Ухвала суду № 65331767, 15.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/4784/16-ц Головуючий у І інстанції Сердинський В. С.Провадження № 22-ц/780/1778/17 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 58 15.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

15 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Іванової І.В., Таргоній Д.О.

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2016 року про забезпечення позову у справі за заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Фактор", ОСОБА_14, Товариства з обмеженою відповідальністю "Північзахідтрансбуд" про визнання права власності,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що рішеннями Броварського міськрайонного суду Київської області за позивачами було визнано майнові права на частку в об'єкті незавершеного будівництва. Однак, 12 липня 2016 року на підставі рішення суду Бабушкінського районного суду м. Дніпро було визнано право власності на весь об'єкт незавершеного будівництва за ОСОБА_2 та на підставі якого була проведена державна реєстрація права власності такого об'єкту нерухомості чим було порушено майнові права позивачів.

На підставі викладеного позивачі просили суд першої інстанції визнати за позивачами право власності на належні кожному з них частки об'єкту незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями соціально-культурної сфери, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В серпні 2016 року позивачі звернулися до суду із заявою про забезпечення позову, оскільки у Бабушкінському районному суді м. Дніпро призначено судове засідання на 01.09.2016 о 11:00 год. справа №200/7849/16-ц за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу у розмірі 72 378 975,24 грн., а тому вважають, що ОСОБА_2, як власник спірного об'єкту нерухомості, може в будь-який момент здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб.

У зв'язку з викладеним просили забезпечити позов шляхом накладення арешту на належні їм частки об'єкту незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до прийняття судом рішення по суті.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2016 року заяву про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на:

- частку ОСОБА_3, що становить 45/10000 частку об'єкту незавершеного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 988585032000;

- частку ОСОБА_4, що становить 147/10000 частку об'єкту незавершеного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 988585032000;

- частку ОСОБА_5 , що становить 142/10000 частку об'єкту незавершеного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 988585032000;

- частку ОСОБА_6, що становить 83/10000 частку об'єкту незавершеного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 988585032000;

- частку ОСОБА_7, що становить 84/10000 частку об'єкту незавершеного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 988585032000;

- частку ОСОБА_8, що становить 76/10000 частку об'єкту незавершеного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 988585032000;

- частку ОСОБА_9, що становить 168/10000 частку об'єкту незавершеного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 988585032000;

- частку ОСОБА_10, що становить 76/10000 частку об'єкту незавершеного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 988585032000;

- частку ОСОБА_11, що становить 149/10000 частку об'єкту незавершеного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 988585032000;

- частку ОСОБА_12, що становить 83/10000 частку об'єкту незавершеного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 988585032000;

- частку ОСОБА_13, що становить 122/10000 частку об'єкту незавершеного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 988585032000.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову не зазначив мотивів із яких суд дійшов до такого висновку та не перевірив чи дійсно існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Окрім того, вжиті заходи забезпечення позову, а саме накладення арешту на частки в об'єкті незавершеного будівництва, який належить на праві власності ОСОБА_2, є порушенням його прав та перешкоджає подальшому будівництву, що в майбутньому може призвести до порушення прав інвесторів.

Також, скаржник звертає увагу суду на те, що він не вчиняв жодних дій, які були б спрямовані на реалізацію спірного нерухомого майна та не мав наміру вчиняти такі дії

На підставі викладеного скаржник просив апеляційний суд скасувати вказану ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву позивачів про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки в об'єкті незавершеного будівництва по даній справі суд першої інстанції виходив з того, що невжиття своєчасних заходів для забезпечення виконання позову може утруднити виконання рішення або зробити його виконання неможливим.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Стаття 152 ЦПК України встановлює види забезпечення позову.

Так позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Разом з тим, при вирішенні питань про забезпечення позову суди повинні враховувати роз'яснення Верховного Суду України, що містяться в Постанові Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року.

Так, згідно з п. 4 зазначеної Постанови Пленуму розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачами не було надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість виконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому, а також не навели обґрунтувань доцільності вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на частки в об'єкті незавершеного будівництва.

Окрім того, як вбачається з відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, то спірний об'єкт нерухомого майна вже обтяжений іпотекою та арештом.

Суду при вирішенні заяви про забезпечення позову необхідно було перевірити доцільність забезпечення саме у вигляді арешту, а не в інший спосіб, як то заборона відчуження спірного майна, а також дати оцінку доводами відповідача щодо обмеження у такий спосіб здійснення ним господарської діяльності щодо будівництва будинку. Суд у своїй ухвалі не обґрунтував чому саме в обраний позивачами спосіб може бути забезпечений їх позов, а обмежився лише загальними фразами про можливість відчуження відповідачем майна.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а ухвала суду першої інстанції від 31 серпня 2016 - скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2016 року за заявою позивача ОСОБА_7 про забезпечення позову в цій же справі було накладено заборону на вчинення будь-яких дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав стосовно спірного об'єкту нерухомого майна.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суду необхідно врахувати наведене вище, а також доцільність забезпечення одного і того ж позову і у вигляді арешту, і у вигляді заборони вчинення дій щодо державної реєстрації речових прав на майно. Суд має визначитись із тим, який вид забезпечення позову має бути обраний для захисту як інтересів позивачів, так і для дотримання прав відповідача на ведення господарської діяльності.

Керуючись ст. ст. 303, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2016 року про забезпечення позову скасувати та передати питання о новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий

Судді