Ухвала суду № 65331329, 15.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/5582/13-ц Головуючий у І інстанції Сердинський В.С.Провадження № 22-ц/780/69/17 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 26 15.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

15 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.

суддів Сліпченка О.І., Таргоній Д.О.

за участю секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року позивач ПАТ «МетаБанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заявлені позовні вимоги мотивував тим, що 14 листопада 2007 року між АБ «Металург», правонаступником якого є ПАТ «МетаБанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_3 отримала кредит на поточні потреби в сумі 1000000 грн. на строк до 09 листопада 2017 року включно у порядку та на умовах, передбачених кредитним договором. Забезпеченням виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором є укладення 14 листопада 2007 року договору поруки з ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також іпотечного договору з ОСОБА_5 20 грудня 2010 року між АТ «МетаБанк» та ОСОБА_5 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Наслідком укладення цього договору є підписання 20 грудня 2010 року додаткової угоди № 4 до кредитного договору, якою було внесено наступні основні зміни до кредитного договору: сума виданого кредиту змінилася на 270813,21 грн., строк виконання основного зобов'язання зменшився на один рік до 09 листопада 2016 року включно, виконання основного зобов'язання забезпечується тільки порукою ОСОБА_4 та ОСОБА_2, встановлено новий порядок погашення кредиту. Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 не виконала, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором станом на 22 травня 2013 року становить 732 382,80 грн. Просив стягнути солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 732382,80 грн. та судові витрати.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року позов ПАТ «МетаБанк» частково задоволено, стягнуто солідарно із відповідачів на користь позивача заборгованість в розмірі 721648,79 грн. та судові витрати 3441 грн.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2015 року була частково задоволена апеляційна скарга ОСОБА_4 Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» заборгованість за кредитним договором № 32-22-07/0071-КН від 14 листопада 2007 року в розмірі 732382,80 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» заборгованість за кредитним договором № 32-22-07/0071-КН від 14 листопада 2007 року в розмірі 732382,80 грн.

У червні 2016 року апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подав ОСОБА_2, посилаючись на те, що про оскаржуване рішення він дізнався лише 01 червня 2016 року . В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Також просив скасувати виконавчий лист, що виданий Броварським міськрайонним судом Київської області в даній справі .

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилався на те, що суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не встановив обставини, що мають значення для справи.

Також не погоджувався із розрахунком суми боргу, вважаючи за необхідне проведення судової експертизи щодо правильності розрахунку боргу.

Вказував, що позивач не надав доказів звернення до поручителів з повідомленням про факт невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, тому нарахування штрафних санкцій та пені є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, вважав, що оскаржуваним рішенням зачіпаються права його дружини ОСОБА_6, яка не давала своєї згоди на підписання ним договору поруки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 14 листопада 2007 року між АБ «Металург», правонаступником якого є ПАТ «МетаБанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 32-22-07/0071-КН, за умовами якого банк видав позичальнику довгостроковий кредит у сумі 1000000 грн. на строк до 09 листопада 2017 року включно на поточні потреби у порядку та на умовах, передбачених цим договором. Позичальник зобов'язався протягом дії цього договору здійснювати погашення кредиту щоквартально до передостаннього робочого дня кожного останнього місяця кварталу, починаючи з другого кварталу 2008 року по другий квартал 2017 року включно по 26400 грн., в передостанній робочий день третього кварталу 2017 року погасити 20000 грн.

Згідно п. 4.1 кредитного договору банк видає позичальнику кредит шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника або готівкою, на вибір позичальника. Позичальник щомісячно, згідно умов цього договору, сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 18,5 % річних від суми кредиту, зазначеної у п. 1.1 цього договору. Згідно п. 4.3 кредитного договору позичальник сплачує банку комісію за надання кредиту в розмірі 3500 грн. в день укладення цього договору.

13 червня 2008 року між АБ «Металург» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за якою останній абзац п. 5.6 виключено з кредитного договору.

25 грудня 2008 року між АБ «Металург» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, за якою п.п. 4.2 кредитного договору викладено в наступній редакції: «Позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 25,60 % річних. Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником за весь час фактичного користування кредитом за період з дня підписання цієї додаткової угоди по день, зазначений у п. 1.1 цього договору».

31 березня 2009 року між АБ «Металург» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору, за якою змінено порядок погашення кредиту.

20 грудня 2010 року між ПАТ «МетаБанк» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору у зв'язку з укладанням договору про задоволення вимог іпотекодержателя між ОСОБА_5 та банком. Зменшено розмір отриманих кредитних коштів до 270813,21 грн. і строк повернення - до 09 листопада 2016 року.

Також, згідно п. 1.3 договору, забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за цим договором є порука ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Змінено порядок погашення кредиту. Змінено відсоткову ставку на 3 % річних з 20 грудня 2010 року, зазначено підвищену відсоткову ставку за порушення строків та розмірів щодо погашення заборгованості у розмірі 19 % річних. Змінено умови щодо розміру пені за порушення позичальником строку сплати відсотків та комісій, погашення кредиту.

14 листопада 2007 року між АБ «Металург» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 32-22-07/0071-КН/П-2, а також із ОСОБА_4 - договір поруки № 32-22-07/0071-КН/П-1, за умовами яких поручитель, у разі невиконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором № 32-22-07/0071-КН від 14 листопада 2014 року, укладеним між позичальником та банком, зобов'язується в порядку, передбаченому цим договором, погасити борг позичальника банку в сумі наданого кредиту 1000000 грн., сплатити відсотки за кредитом, комісії, суми неустойки і нанесених збитків та інші платежі за кредитним договором, виходячи з умов кредитного договору, за весь період користування позичальником кредитом. Поручитель зобов'язаний самостійно слідкувати за виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором (п. 4 договору поруки).

20 грудня 2010 року між ПАТ «МетаБанк» та ОСОБА_5 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого іпотекодавець передає, а іпотекодержатель набуває право власності на нерухоме майно, а саме домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, та земельну ділянку за цією ж адресою. Згідно п. 8 договору, після укладення цього договору непогашеною залишається заборгованість за кредитним договором у розмірі 270813,21 грн.

20 грудня 2010 року між ПАТ «МетаБанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки, яким погоджено, що в п. 1 договору слова та цифри «в сумі наданого кредиту 1000000 грн.» вважати відповідно словами та цифрами «в сумі залишку заборгованості станом на дату набуття чинності додаткової угоди № від 20 грудня 2010 року до Кредитного договору № 32-22-07/0071-КН від 14 листопада 2007 року 270813,21 грн.». Поручитель ознайомлений та надає безумовну згоду щодо зміни усіх умов передбачених додатковими угодами № 1 від 13 червня 2008 року, № 2 від 25 грудня 2008 року, № 3 від 31 березня 2009 року та № 4 від 20 грудня 2010 року до кредитного договору № 32-22-07/0071-КН від 14 листопада 2007 року.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно із ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Задовольняючи позов ПАТ «МетаБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_3. на умовах, встановлених кредитним договором, своєчасно не виплачує суму боргу за кредитом та боргу по відсоткам, тим самим не виконує належним чином покладені на неї за кредитним договором зобов'язання, виконання зобов'язань забезпечено договорами поруки, укладеними із відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_2, тому суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 721648,79 грн. слід стягнути на користь позивача з відповідачів солідарно як з боржника так і з її поручителів.

Оскільки за кредитним договором, укладеним між позивачем і відповідачем ОСОБА_3, забезпеченим договорами поруки, укладеними із ОСОБА_4, ОСОБА_2, утворилася заборгованість внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_3 умов кредитного договору, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність захисту права позивача шляхом солідарного стягнення із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про непогодження із розрахунком заборгованості за кредитним договором є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку ПАТ «МетаБанк», заборгованість на час пред'явлення позову складає 732382,80 грн., із яких прострочена заборгованість за кредитом 270813,21 грн., прострочена заборгованість за відсотками 69579,62 грн., пеня по простроченому кредиту 271734,01 грн., пеня по простроченим процентам 111255,96 грн., доказів на спростування даної суми заборгованості апелянтом не надано .

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 не зазначив в апеляційній скарзі в чому полягає неправильність розрахунків і не заявляв клопотання про призначення експертизи.

Спростовуються доказами наявними в матеріалах справи доводи апеляційної скарги, що позивач не надав доказів звернення до поручителів з повідомленням про факт невиконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором. Так, договори поруки, укладені із ОСОБА_4 та ОСОБА_2, передбачають самостійний контроль поручителів за дотриманням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, а тому банк вправі, але не зобов'язаний письмово інформувати поручителів про невиконання або неналежне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором. Оскільки сторони добровільно домовились про дані умови договору, договір не є оскарженим, він вважається правомірним і підлягає виконанню сторонами. Крім того, ненадіслання поручителю письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права боржника звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки поручитель у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог кредитора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення цим рішенням прав та інтересів ОСОБА_6, то вони також є необґрунтованими з таких підстав.

Як роз»яснено в п. 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що при оспорюванні кредитного договору чи договору поруки, застави/іпотеки іншим із подружжя суди мають виходити з такого.

Положення статті 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосується права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.

Порука є способом забезпечення виконання зобов»язання (стаття 533 ЦК), договір поруки не створює обов»язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

Виходячи із наведеного, рішення суду про стягнення кредитної заборгованості із боржника та поручителів не стосувалось прав та охоронюваних законом інтересів подружжя поручителів. Крім того, ОСОБА_6 не оскаржувала ні договір поруки, ні рішення суду, а тому ОСОБА_2 не мав юридичних підстав оскаржувати рішення суду з підстав порушення цим рішенням її прав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд Київської області виходив з того, що колегія суддів не може погодитись із солідарним стягненням заборгованості з поручителів між собою, оскільки ці висновки не відповідають приписам ЦК України щодо солідарної відповідальності поручителів.

Відповідно до ст. ст. 541, 543 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Однак суд першої інстанції даних вимог не врахував, не звернув увагу, що договори поруки укладалися банком із кожним із поручителів окремо, таким чином кожен із них має окреме зобов'язання, а тому є солідарним боржником із позичальником ОСОБА_3, але не між собою.

Судова колегія погоджується із такими висновками апеляційного суду Київської області.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в установлені цим Кодексом строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв»язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скарга, не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами цієї глави.

Залежно від обґрунтованості скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 307 цього кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.

Визнаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 необґрунтованою і враховуючи, що рішенням апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції було скасоване і ухвалене нове рішення, яким було стягнуто солідарно з боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_2 кредитну заборгованість, судова колегія, відповідно до ст.. 318 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін рішення апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2015 року.

Щодо вимог апеляційної скарги про скасування виконавчого листа, то вони також не підлягають до задоволення, оскільки такі вимоги не були предметом позову в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316,318 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: