Рішення № 65316015, 10.03.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2017 р. Справа № 911/543/17

За позовом Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Люкс»

про стягнення 14 045,38 грн

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. № 313 від 03.10.2016);

від відповідача не зявилися.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Торговий Дім Поляков» (далі позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Люкс» (далі відповідач) про стягнення 14 045,38 грн заборгованості, з яких: 10 200,24 грн боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № АКФ-162006 від 27.08.2016, № АКФ-162496 від 27.08.2016, № АКФ-162934 від 30.08.2015, № АКФ-165969 від 02.09.2016, № АКФ-165965 від 02.09.2016, № АКФ-166172 від 02.09.2016, № АКФ-166433 та № АКФ-166439 від 02.09.2016 згідно договору поставки № 4549 від 06.05.2015, товар, 3 060,07 грн штрафу та 785,07 грн 20 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 4549 від 06.05.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2017 порушено провадження у справі № 911/543/17, розгляд справи призначено на 10.03.2017.

06.03.2017 до канцелярії господарського суду Київської області повернулася копія ухвали господарського суду Київської області від 23.02.2017, яка була направлена судом на юридичну адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Люкс» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, 3). Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом поштового звязку без вручення адресату.

Відповідно до абзацу третього пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення троку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

10.03.2017 до канцелярії господарського суду Київської області від позивача разом з заявою про зменшення позовних вимог № 45 від 10.03.2017 (вх. № 5233/17 від 10.03.2017) надійшло уточнення позовних вимог, згідно якого останній на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив загальний розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 13 648,24 грн заборгованості, з яких: 9 800,24 грн боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № АКФ-162006 від 27.08.2016, № АКФ-162496 від 27.08.2016, № АКФ-162934 від 30.08.2015, № АКФ-165969 від 02.09.2016, № АКФ-165965 від 02.09.2016, № АКФ-166172 від 02.09.2016, № АКФ-166433 та № АКФ-166439 від 02.09.2016 згідно договору поставки № 4549 від 06.05.2015, товар, 3 060,07 грн штрафу та 787,93 грн 20 % річних.

У судовому засіданні 10.03.2017 представник позивача підтримав уточнений позов повністю.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач в судове засідання 10.03.2017 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

06.05.2015 між Приватним підприємством «Торговий Дім Поляков» (Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Люкс» (Покупець) укладено договір поставки № 4549, згідно якого постачальник зобовязався передати у власність покупця, продукти харчування та інші товари (далі товар), а покупець зобовязався прийняти і оплатити його на умовах договору відповідно до виписаних накладних.

Згідно п. 1.2 договору сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невідємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни.

Відповідно до п. 3.5 договору при прийомі товару оформлюється видаткова накладна, що підписується представниками сторін. Видаткова накладна засвідчує факт поставки товару, його якість та кількість.

Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100 % вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100 % вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару (п. 4.2. договору).

Згідно п. 4.4 договору товар вважається оплаченим покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок або до каси постачальника.

Відповідно до п. 6.1 договору договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині зобовязань до повного їх виконання. В разі, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору, він вважається щорічно пролонгованим на той же строк та на тих же умовах.

Суд встановив, що договір поставки № 4549 від 06.05.2015 є неодноразово продовженим, оскільки жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору.

На виконання п. 1.1. договору поставки № 4549 від 06.05.2015 позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 11 259,62 грн, що підтверджується видатковими накладними № АКФ-162006 від 27.08.2016 на суму 767,82 грн, № АКФ-162496 від 27.08.2016 на суму 452,88 грн, № АКФ-162934 від 30.08.2015 на суму 1 936,75 грн, № АКФ-165969 від 02.09.2016 на суму 1 916,46 грн, № АКФ-165965 від 02.09.2016 на суму 1 984,04 грн, № АКФ-166172 від 02.09.2016 на суму 1 917,25 грн, № АКФ-166433 на суму 1 765,62 грн та № АКФ-166439 від 02.09.2016 на суму 517,80 грн (а.с. 12-16), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач сплатив позивачу 1 459,38 грн, що підтверджується фіскальними чеками (а.с. 17-18, 34), решту боргу не сплатив, внаслідок чого станом на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткових накладних № АКФ-162006 від 27.08.2016, № АКФ-162496 від 27.08.2016, № АКФ-162934 від 30.08.2015, № АКФ-165969 від 02.09.2016, № АКФ-165965 від 02.09.2016, № АКФ-166172 від 02.09.2016, № АКФ-166433 та № АКФ-166439 від 02.09.2016 згідно договору поставки № 4549 від 06.05.2015, товар склав 9 800,24 грн (11 259,62 грн 1 459,38 грн), що підтверджується фіскальними чеками (а.с. 17-18, 34) та не спростовано відповідачем.

Предметом позову, з урахуванням уточнення позовних вимог № 46 від 10.03.2017 (а.с. 40-41), є вимоги про стягнення 9 800,24 грн боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № АКФ-162006 від 27.08.2016, № АКФ-162496 від 27.08.2016, № АКФ-162934 від 30.08.2015, № АКФ-165969 від 02.09.2016, № АКФ-165965 від 02.09.2016, № АКФ-166172 від 02.09.2016, № АКФ-166433 та № АКФ-166439 від 02.09.2016 згідно договору поставки № 4549 від 06.05.2015, товар, 3 060,07 грн штрафу та 787,93 грн 20 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 4549 від 06.05.2015 позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 11 259,62 грн, що підтверджується видатковими накладними № АКФ-162006 від 27.08.2016 на суму 767,82 грн, № АКФ-162496 від 27.08.2016 на суму 452,88 грн, № АКФ-162934 від 30.08.2015 на суму 1 936,75 грн, № АКФ-165969 від 02.09.2016 на суму 1 916,46 грн, № АКФ-165965 від 02.09.2016 на суму 1 984,04 грн, № АКФ-166172 від 02.09.2016 на суму 1 917,25 грн, № АКФ-166433 на суму 1 765,62 грн та № АКФ-166439 від 02.09.2016 на суму 517,80 грн (а.с. 12-16), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідач сплатив позивачу 1 459,38 грн, що підтверджується фіскальними чеками (а.с. 17-18, 34), решту боргу не сплатив, внаслідок чого станом на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткових накладних № АКФ-162006 від 27.08.2016, № АКФ-162496 від 27.08.2016, № АКФ-162934 від 30.08.2015, № АКФ-165969 від 02.09.2016, № АКФ-165965 від 02.09.2016, № АКФ-166172 від 02.09.2016, № АКФ-166433 та № АКФ-166439 від 02.09.2016 згідно договору поставки № 4549 від 06.05.2015, товар склав 9 800,24 грн (11 259,62 грн 1 459,38 грн), що підтверджується фіскальними чеками (а.с. 17-18, 34) та не спростовано відповідачем.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 9 800,24 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 9 800,24 грн боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № АКФ-162006 від 27.08.2016, № АКФ-162496 від 27.08.2016, № АКФ-162934 від 30.08.2015, № АКФ-165969 від 02.09.2016, № АКФ-165965 від 02.09.2016, № АКФ-166172 від 02.09.2016, № АКФ-166433 та № АКФ-166439 від 02.09.2016 згідно договору поставки № 4549 від 06.05.2015, товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 060,07 грн штрафу на підставі п. 5.3. договору поставки № 4549 від 06.05.2015.

Відповідно до п. 5.3. договору при порушенні покупцем умов п.4.2 договору на строк 45 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30 % від простроченої суми.

Суд встановив, що зазначені в п. 5.4. договорі поставки № 4561 від 19.05.2015 30 % від простроченої суми за своєю правовою природою є штрафом.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що відповідач не оплатив отриманий товар у погоджені сторонами у договорі строки, штраф у розмірі 30 % від суми простроченого платежу (погоджений сторонами п. 5.3. договору) у загальному розмірі 3 060,07 грн (30 % від 10 200,24 грн. (вартість невчасно оплаченого товару)), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 060,07 грн штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012 у справі № 5019/1287/12.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором поставки № 4561 від 19.05.2015, позивачем за період з 11.09.2016 по 30.01.2017 нараховано 787,93 грн 20 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив, що сторонами п. 5.2. договору встановлений обовязок покупця сплатити постачальнику 20 % річних у випадку прострочення оплати поставленого товару згідно ст. 625 Цивільного кодексу України

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування 20 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку 20 % річних (а.с. 40-41), арифметично вірний розмір 20 % річних, нарахованих за період з 11.09.2016 по 30.01.2017 становить загалом 785,60 грн. 20 % річних. Відтак, вимога про стягнення 787,93 грн 20 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 785,60 грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 9 800,24 грн боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № АКФ-162006 від 27.08.2016, № АКФ-162496 від 27.08.2016, № АКФ-162934 від 30.08.2015, № АКФ-165969 від 02.09.2016, № АКФ-165965 від 02.09.2016, № АКФ-166172 від 02.09.2016, № АКФ-166433 та № АКФ-166439 від 02.09.2016 згідно договору поставки № 4549 від 06.05.2015, товар, 3 060,07 грн штрафу та 785,60 грн 20 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Люкс» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 3; ідентифікаційний код 39565305) на користь Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» (18005, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Чехова, буд. 41; ідентифікаційний код 32268131) 9 800 (девять тисяч вісімсот гривень) 24 коп. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № АКФ-162006 від 27.08.2016, № АКФ-162496 від 27.08.2016, № АКФ-162934 від 30.08.2015, № АКФ-165969 від 02.09.2016, № АКФ-165965 від 02.09.2016, № АКФ-166172 від 02.09.2016, № АКФ-166433 та № АКФ-166439 від 02.09.2016 згідно договору поставки № 4549 від 06.05.2015, товар, 3 060 (три тисячі шістдесят гривень) 07 коп. штрафу, 785 (сімсот вісімдесят пять гривень) 60 коп. 20 % річних та 1 599 (одну тисячу пятсот девяносто девять гривень) 73 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 14.03.2017.

Cуддя П.В.Горбасенко