Рішення № 65331385, 10.03.2017, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 409/1569/16-ц

Пров. № 2/409/211/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2017 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді- Полєна В.С.,

при секретарі- Острогляд В.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа - Управління служби безпеки України у Луганській області про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа - Управління служби безпеки України у Луганській області про визнання права власності.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в жовтні 2011 року він та відповідач - ОСОБА_3, домовились про продаж автомобіля марки HYUNDAI, модель ACCENT 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1 седан, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2. ОСОБА_3 повідомив, що він має право розпоряджатись вказаним автомобілем, на підтвердження чого надав довіреність від 25.10.2011 року, видану на його ім'я, власником автомобіля ОСОБА_4, посвідчену приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Домовленість про продаж автомобіля між позивачем та відповідачем була усною, відповідач пропонував оформити довіреність на ім'я позивача з правом користування та розпорядження рухомим майном та написати розписку про отримання коштів в рахунок проданого майна, а нотаріальний договір купівлі-продажу автомобіля оформити пізніше. 15.11.2011 року відповідачем ОСОБА_3 було видано на ім'я позивача довіреність на користування та розпорядження автомобілем марки HYUNDAI, модель ACCENT, 2007 року випуску та складено власноручно розписку про отримання від позивача коштів у розмірі - 92 340,04 гривень за продаж автомобіля марки HYUNDAI, модель ACCENT, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2. У розписці відповідачем також зазначено, що жодних претензій до позивача він не має.

З початку 2014 року позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням приїхати до нотаріуса та укласти договір купівлі-продажу автомобіля, однак постійно отримував прохання ОСОБА_3 перенести на деякий час вирішення цього питання, так як відповідач був дуже зайнятий та не мав вільного часу. В кінці 2014 року позивач у зв'язку з ситуацією, що склалась на сході України, змушений був покинути своє житло та переїхати до м. Києва. 23.04.2016 року позивач та його дружина, рухаючись в вищевказаному автомобілі по автодорозі Київ-Чоп були зупинені працівниками ДПС с. Кочерів, Радомишльського району Житомирської області. Автомобіль було зупинено працівниками поліції та вилучено у зв'язку з тим, що власником даного автомобіля є ОСОБА_4, який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ст. 109, 110, 258-3 КК України. Ухвалою Сєверодонецького міського суду Луганської області було накладено арешт на майно ОСОБА_4, у тому числі і на вказаний автомобіль. У зв'язку з цим позивач просить суд визнати за ним, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (паспорт серія ЕМ 513021, виданий Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області 30.12.1999 року) право власності на автомобіль марки HYUNDAI, модель ACCENT, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_3, седан, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 та звільнити з-під арешту автомобіль марки HYUNDAI, модель ACCENT 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_3, седан, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, що був накладений на підставі ухвали слідчого судді Сєверодонецького міського суду Луганської області від 18.02.2015 року по справі №428/1394/15-к за клопотанням внесеним старшим слідчим в ОВС слідчого відділу УСБ України в Луганській області ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №22014130000000377 від 31.10.2014 року відносно громадянина ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_2. паспорт серії ЕК № 368707. виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 25.02.19997 року. ідеш, номер НОМЕР_4, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивач у судовому засіданні надав аналогічні позовній заяві пояснення, просив його позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Про місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений шляхом розміщення оголошення в газеті "Урядовий кур'єр", причин неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився. Про місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений шляхом розміщення оголошення в газеті "Урядовий кур'єр", причин неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Представник відповідача - головне управління ДФС у Луганській області в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, позов не визнав, проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи - управління служби безпеки України у Луганській області в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду був повідомлений належним чином, позов не визнав, проти задоволення позову заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи, докази по справі кожен окремо та в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно копії довіреності від 25 жовтня 2011 року ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_7 та ОСОБА_8 користуватися та розпоряджатися автомобілем марки HYUNDAI, модель ACCENT, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_3, седан, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.10-11). Згідно копії довіреності від 15 листопада 2011 року ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 та ОСОБА_9 користуватися та розпоряджатися автомобілем марки HYUNDAI, модель ACCENT, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_3, седан, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.12-13). Згідно розписки ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 92340 гривень за проданий автомобіль марки HYUNDAI, модель ACCENT, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_3 (а.с.14). Згідно копії протоколу огляду від 23.04.2016 року автомобіль марки HYUNDAI ACCENT, 2007 року випуску, седан, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 було доставлено до відділу поліції (а.с.15). Згідно копії ухвали слідчого судді Сєверодонецького міського суду Луганської області накладено арешт на майно ОСОБА_4, в тому числі на автомобіль HYUNDAI ACCENT, 2007 року випуску, седан, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, , кузов № НОМЕР_3 (а.с.18-20).

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів, зокрема полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

За ч. 1 ст. 328 ЦК України, яка регламентує підстави набуття права власності, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно норм цивільного законодавства України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, що є одною із основних вимог його чинності. Якщо законом визначена конкретна форма, в якій обов'язково має вчинятися правочин, то її необхідно дотримуватися.

Частиною 3 ст. 208 ЦК України визначено, що правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною 1 статті 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.

Разом з тим, діючим законодавством визначено спеціальний порядок купівлі-продажу транспортних засобів, який регламентується Законом України «Про дорожній рух» та Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх і типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів».

Так, п. 7 наведеного Порядку, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

У відповідності до п. 8 даного Порядку, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Переобладнання (крім переобладнання для роботи на газових паливах), відчуження, передача права користування і (або) розпорядження придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах Державтоінспеції, не допускається.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Таким чином, наведеними нормами визначено, що у випадку придбання автомобіля, що вже перебував у експлуатації, окрім вищенаведеного переліку документів, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку.

Отже, такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ ще до його відчуження та передачі новому власнику, оскільки відчуження та передача придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, не може проводитися.

Судом установлено, що 15 листопада 2011 року ОСОБА_3 видав довіреність на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_9

Згідно зі ст. ст. 237, 244, 245 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Видачу генеральної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб без належного укладення договору купівлі-продажу, також, не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб.

Статтею 235 ЦК України визначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Тобто воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. При цьому, позивач повинен указати, який інший правочин приховується з допомогою укладеного правочину. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Ураховуючи те, що зі змісту позовних вимог позивача не вбачається, що воля сторін договору від 15 листопада 2011 року при укладанні нотаріально посвідченої довіреності була направлена на приховування іншого правочину, тому відсутні правові підстави для визнання даного правочину удаваним.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, повязаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод.

Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.

У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб'єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.

Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.

У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

За частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Договір купівлі-продажу це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Разом з тим, позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності.

Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомочності власника.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову).

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Окрім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-688цс15 видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 203, 206, 207, 208, 235, 328, 626, 638, 655 ЦК України, п.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року N 1388, ст.ст. 11, 60, 212-215, 218, 224-228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа - Управління служби безпеки України у Луганській області про визнання права власності - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Білокуракинський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Білокуракинського районного суду

Луганської області ОСОБА_10