Ухвала суду № 65319867, 14.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/1467/16-ц 14.03.2017 14.03.2017

Провадження №22-ц/784/463/17

Справа № 477/1467/16-ц Головуючий першої інстанції: Полішко В.В.

Провадження № 22-ц/784/463/17 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Категорія 47

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Гавор В.Б.

за участю представників: позивача - ОСОБА_2, відповідача - Тарабріної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2016 року за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діонісій VN» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

у с т а н о в и л а :

08 серпня 2016 р. ОСОБА_4 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діонісій VN» (далі - ТОВ «Діонісій VN») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 173, виданого 06 лютого 2011 р., вона є співвласником земельних ділянок загальною площею 9,72 га, що надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані в межах Новомиколаївської сільської ради Вітовського (Жовтневого) району Миколаївської області і мають кадастрові номера - НОМЕР_2 (площею 9,39 га) та НОМЕР_1 (площею 0,33 га).

21 вересня 2015 р. вона разом із другим співвласником земельних ділянок - ОСОБА_5 уклали договори оренди на вказані земельні ділянки та надали їх у користування Фермерському господарству «Аргумент» (далі - ФГ «Аргумент») строком на 10 років. 11 листопада 2015 р. договори оренди були зареєстровані у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

06 березня 2016 р. ФГ «Аргумент» повідомило позивача про неможливість використання зазначених земельних ділянок у зв'язку з тим, що зазначені земельні ділянки незаконно використовує для своїх потреб ТОВ «Діонісій VN».

Згідно відповіді ТОВ «Діонісій VN» від 05 травня 2016 р. спірні земельні ділянки використовуються товариством на підставі укладеного з її батьком ОСОБА_6 10 серпня 2008 р. договору оренди.

Посилаючись на те, що договори оренди з відповідачем не було зареєстровано у встановленому порядку, ТОВ «Діонісій VN» своїми незаконними діями позбавляє її та ФГ «Аргумент» можливості використовувати земельні ділянки та позбавляє її можливості отримувати орендну плату, позивачка просила усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом зобов'язання відповідача передати земельні ділянки: кадастрові номера НОМЕР_2 (площею 9,39 га) та НОМЕР_1 (площею 0,33 га) на її користь та звільнити земельні ділянки від свого майна, а також стягнути з ТОВ «Діонісій VN» на її користь судовий збір.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, вказувала, що договір між спадкодавцем та ТОВ «Діонісій VN» був зареєстрований відповідно до наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року № 174, а тому є чинним.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2016 р. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує на невідповідність висновків суду вимогам матеріального права, неналежну оцінку судом наявних у справі доказів, неповне з'ясування обставин справи і просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, земельна ділянка площею 9,72 га належала на праві приватної власності ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 11 травня 2004 р., який був виданий на підставі розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 04 вересня 2003 р. № 401-р (а.с. 19).

10 квітня 2010 р. ОСОБА_6 помер.

Після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_7, але свідоцтво про право на спадщину не отримувала. 23 квітня 2010 р. ОСОБА_7 померла.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 лютого 2011 р., зареєстрованому за № 173, після смерті ОСОБА_7 позивачка та її брат ОСОБА_6 успадкували земельну ділянку площею 9,72 га з кадастровим номером НОМЕР_2, НОМЕР_1, розташовану в межах території Новомиколаївської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області по ? за кожним (а.с. 13).

21 вересня 2015 р. між ФГ «Аргумент» та ОСОБА_5, ОСОБА_4були укладені договори оренди землі: № 5, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 9,39 га, та № 6, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0.33 га, що розташовані в межах території Новомиколаївської сільської ради Вітовського (Жовтневого) району Миколаївської області, строком на 10 років, зі сплатою орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки землі (а.с. 5-10).

Договори оренди були зареєстровані у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № НОМЕР_3 від 16 листопада 2015 р. (а.с. 11) та № НОМЕР_4 від 16 листопада 2015 р. (а.с. 12).

Посилаючись на те, що ТОВ «Діонісій VN», який без законних підстав використовує земельні ділянки, перешкоджає їй як співвласнику земельної ділянки належним чином користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що 10 липня 2008 р. між ОСОБА_6 та ТОВ «Діонісій VN» був укладений договір оренди землі № 79 (а.с. 42-44), за яким відповідачеві в оренду строком на 15 років передано земельну ділянку площею 9,72 га, яка належала орендодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 11 травня 2004 р.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 15 липня 2008 р. спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_6 ТОВ «Діонісій VN» (а.с. 45).

Частиною 1 ст.і 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Згідно зі ст. ст. 125, 126 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди 10 липня 2008 р.) право оренди земельної ділянки виникає після укладення договору оренді і його державної реєстрації. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) орендарі набувають права оренди земельної ділянка на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, ГК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 та ТОВ «Діонісій VN», узгодивши усі істотні умови щодо оренди належної ОСОБА_6 земельної ділянки, 10 липня 2008 р. підписали договір оренди.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень ст. 638 ЦК України, ст. ст. 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрація права оренди земельної ділянки регулювався на час укладення договору 10 липня 2008 р. Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему України 02 липня 2003 р. N 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 р. за N 641/7962. (далі - Тимчасовий порядок), та Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04 травня 99 N 43.

Згідно визначеному на той час порядку повноваження щодо реєстрації договорів оренди землі до 01 січня 2011 р. покладались на Центр Державного земельного кадастру та його структурні підрозділи.

Тимчасовим порядком передбачено, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного

користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації (п. 4.2). Оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування

земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі (п. 2.8).

Відповідно до п. 1 ч. 3 Закону України ««Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 р., визнаються дійсними якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Як вбачається з оригіналу договору оренди від 10 липня 2008 р., який досліджений в судовому засіданні, відповідно до відмітки договір зареєстрований у Жовтневому районному відділі Миколаївської регіональної філії Центру ДЗК 03 вересня 2010 р. за № 0110049002265. Реєстрація проведена посадовою особою ОСОБА_8, підпис якої міститься у договорі, а також у договорі міститься відтиск печатки відділу.

Відповідно до листа виконуючого обов'язки начальника відділу Держгеокадастру у Жовтневому районі Миколаївської області від 08 лютого 2016 р. № 99-14.15-99.3-310/2-16 відділом досліджено копію договору оренди землі від 10 липня 2008 р. №79, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 03 вересня 2010 р. за № 041049002265 (про що зазначається у копії останнього). В результаті чого, вищезазначена копія договору була прийнята у Фонд документації Відділу. Додатково повідомлено, що з невідомих причин запис про реєстрацію у Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею відсутній (а.с. 40).

Таким чином, сторони договору оренди виконали вимоги закону щодо проведення державної реєстрації договору оренди землі, надавши його уповноваженому державою органу та отримали підтвердження проведення державної реєстрації - відмітку реєстратора із зазначенням номеру такої реєстрації, скріплену підписом відповідальної особи та печаткою уповноваженого органу, що свідчить про те, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки відбулася.

Невиконання відповідальною особою органу, що здійснював державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, в повному обсязі вимог щодо оформлення результатів державної реєстрації укладеного договору оренди, не може покладати негативні наслідки на сторін договору, а тому відсутні підстави вважати, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки не була проведена і доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Вказане свідчить про існування договірних відносин між спадкодавцем ОСОБА_6 та ТОВ «Діонісій VN», які виникли до укладення договору позивачкою з ФГ «Аргумент».

Частиною 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно п. 29 договору оренди землі, який був укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Діонісій VN», сторони домовились, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

За такого перехід до позивачки права власності на частину переданої в оренду земельної ділянки не припинив дію укладеного спадкодавцем договору оренди земельної ділянки, а тому відповідач продовжує використовувати спірні земельні ділянки на законних підставах, що свідчить про відсутність факту порушення прав і відсутність передбачених законом підстави для задоволення позову.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність факту отримання ОСОБА_6 та позивачкою орендної плати за договором оренди спірних земельних ділянок, то таке не є підставою для витребування земельної ділянки із заявлених позивачем підстав, а тому не має правового значення для вирішення даного спору.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Т.М. Базовкніна

Судді: Т.Б. Кушнірова

Ж.М. Яворська