Рішення № 65329624, 02.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/659/17 Справа № 199/1848/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л. Г. Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого: - Пищиди М.М.,

Суддів: - Ткаченко І.Ю., Максюти Ж.І.,

за участі секретаря:- Григор»євої В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційної скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2016 року за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_6 про стягнення суми виплаченого відшкодування в порядку регресу , -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 02.09.2011 року на вул.. Ю. Словацького у м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6

ДТП сталося з вини ОСОБА_6, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль «Рено», який належить на праві власності ОСОБА_7

Цивільно-правова відповідальність водія була застрахована на підставі полісу АА/3501404.

Вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2011 року.

Розмір завданих збитків за пошкоджений транспортний засіб - «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1, відповідно до висновку авто-товарознавчого дослідження №2008 від 20.09.2011 року складає 70581,43 грн..

Відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

22.12.2011 року власник застрахованого транспортного засобу ОСОБА_7, скориставшись передбаченим Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» правом на відшкодування збитків, звернувся до МТСБУ із заявою про виплату йому грошового відшкодування за завдану відповідачем матеріальну шкоду.

У зв'язку з настанням події, передбаченої ст.41 п.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату відшкодування збитків ОСОБА_7 в розмірі 50000,00 грн., понесло витрати за послуги експерта у розмірі 450 грн., які позивач також просив стягнути з відповідача, та понесені витрати по сплаті судового збору - 504,50 грн.

Рішенням Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2016 року у позові Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_6 про стягнення в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,- відмовлено.

В апеляційній скарзі Моторне (транспортне) страхове бюро України посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Судом першої інстанції встановлено, 02 вересня 2011 року на вулиці Ю. Славацкого та перехресті вулиці Плеханова у місті Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля НОМЕР_3 під керуванням відповідача та застрахованого автомобіля марки «Рено», д.н.з НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_7, унаслідок якої автомобіль «Рено» зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2011 року відповідача визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності.

22 грудня 2011 року ОСОБА_7 подав заяву про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 50 000 грн.

Відповідно до наказу МТСБУ № 977 від 26 березня 2012 року, платіжним дорученням № 1425 від 26 березня 2012 року ОСОБА_7 виплачено страхове відшкодування в розмірі 50 450 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстканції виходив із того, що МТСБУ заявлено вимоги про стягнення страхового відшкодування з ОСОБА_6, - особи, з вини якої заподіяно шкоду, тому в цьому випадку спір виник щодо відшкодування збитків у порядку суброгації, а не регрессу, тому суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин строки позовної давності, оскільки ДТП сталась 02 вересня 2011 року, а позивач звернувся до суду лише 13 березня 2015 року.

Така позиція суду районного суду є помилкової з наступних підстав.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Первісне (основне) деліктне зобов'язання та зобов'язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.

Спеціальний Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За змістом цього Закону страхове відшкодування, яке за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик виплатив третій особі, а не своєму страхувальнику, є одночасно й відшкодуванням шкоди третій особі (потерпілому) в деліктному зобов'язанні, оскільки страховик у договірних правовідносинах обов'язкового страхування відповідальності є одночасно боржником у цьому деліктному зобов'язанні.

Отже, правові наслідки виплати страховиком страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування та виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності різняться.

Судом встановлено, що на день скоєння ДТП ОСОБА_6 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, його вина встановлена постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2011 року.

Згідно із частиною шостою статті 261 ЦК України за регресним зобов'язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Як установлено, основне зобов'язання позивач виконав 26 березня 2012 року, що підтверджено копією платіжного доручення №1425, а з позовом він звернувся до суду 13 березня 2015 року, тобто у межах трирічного строку, встановленого частиною шостою статті 261 ЦК України.

За таких обставин відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції від 15 вересня 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити.

Рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2016 року - скасувати.

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_6 про стягнення суми виплаченого відшкодування в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України грошові кошти в розмірі 50450 ( п»ядесят тисяч чотириста п»ядесят) грн. та судові витрати в розмірі 504 (пятсот чотири) грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: