Рішення № 65329671, 14.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/563/17 Справа № 180/3463/15 Головуючий у 1 й інстанції - Богун О.О. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 50

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 рокуколегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, мотивуючи тим, що відповідач ОСОБА_2 є її батьком.

Зазначала, що на теперішній час вона є студенткою першого курсу денного відділення історичного факультету ДНУ ім.Олеся Гончара.

Вказувала, що відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу на час її навчання, чого він у добровільному порядку не робить.

Посилаючись на те, що відповідач добровільно аліменти на час її навчання не сплачує, а у відповідності до вимог законодавства зобов'язаний це робити, просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача аліменти на її користь у розмірі 1.500 грн. на час її навчання.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 жовтня 2016 року усунено описку в заочному рішенні від 09 червня 2016 року.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду з подальшим направленням справи на новий розгляду до суду першої інстанції зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права, та у зв'язку з не встановленням факту, що має юридичне значення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2)чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3)які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4)яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Ураховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4, батьком якої є відповідач ОСОБА_2 (а.с.6).

Згідно довідки Дніпропетровського національного університету ім.О.Гончара від 03 вересня 2016 року №87-200-59 позивач ОСОБА_3 є студенткою першого курсу денного відділення історичного факультету (а.с.7).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів в розмірі 1.500 грн., суд першої інстанції виходив з того, що у позивача є право на отримання аліментів, оскільки вона навчається у вищому учбовому закладі, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач може надавати таку допомогу.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Крім того, згідно з ч.1 ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2)стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4)інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Аналіз ст.199,200 СК України вказує на те, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

З метою належного встановлення обставин по справі колегією суддів від навчального закладу було витребувано відповідну довідку (а.с.136).

Згідно наданих на запит суду довідок Дніпропетровського національного університету ім.Олеся Гончара вбачається, що ОСОБА_3, згідно наказу №1528 від 11 серпня 2015 року, зарахована на перший курс за напрямом підготовки - історія, з терміном навчання з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2019 року.

На теперішній час ОСОБА_3 є студенткою другогу курсу історичного факультету денного відділення бюджетної форми навчання.

З моменту вступу до історичного факультету студентка ОСОБА_3 отримує щомісячно стипендію в розмірі 825 грн. (а.с.137-141).

Доводи приведені в апеляційній скарзі не дають підстав для відмови у задоволенні позову та не звільняють відповідача від сплати аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, відповідно до вимог ст.ст.198,199 СК України.

Втім, колегія суддів беручи до уваги майновий стан відповідача, та зважаючи на те, що він є інвалідом війни 3 групи (а.с.100), вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини яка продовжує навчання в розмірі 200 грн. до закінчення навчання 30 червня 2019 року та не більше ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років, тобто до 22 травня 2020 року.

Статтею 201 СК України визначено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187,189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

З'ясувавши обставини справи та давши належну правову оцінку зібраним доказам, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 червня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Білоріченський Лутугінського району Луганської області, аліменти на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на її утримання на період навчання в розмірі 200 грн., починаючи з 14 грудня 2015 року і до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2019 року, та не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.