Рішення № 65325667, 09.03.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/4227/13-ц Головуючий у 1-й інст. Савицька Л. Й.

Категорія 27 Доповідач Худяков А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Худякова А.М.,

суддів: Косигіної Л.М.,

Григорусь Н.Й.,

при секретарі судового засідання Гайдамащук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ПростоФінанс" про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №01012754259, укладеним 30.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПростоФінанс" (далі - ТОВ "ПростоФінанс") та ОСОБА_2, в сумі 21970 грн.22 коп., яка утворилася станом на 10.07.2013 року та складається із:

- боргу по кредиту в сумі 14381 грн.62 коп.;

- боргу по відсотках в сумі 2533 грн.77 коп.;

- комісії в сумі 1793 грн.22 коп.;

- штрафу в сумі 3261 грн.61 коп.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 30.07.2008 року між ТОВ "ПростоФінанс" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №01012754259, за умовами якого він отримав кредит у сумі 31350 грн.

18.05.2012 року між ТОВ "ПростоФінанс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір купівлі - продажу кредитного портфелю (Факторингу), відповідно до якого продавець відступив позивачу у даній справі своє право вимоги по вищевказаному кредитному договору.

Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, порушує умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість.

29.03.16 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог (т.2, а.с.89-95), та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 28345 грн.57 коп., яка виникла станом на 20.01.2016 року, а саме:

- боргу по кредиту в сумі 14381 грн.62 коп.;

- боргу по відсотках в сумі 6164 грн.85 коп.;

- комісії в сумі 4238 грн.52 коп.;

- штрафу в сумі 3560 грн.58 коп.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2016 року в задоволені позову ТОВ "Кредитні ініціативи" відмовлено.

У апеляційній скарзі ТОВ "Кредитні ініціативи" порушує питання про скасування постановленого по справі рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, зазначає, що з урахуванням вимог ухвали ВССУ ЦКС від 25 березня 2015 року до суду першої інстанції були долучені на підтвердження позовних вимог всі необхідні документи, проте судом ним не була надана належна правова оцінка.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи а задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ "Кредитні ініціативи" не надало належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

З даним висновком не погоджується колегія суддів, оскільки він є помилковим та зроблений всупереч ст.213,214 ЦПК України без дотримання судом вимог щодо повного з'ясування обставин справи, обґрунтовування рішення належними доказами.

Згідно вимог ст.ст.213,214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення; якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 30.07.2008 року між ТОВ "ПростоФінанс" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №01012754259, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 31350 грн. для придбання автомобіля «Lada 21070», на строк по 10.08.2013 року, зі сплатою процентів у розмірі 9,99% річних за весь строк фактичного користування кредитом (т.1, а.с.4-6).

Відповідно до розділу 7 Договору за невиконання або неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань передбачена відповідальність.

В цей же день сторони погодили і підписали Графік погашення кредиту (т.1, а.с.7).

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Договір факторингу є самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг. Сторонами договору є фактор і клієнт (стаття 1079 ЦК України). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж.

Встановлено, що 18.05.2012 року між ТОВ "ПростоФінанс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу, за умовами якого продавець відступає позивачу свої Права Вимоги Заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, зазначених у Реєстрі Заборгованостей Боржників, право на вимогу якої належить ТОВ "ПростоФінанс" на підставі Документації, а ТОВ "Кредитні ініціативи" шляхом надання фінансової послуги продавцю набуває Права Вимоги такої Заборгованості від Боржників та передає позивачу за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить Ціну Продажу. При цьому, Сторони погодили, що Право Вимоги Заборгованості по кредитних договорах та Право Вимог по Договорам Забезпечення, укладених з Боржниками, відступається продавцем покупцю за цим Договором на основі «як є» без надання будь-яких пов'язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому Договорі. Після переходу Прав Вимоги Заборгованості до ТОВ "Кредитні ініціативи", останній має право нарахувати, в якості нового кредитора проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі по відношенню до Боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому (т.1, а.с.10-14).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на наведені вище вимоги закону та обставини справи належної уваги не звернув та не врахував, що згідно п.4.3. вказаного Договору право власності на Кредитний портфель переходить від Продавця до Покупця в Дату відступлення відразу після укладення Акту приймання - передачі Кредитного портфелю.

З матеріалів справи вбачається, що за даним договором факторингу були складені Реєстри заборгованості боржників, до яких входить кредитне зобов'язання, що є предметом даного спору.

Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції представник ТОВ "Кредитні ініціативи" надавав документи про те, що аналітик ТОВ "Кредитні ініціативи" згідно довіреності є особою, яка має право посвідчувати витяг з реєстру позичальників, надавав розрахунок заборгованості та акт приймання - передачі кредитного портфелю.

Вказаним документам, які є належними та допустимими доказами у даній справі, суд першої інстанції належної оцінки не дав та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, суд першої інстанції належної оцінки не дав запереченням відповідача, який крім заперечень не спростував вказані надані позивачем докази.

Під час апеляційного розгляду представником позивача були подані оригінали для огляду всіх документів на підтвердження позовних вимог, які були оглянуті та досліджені в судовому засіданні.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги за кредитним договором №01012754259, укладеним 30.07.2008 року між ТОВ "ПростоФінанс" та ОСОБА_2

При цьому, слід зазначити, що вищевказаний договір факторингу ніким не оскаржуються.

19.08.2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» надіслало боржнику вимогу про дострокове повернення заборгованості по кредиту, яка становила 21970 грн.22 коп.(т.1, а.с.19).

Враховуючи вищевикладене та розрахунок заборгованості, наданий позивачем (т.2, а.с.112), колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №01012754259 від 30.07.2008 року в сумі 26578 грн.87 коп., що утворилася станом на 20.01.2016 року та складається з:

- боргу по кредиту в сумі 14381 грн.62 коп.;

- боргу по відсотках в сумі 6164 грн.85 коп.;

- комісії в сумі 4238 грн.52 коп.;

- штрафу в сумі 1793 грн.88 коп.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зменшує розмір штрафу в межах одного року в сумі 1793 грн.88 коп., оскільки позивачем помилково більше ніж за рік обрахована сума штрафу.

При проведенні розрахунку заборгованості по відсоткам, пені за несвоєчасну сплату відсотків, колегією суддів враховується правова позиція Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі №6-249цс15.

Що стосується поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, колегія суддів вважає, що дана заява не може бути взята до уваги, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом в межах даного строку. Крім того, дана заява відповідача побудована на припущеннях. Проте, відповідно до частини 4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відповідно до ст.309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позову та розподіляє судові витрати відповідно до положень ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,314-316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" задовольнити частково. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2016 року скасувати. Ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором №01012754259 від 30.07.2008 року, укладеному між ОСОБА_2 та ТОВ "ПростоФінанс" в сумі 26578 грн.87 коп., яка виникла станом на 20.01.2016 року.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" судові витрати в розмірі 1547 грн.20 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього ж дня на протязі двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді