Рішення № 65332789, 14.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/14662/15-ц Номер провадження 22-ц/786/272/17Головуючий у 1-й інстанції Кулешова Л. В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.

секретар: Філоненко О.В.

за участю: представника позивача - адв. Омелай Н.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до місцевого суду з вказаним позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, щоз 08 липня 2009 року вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.

Зазначає, що проживати без реєстрації шлюбу з відповідачем вони почали з березня 2008 року та до цього знали одне одного близько 20 років, і як їй стало відомо, для стійких подружніх відносин відповідач у жовтні 2007 року придбав за кредитні кошти двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; вартість квартири становила 252000,00 грн.

Вказує, що протягом чотирьох років виплати за кредитним договором здійснювалися за рахунок спільних коштів сторін та за цей час кредит було сплачено у повному обсязі. Проведені розрахунки свідчать, що всього за спірну квартиру за рахунок спільних коштів подружжя було сплачено 721067,53 грн.

З урахуванням наведеного, вважає, що вказана квартира є спільним майном подружжя та прохала визначити розмір часток подружжя в праві на спільне майно; здійснити поділ майна відповідно до встановлених часток подружжя, та тим самим розподілити сумісне майно подружжя, визначивши: за нею право власності на 1/2 частини нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1; за відповідачем ОСОБА_4 - право власності на 1/2 частини нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 30.03.2016 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2007 року (а.с.170).

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об`єктом спільної власності подружжя за безпідставністю.

Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, накладеного на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 30.03.2016 року (а.с.148-149).

У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції надав невірну оцінку правильно встановленим обставинам. Так, попри те, що кредитний договір та договір іпотеки були укладені відповідачем з банком до укладення шлюбу з нею, протягом чотирьох років (до кінцевої виплати за вищевказаним кредитним договором у 2012 році), погашення кредиту за квартиру здійснювалося подружжям спільно за рахунок спільних коштів, що підтверджується квитанціями, долученими до матеріалів справи. Усього за спірну квартиру за рахунок їх спільних з відповідачем внесків було сплачено 721067 грн. 53 коп., що підтверджується квитанціями про сплату іпотечних внесків.

Відповідно до норми ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача доводи, наведені в апеляційній скарзі, підтримала та прохала її задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення представника позивача, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 09 жовтня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі продажу від 09 жовтня 2007 року (а.с.5, 140).

На забезпечення належного виконання кредитного договору №0014/0055/74/91813 від 09 жовтня 2007 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4, цього ж числа між Банком та відповідачем було укладено договір іпотеки №014/0055/74/91813-1; предметом іпотеки є двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М. 09 жовтня 2007 року, номер за реєстром 3865 та зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів 09 жовтня 2007 року, реєстраційний номер 2403985 (а.с.6).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 58844838 від 11.05.2016 року, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира, за адресою: АДРЕСА_1, рішення про державну реєстрацію було прийнято 05.11.2007 року (а.с.137-138).

Також, як установлено місцевим судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 липня 2009 року.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19.10.2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, актовий запис №679.

Стягнуто з відповідача на користь позивача повернення судового збору у розмірі 243,60 грн. (а.с.141-142).

Заочне рішення набрало законної сили 16.11.2015 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що, оскільки набуття права власності на спірну квартиру та укладення договору іпотеки відповідачем було здійснено до шлюбу, право власності на неї за відповідачем зареєстровано також до реєстрації шлюбу, то спірна квартира є особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_4 та не підлягає поділу.

Такі висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до норми ч.3 ст.10 ЦПК України та норми ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У позовній заяві ОСОБА_3 зазначає, що більшу частину вартості квартири за договором іпотеки вона з відповідачем погасили спільними коштами їхнього подружжя, на підтвердження чого надала відповідні квитанції, у частині яких її зазначено платником коштів за договором ОСОБА_4 Період вказаних платежів співпадає із періодом перебування сторін у шлюбі (а.с.10-18).

Згідно з довідкою Полтавського відділення АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 23 травня 2012 року кредит позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором № 014/0055/74/91813 від 09 жовтня 2007 року на суму 252000,00 грн. погашений у повному обсязі достроково, Банк претензій не має (а.с.4).

З огляду на викладене, у матеріалах справи знайшли своє підтвердження доводи апелянта про те, що іпотечні внески за спірну квартиру вносились у тому числі й позивачкою у період її спільного проживання з відповідачем та у зареєстрованому шлюбі за рахунок грошових коштів їх сімейного бюджету.

Відповідно до норми п.3 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Частиною 1 статті 62 СК України, визначено що, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом першої інстанції джерело походження коштів та твердження позивача щодо спільності її коштів з відповідачем, що були витрачені на придбання квартири, перевірено не було, у результаті чого було зроблено передчасний висновок про те, що квартира була повністю придбана за особисті кошти відповідача.

Згідно з ч.3 ст.61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Матеріали справи не містять доказів того, що сторони фактично проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу на час укладення відповідачем договору купівлі-продажу спірної квартири, проте, сплата позивачкою грошових коштів за іпотечним договором за спірну квартиру дає колегії суддів підстави дійти до висновку про те, що погашення заборгованості за договором кредиту та іпотеки відбувалося за спільні кошти подружжя.

Згідно ч.ч.1,3 ст.357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласниківабо законом. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З огляду на те, що відповідачем до суду не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.57-59 ЦПК України, на спростування доводів позивача, з урахуванням припису ч.1 ст.70 СК України щодо рівності часток у майні подружжя, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги та необхідність проведення поділу майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визначивши за кожним із подружжя по 1/2 частини нерухомого майна, а саме двохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 при подачі позову було сплачено 2520,00 грн. судового збору та за подачу апеляційної скарги - 2772,00 грн. (а.с.89,165).

Таким чином до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 5292,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.п.1,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вправі скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог або змінити рішення з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.303, 307, п.п.1,3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2016 року, - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, - задовольнити.

Визначити розмір часток ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в праві на спільне майно подружжя по 1/2 кожному.

Здійснити поділ майна відповідно до встановлених часток подружжя, а саме розподілити спільне сумісне майно, визнавши за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 частині нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, за кожним.

Стягнути з ОСОБА_4на користь ОСОБА_35292,00 (п'ять тисяч двісті дев'яносто дві гривні 00 коп.) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ О.В. Чумак

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун