Ухвала суду № 65329829, 10.03.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3228/17

Провадження № 2/344/2045/17

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

10 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Польська М.В., вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Івано-Франківськгаз збут» про захист прав споживача шляхом визнання заборгованості неправомірною та зобовязання здійснити перерахунок, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ «Івано-Франківськгаз збут» про захист прав споживача шляхом визнання заборгованості неправомірною та зобовязання здійснити перерахунок.

У поданій до суду позовній заяві позивачем заявлено декілька вимог.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, який слід оплатити за реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, рахунок отримувача 31214206700002, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693.

У позовній заяві позивач просить звільнити від сплати судового збору на підставі ст.. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частина 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Однак, спеціальний закон, яким є Закон України «Про судовий збір» такого звільнення від сплати судового збору не передбачає.

Також згідно правового висновку Верховного Суду України по справі № 6-1121цс16 від 30.11.2016 року відповідно до частини першої статті 79 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір є складовою судових витрат.

Обовязок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір це процесуальний обовязок, визначений нормами процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

Відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Наведені норми процесуального права дозволяють сформулювати загальне правило: процесуальні дії мають вчинятися за нормами процесуального закону, чинними на момент вчинення цих дій.

Під час вчинення процесуальних дій, які вимагають сплати судового збору (при забезпеченні доказів, при апеляційному чи касаційному оскарженні), пільги зі сплати судового збору мають визначатися на момент вчинення певної процесуальної дії.

З огляду на зазначене можна дійти висновку про те, що процесуальний закон визначає свою дію в часі саме за часом вчинення відповідних процесуальних дій.

За таких умов Закон України «Про судовий збір» має застосовуватися в редакції, яка діяла на момент вчинення певної процесуальної дії.

Згідно ч.5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати

п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Керуючись ст. 121, 208-210 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТзОВ «Івано-Франківськгаз збут» про захист прав споживача шляхом визнання заборгованості неправомірною та зобовязання здійснити перерахунок - залишити без руху, надавши позивачу строк 5 днів з дня отримання ухвали для виправлення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Розяснити позивачу, що у випадку невиконання вимог даної ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Копію ухвали направити для відома та виконання позивачу.

Ухвала не оскаржується.

Суддя Польська М.В.