Рішення № 65329861, 15.03.2017, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/330/17

Провадження № 2/345/415/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.03.2017 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого - судді Миговича О.М.

секретаря - Шмігель І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

що ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08.10.2016 року між ним та ТзОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" був укладений договір фінансового лізингу № 1202, предметом якого був транспортний засіб марки " ЗАЗ Vida" та, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати предмет лізингу у власність та передати в користування лізингоодержувачу на умовах, передбаченого договором. Не роз'яснюючи умов договору, позивача переконали підписати договір та сплатити на рахунок компанії 25 000,00 грн. Повернувшись додому, він уважно прочитав договір і зрозумів, що його ввели в оману й 25 000,00 грн., які він сплатив не є частковою оплатою за транспортний засіб, а плата за послуги компанії. Звернувшись до відповідача із заявою про розірвання договору та повернення вказаної суми, він отримав повідомлення, що договір вважається розірваним з 24.10.2016 року, а сплачений платіж поверненню не підлягає. Вважає, що спірний договір не відповідає діючому законодавству, підписаний під впливом обману, є несправедливим, договір порушує принципи добросовісності і справедливості, а також під час його оформлення недодержано вимог про нотаріальне посвідчення, у зв'язку із чим просить суд визнати договір недійсним та стягнути з відповідача кошти.

Позивач подав суду заяву про підтримання позву та розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача подав суду заперечення на позов та заяву про розгляд справи у його відсутності. У запереченні на позов зазначив, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Про те, що позивач отримав повну, необхідну, доступну та достовірну інформацію про положення Договору, свідчить те, що він особисто поставив підпис на кожній сторінці Договору та додатків до нього. Позивачем було сплачено 25 000,00 грн. - комісії за організацію угоди, відповідно до Договору. Позивач не зробив належного мотивування в чому саме полягає порушення відповідачем чинного законодавства, й не враховано, що Закон України "Про захист прав споживачів" самостійно не регулює правовідносин у сфері укладання, виконання, розірвання договорів фінансового лізингу, а може застосовуватися лише у системному зв'язку із Законом України "Про фінансовий лізинг". Норми Закону України "Про фінансовий лізинг" є спеціальними, а норми Закону України "Про захист прав споживачів" носять загальний характер.

Також зазначає, що законодавством про фінансовий лізинг чітко передбачено порядок, умови та наслідки розірвання договорів фінансового лізингу Лізингоодержувачем в односторонньому порядку. Тобто, Законом передбачено можливість відмовитися від правочину в разі неналежного виконання лізингодавцем умов договору, а саме лише у разі затримки передачі товару в користування, в інших же випадках сторони мають обов'язково керуватись умовами договору.

Згідно Закону України "Про фінансовий лізинг" зазначається невичерпний перелік лізингових платежів, що можуть бути вказані в договорах фінансового лізингу, за критеріями - як відшкодування вартості предмета лізингу, так і винагороди Лізингодавця. Відповідно до Договору, комісія за організацію угоди - першочерговий одноразовий платіж, що має бути сплачений Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за організацію та ведення Договору протягом терміну його дії. Даний платіж включає в себе організаційна послуги Лізингодавця, будь - які витрати, понесені ним, що пов'язані з укладенням обслуговування Договору. Зазначені умови відображені у додатку № 1 до Договору та погоджений сторонами.

Представник відповідача покликається на ст. ст. 806, 799 ЦК України, що за відсутності у договорі фінансового лізингу ознак договору найму транспортного засобу до передання його у користування лізингоодержувачу не вимагається його нотаріальне посвідчення.

Вважає, що ТзОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" не було здійснено жодної дії, яка б вводила в оману позивача, не повідомлено жодної обставини, яка не відповідає дійсності. Позов позивача є безпідставним і жодним чином не порушує права позивача. Укладений договір фінансового лізингу є дійсним в силу його укладення та із досягненням всіх істотних умов. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 08.10.2016 року між позивачем та ТзОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" був укладений договір фінансового лізингу № 1202 предметом якого був транспортний засіб марки " ЗАЗ Vida". Згідно п. 1.3. Договору Лізингодавець бере на себе зобо'язання придбати у власність (отримати право власності на Предмет Лізингу) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на термін та на умовах, передбачених цим Договором. (а.с. 7 - 20).

Відповідно до додатку №1 до Договору, вартість предмета лізингу становить 9 578,54 доларів США, що становить 250 000,00 грн., авансовий платіж 50 % - 4 789,27 доларів США, щомісячний авансовий платіж - 399,11 доларів США, комісія за організацію Угоди (10%) - 957,85 доларів США, комісія за передачу ПЛ (3%) - 287,36 доларів США (а.с. 22).

08.10.2016 року позивач здійснив платіж на розрахунковий рахунок відповідача в сумі 25 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції № 0.0.630017052.1 від 08.10.2016 року (а.с. 24).

24.10.2016 року позивач звернувся до ТзОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" із заявою про розірвання договору фінансового лізингу та повернення сплачених коштів. Листом № 303 від 07.11.2016 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що договір вважається розірваним з 24.10.2016 року, комісія за організацію Угоди поверненню не підлягає (а.с. 25), відповідно до ст. 12 п. 12.1 Договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", ч. 2 ст. 806 ЦК України відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються цим Законом, положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Водночас, відповідно до п.п.3; 17; 19; 22 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" діяльність відповідача з надання послуг фінансового лізингу в частині надання цих послуг фізичним особам, які є споживачами, підпадає під дію Закону України "Про захист прав споживачів".

Пред'являючи даний позов, позивач стверджував, що спірний договір не відповідає законодавству про фінансовий лізинг, нормам ЦК України та до нього включено положення, які порушують права споживача, що є підставою для визнання його недійсності.

При цьому позивач покликався на те, що відповідно до ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст.806 ЦК України за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

До істотних умов договору ч.2 ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг" відноситься, зокрема, умови про предмет лізингу. В свою чергу, ч. 1 ст. 3 цього закону та ч. 1 ст. 807 ЦК України визначають, що предметом договору лізингу (далі предмет лізингу) може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Згідно ч.1 ст.184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що відрізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками є незамінними.

Однак, всупереч зазначеним вимогам і у договорі фінансового лізингу укладеного між сторонами, і у специфікації відсутня обов'язкова для договору фінансового лізингу істотна умова щодо його предмету у обсягах, визначених законом. Так, у специфікації, що є додатком до договору, предметом лізингу визначено: транспортний засіб марки " ЗАЗ Vida". Таке визначення предмету лізингу не відповідає поняттю індивідуально визначеної речі, що відрізняє її з-поміж інших однорідних речей, як встановлено законом.

Наведені доводи позивача, на думку суду, являються цілком обґрунтованими і заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього кодексу.

За ч.2 цієї ж статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до норм, викладених у ст.203 ЦК України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

-зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

-особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

-волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

-правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

-правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

-правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Суперечить Закону України "Про фінансовий лізинг" та є підставою недійсності укладеного договору, як вказує позивач, включення до змісту договірних умов платежів, не передбачених Законом, яким являється адміністративний платіж (комісія за організацію) як підстава передачі предмета лізингу.

Хоча до викладеного у ст.16 ЗУ "Про фінансовий лізинг" переліку "лізингових платежів" такий не відноситься.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України"Про фінансовий лізинг".

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання несправедливим окремого положення договору, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено таке положення, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи цю норму, можна зробити висновок, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Суд ввжає, що несправедливими умовами оспорюваного правочину, окрім іншого, є те, що:

1.Дострокове погашення може відбуватися не раніше ніж через 12 календарних місяців після підписання Акту приймання-передачі предмета лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем. За дострокову сплату лізингових платежів в термін, визначений п.4.4.1 даного договору, лізингоодержувач сплачує штраф за дострокове погашення в розмірі 10% від суми дострокового погашення;

2.За несвоєчасне внесення лізингових платежів лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи від дня, наступного за днем оплати поточного платежу, зазначеного у додатку № 2 до даного договору, до дня фактичної оплати цього платежу включно. За несвоєчасне внесення лізингових платежів лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингодавцю проценти за користування чужими коштами в розмірі 3% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення сплати лізингових платежів, починаючи від дня, наступного за днем оплати поточного платежу, зазначеного у додатку № 2 до договору фінансового лізингу, по день фактичної оплати цього платежу включно;

3.За використання предмета лізингу не за призначенням, невиконання обов'язку з утримання його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації, інструкції виробника предмета лізингу, неподання інформації про стан та місцезнаходження предмета лізингу, порушення умов п.п. 4.2 даного договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю штраф у розмірі 3% від загальної вартості предмета лізингу на момент укладення цього договору за кожен окремий випадок такого порушення;

4.За створення перешкод представникам лізингодавця в інспектуванні предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю штраф у розмірі 5% від загальної вартості предмета лізингу на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення;

5.За затримку повернення предмета лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 10 відсотків від вартості предмета лізингу. Вартість предмета лізингу визначається з урахуванням амортизації на день виникнення обов'язку лізингоодержувача щодо його повернення.

Окрім цього слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю - продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, виходячи із аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст.628 ЦК України.

Згідно ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

У судовому засіданні встановлено, що у даній справі спірний договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, одною з яких є фізична особа, нотаріально посвідчений не був.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Наведені правові висновки викладені в Постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 та від 11.05.2016 року у справі № 6-3020цс15, і є відповідно до ст.360-7 ЦПК України обов'язковими для судів України.

Враховуючи зазначені обставини слід вважати договір фінансового лізингу від 08.10.2016 року № 1202 недійсним.

Відповідно до ч.1 5 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути предявлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У відповідності з роз'ясненнями в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним, як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що договір фінансового лізингу № 1202 укладений 08.10.2016 року між ТзОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" та ОСОБА_1 є нікчемним, а тому його слід визнати недійсним та стягнути із лізингової компанії отримані від позивача 25 000,00 грн., сплачених як адміністративний платіж в якості комісії за організацію Угоди за договором фінансового лізингу.

Суд вважає, що з відповідача також слід стягнути 1 280,00 грн. судового збору в користь Державної судової адміністрації України.

На підставі ст.ст. 110, 203, 215, 509, 806 - 809 ЦК України, Закону України "Про фінансовий лізинг", Закону України "Про захист прав споживачів" й керуючись ст.ст. 213 - 215 ЦПК України, суд, -

р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 1202 від 08.10.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ".

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" (код ЄДРПОУ 40352937, місцезнаходження: м. Київ вул. Лінійна 17 оф.107, індекс 03038) в користь ОСОБА_1 25 000,00 грн., сплачених як адміністративний платіж в якості комісії за організацію Угоди за договором фінансового лізингу, в порядку застосування наслідків недійсності правочину.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" - 1 280,00 грн. судового збору в користь Державної судової адміністрації України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано - Франківської області через Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Головуючий: