.Копили Полтавського району Полтавської області та рішення Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області №102 від 26 грудня 1996 року в частині передачі ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки площею 0,05 га для обслуговування будинку, розташованого в АДРЕСА_1 у приватну власність в АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 26 березня 1997 року виданий на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану в с.Копили Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 413 грн. 40 коп. (чотириста тринадцять гривень 40 копійок) сплаченого судового збору.

Стягнуто з Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_3 413 грн. 40 коп. (чотириста тринадцять гривень 40 копійок) сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі порушено питання про скасування рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить ? частина будинку в АДРЕСА_1( а.с.114).

Решта частина домоволодіння по АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а його донька упадкувала ? частину вищезазначеного домоволодіння.

На підставі ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що до якої встановлено ці обставини.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавсько області від 16 дистопада 2015 року встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить по ? частині домоволодінн по АДРЕСА_1 (18-19).

В січні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Після відкриття провадження у вищезазначеній справі 11 березня 2015 року позивач дізнався, що вся земельна ділянка по АДРЕСА_1 була приватизована у повному обсязі спочатку на ОСОБА_4, а потім, в порядку спадування, перейшла у власність ОСОБА_2

Задовольняючи позов частково, місцевий суд виходив з того, що в разі переходу права власності на будівлі та споруди до кілької осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди.

Апеляційний суд Полтавської області вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» вирішення відповідно до закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Крім того, як передбачено ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Основним нормативно - правовим актом з регулювання земельних правовідносин є Земельний кодекс України. Завданням названогоКодексу, разом з іншими нормативно-правовим актами, що регулюють земельні відносини, є забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, регіонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 4 ЗК України ( в редакції від 26.06.1993 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) землі, що перебувають у державній власності можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі, в оренду за винятком випадків, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 6 ЗК України (що діяв на час спірних правовідносин) передача земельних ділянок у власність громадян проводиться місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

Безоплатно земельні ділянки передаються у власність громадян, зокрема для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель ( присадибна ділянка) в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленосу порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного ст. 67 ЗК України.

Відповідно до ст. 30 ЗК України ( що діяв на час спірних відносин) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього кодексу і право власності або право криистування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інще не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарській будівлі та споруди до кілької власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального виконаристання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

Аналогічна вимога закону передбачена ст. 377 ЦК України.

Відповідно п.18 пп.ґ) постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», в разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди.

Враховуючи дане положення, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_3 являючись власником 1/2 частини домоволодіння повинен бути співвласником пропорційно своєї частки домоволодіння, на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Доводи апеляційної скарги про те, що слід було застосувати позовну давність до вказаних правовідносин, не беруться до уваги, оскільки в довідці Терешківської сільської ради яка отримана ОСОБА_3, були відсутні відмості щодо приватизації на іншого співвласника земельної ділянки, а зазначено лише про відсутність у нього права користування земельною ділянкою.

Доводи апеляційної скарги про те, що на час набуття права власності на будинок діяв земельний кодекс УРСР 1970 року і його треба було застосовувати до спірних правовідносин не беруться до уваги , оскільки право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 отримала в 1997 році згідно державного акту на право приватної власності (а.с.14-17) коли земельний кодекс УРСР 1970 року втратив чинність, а тому місцевий суд вірно застосував норми законодавства.

Решта доводів висновків місцевого суду не спростовують.

За таких обставин, рішення місцевого суду ухвалено у відповідності до положень матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: С. Ю.МАРТЄВ

Судді: С. А. ГАЛЬОНКІН

Л. М. ХІЛЬ

З оригіналом згідно:

суддя С.Ю. МАРТЄВ