Ухвала суду № 65329619, 16.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/904/17 Справа № 201/14407/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ткаченко Н. В. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року

16 березня 2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

за участю секретаря - Григор'євої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено в повному обсязі (а.с.125-126).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2015 року залишено без змін (а.с.175-177).

Не погодившись з рішенням суду, третя особа ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5 (а.с.184-187).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 жовтня 2007 року між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір споживчого кредиту № 11230366000, відповідно до якого банк зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти в іноземній валюті - 85 000, 0 доларів США з процентною ставкою 11, 90 % річних строком до 07 жовтня 2032 року (а.с.10-13).

В забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним договором, 08 жовтня 2007 року позивач та відповідач уклали договір іпотеки нерухомого майна, а саме: домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1(а.с.26-27).

08 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов'язувався відповідати перед банком за виконання взятих позичальником зобов'язань (а.с.28).

Позивач належним чином виконував умови кредитного договору та сплачував банку тіло кредиту та нараховані проценти у період з 08 жовтня 2007 року по 25 лютого 2015 року, проте з лютого місяця 2015 року перестав сплачувати, у зв'язку з різким збільшенням курсу долара, що не було передбачено договором.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що сторонами кредитного договору буди дотримані вимоги ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів».

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Виходячи з вимог ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Тобто, положення даної статей надають учасникам цивільного обороту право вільно, виходячи з власних інтересів, вирішувати, вступати їм у договірні відносини чи не вступати, а також вільно вибрати майбутнього контрагента у договірних відносинах.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст..207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Посилання апелянта на те, що Кредитний договір від 08.10.2007 не відповідає вимогам ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" є також необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Законом України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Посилання на те, що положення Договору порушують принцип добросовісності та справедливості не ґрунтуються на законі у зв'язку з наступним.

Принцип добросовісності передбачає добросовісну, належну поведінку при виникненні та виконанні зобов'язання - вчинення дій таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода третім особам, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою тощо. Принцип добросовісності передбачає чесну, сумлінну поведінку суб'єктів зобов'язання, вчинення ними всіх залежних від них дій щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб.

Принцип справедливості передбачає таку поведінка кожної із сторони зобов'язання по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.

Позивач, підписавши кредитний договір, погодився з усіма його умовами, а отже і з валютними ризиками, які виникають через застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку. При підписанні Договору позивач був попереджений про дані ризики, що підтверджується текстом кредитного договору та Додатковими угодами до нього.

Доводи апеляційної скарги, що Додаткова угода №2 від 19.03.2009 року до Договору банківського рахунку фізичної особи № 1484164 від 08.10.2007 не містить підпису позичальника - ОСОБА_5, а тому в розумінні цивільного законодавства є неукладеною, суд не приймає до уваги, оскільки копія Додаткової угоди надана самим позивачем, вимоги щодо неукладеної угоди не заявлялося в позовній заяві.

Таким чином, оспорюванні умови кредитного договору та загальні умови кредитування відповідають вимогам ст. 524, 533, 627, 628 ЦК України та не суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів». Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (правова позиція Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-145цс14).

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та встановлені ним обставини.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду або його зміни, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: