Ухвала суду № 65319915, 14.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/6400/16-ц 14.03.2017 14.03.2017 14.03.2017

Провадження №22-ц/784/684/17

Справа №487/6400/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Біцюк А.В.

Провадження № 22ц-784/684/17 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Категорія 39

Ухвала

Іменем України

14 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Гавор В.Б.,

за участю:

- позивача ОСОБА_2,

- представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 лютого 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Миколаївської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина. У визначений законом строк він до нотаріальної контори за оформленням своїх спадкових прав не звертався, оскільки знаходився на санаторно - курортному лікуванні, а крім того відвідував доньку, яка проживає в м. Києві, де також проходив медичні огляди.

Посилаючись на наведене, позивач просив суд визначити йому додатковий строк у три місяці для подання заяви для прийняття спадщини.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 лютого 2017 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4, якій за життя належала квартира АДРЕСА_1 .

Позивач є сином померлої ОСОБА_4

Із довідки від 08 грудня 2016 року, виданої ПП «ЖЕК-10» видно, що на день смерті ОСОБА_4 разом з нею ніхто не був зареєстрований.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась, що підтверджується Витягом із Спадкового реєстру.

07 грудня 2016 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С., позивачу на його заяву було роз'яснено щодо неможливості видачі свідоцтва у зв'язку з пропуском строку на прийняття спадщини та запропоновано звернутися до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1269, ч.1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання такої заяви.

Пленум Верховного Суду України в пункті 24 Постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Наполягаючи на задоволені позову, ОСОБА_2, як на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини посилався на те, що знаходився на санаторно - курортному лікуванні, а також на відвідування доньки в м. Києві під час якого проходив медичні огляди.

Будь - яких інших доказів на підтвердження наявності перешкод для прийняття спадщини у вказаний період часу матеріали справи не містять.

Натомість, обставини, на які посилається позивач, не були тими перешкодами які б заважали йому подати заяву для прийняття спадщини у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 року по 3 липня 2016 року.

За такого суд першої інстанції вірно вважав, що причини пропуску строку для прийняття спадщини в розумінні ст. 1272 ЦК України не є поважними.

Доводи апеляційної скарги про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, які обумовлені вимушеним виїздом до Республіки Білорусь, через хворобу сестри дружини та потребу в допомозі, а також через несправність автомобіля під час повернення до України, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки ці обставини не були предметом дослідження судом першої інстанції, з огляду на те, що позивач при зверненні в суд з позовом на них не посилався.

До того ж, сам по собі факт перебування позивача у червні -липні 2016 року за межами України не засвідчує неможливість протягом шести місяців з дня смерті його матері звернутися із заявою про прийняття спадщини.

Більш того, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сестра дружини позивача в цей період потребувала постійного стороннього догляду, позивачем не надано.

Таким чином, надані позивачем докази, у тому числі знаходження на санаторно - курортному лікуванні, не свідчать про наявність об'єктивних, непереборних істотних труднощів, які існували протягом шести місяців з дня смерті матері та унеможливлювали його звернення з заявою про прийняття спадщини, в тому числі шляхом надіслання такої заяви поштою до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

За такого суд обґрунтовано вважав, що відсутні поважні причини пропуску позивачем строку для звернення із заявою про прийняття спадщини. Такий висновок суду відповідає правовим позиціям , викладеним у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15.

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції укладеного з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді :