Рішення № 65316917, 14.03.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 березня 2017 р. Справа № 918/106/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення в сумі 16 913,80 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник Денисюк І.В.

від відповідача: представник не з"явився

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводів з підстав визначених статтею 20 ГПК України не заявлено.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - Позивач або ТОВ "Рівнетеплоенерго") звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - Відповідач або ФОП ОСОБА_2.) про стягнення в сумі 16 913,80 грн., з яких: 12754,09 грн. сума основного боргу, 2341,76 грн. пеня, 359,97 грн. 3% річних, 1457,98 грн. збитки від інфляції.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином умови укладеного між сторонами Договору на відпуск теплової енергії від 11 листопада 2009 року № 448 в частині оплати наданих послуг.

14 березня 2017 року представником позивача подано до суду заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних відповідно до яких, зокрема в останній, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 754,09 грн. суму основного боргу, 2 341,76 грн. пені, 359,97 грн. 3% річних та 1 356,20 грн. інфляційних.

Подана позивачем заява відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України та приймається судом до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, відзиву на позов не надав, до господарського суду повернулися ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які направлялися на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання".

Разом з тим, з інформації наданої суду позивачем (безкоштовний запит з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в мережі інтернет http://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 10.03.2017 року вбачається, що місцезнаходження Відповідача є - АДРЕСА_1 (а.с. 20-22, 34-36).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору та можливість здійснювати розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представника позивача, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

11 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (Підприємство) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Споживач) було укладено Договір № 448 на відпуск теплової енергії (надалі - Договір), за умовами якого Підприємство зобов'язується надавати Споживачеві теплову енергію, а Споживач, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (пункт 1.1. Договору).

За змістом пункту 1.4. Договору, теплова енергія подається споживачу за адресою: АДРЕСА_2, магазин - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Відповідно до підпункту 3.2.1. пункту 3.2. Договору Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін, вказана в додатку № 1 до договору, не може бути змінена в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 5.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

У відповідності до пункту 5.3. Договору Споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, при цьому споживач самостійно отримує рахунок.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Розрахунки Споживача з підприємством за спожиту теплову енергію можуть здійснюватись в порядку планових платежів з обмеженням терміну до одного місяця (підпункт 5.4.1. та пункт 5.4. Договору).

Пунктом 5.7. Договору передбачено, що в платіжних дорученнях Споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. При наявності боргу за спожиту теплову енергію кошти, що надходять, зараховуються в погашення боргу за теплову енергію, спожиту в минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Згідно з пунктом 5.10. Договору в інформативному порядку Підприємством можуть направлятись рахунки Споживачу. В рахунок включається оплата за теплову енергію, пеня, штраф та інші фінансові санкції за порушення умов цього договору.

Даний Договір укладається терміном на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін (п. 8.1 та п. 8.4 Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

На виконання умов Договору позивач в період грудень 2015 року по квітень 2016 року відпускав відповідачу теплову енергію, вартість якої останній не оплатив і станом на 11.02.2017 р. заборгованість відповідача перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" становить 12 754 грн. 09 коп.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок теплопостачальної організацій забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У силу вимог пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (п. 40 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією").

Згідно з абзацом 1 пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що наявність заборгованості в сумі 12 754 грн. 09 коп. за поставлену в період з грудня 2015 року по квітень 2016 року згідно Договору, теплову енергію, підтверджується зібраними у справі доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 2 341,76 грн., 359,97 грн. 3% річних та 1 356,20 грн. інфляційних.

Підпунктом 6.3.3. пункту 6.3. Договору передбачено, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також 3 % річних від простроченої суми та сплата основного боргу з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 ГК України).

У силу вимог частин 1, 2 статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих позивачем сум пені та інфляційних втрат, прийшов до висновку що наданий позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2 341 грн. 76 коп. (за період з 11.01.2016 по 08.11.2016 року) та 1 356 грн. 20 коп. інфляційних втрат (за період з 01.01.2016 по 31.01.2017 року), є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак такими що підлягають до задоволення.

Разом з тим, перевіривши подані розрахунки та період нарахування 3 % річних, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням порядку нарахування. Так зокрема, у визначеному позивачем періоді (з 11.01.2016 року по 10.02.2017 рік) 3 % річних складають 359 грн. 11 коп., а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач довів наявність несвоєчасності сплати відповідачем заборгованості з надання послуг по теплопостачанню, а відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача, так як спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, Данила Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) 12 754,09 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят чотири гривні 09 коп.) грн. основного боргу, 2 341,76 (дві тисячі триста сорок одну гривню 76 коп.) грн. пені, 359,11 (триста п'ятдесят дев'ять гривень 11 коп.) грн. 3% річних, 1 356,20 (одну тисячу триста п'ятдесят шість гривень 20 коп.) грн. інфляційних та 1 600,00 (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" відмовити в задоволенні.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано "15" березня 2017 року.

Суддя Марач В.В.