Рішення № 65315837, 09.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2017Справа №910/24179/16

За позовом Національного університету фізичного виховання і спорту України

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

про стягнення 1453,20 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Аліманська О.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Національний університет фізичного виховання і спорту України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення заборгованості за надані спортивно-оздоровчі послуги застрахованим особам в розмірі 1453,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, у порушення умов укладеного між сторонами Договору про надання спортивно-оздоровчих послуг застрахованим особам №38/1/2014МА/88 від 12.02.2014 відповідно до узгоджених сторонами цін, своєчасно не оплачені надані позивачем послуги за період з липня 2014 року по вересень 2014 року, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 765 грн., яку просить стягнути позивач.

Крім того на вказану заборгованість позивачем у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України та п.4.1 Договору нараховано 3% річних у розмірі 52,66 грн., інфляційні втрати в сумі 440,46 грн., пеня в розмірі 1% в сумі 141,53 грн. та штраф в розмірі 7% в сумі 53,55 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.02.2014 між Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (замовник) та Національним університетом фізичного виховання і спорту України (виконавець) укладено Договір №38/1/2014МА/88 про надання спортивно-оздоровчих послуг застрахованим особам, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати спортивно-оздоровчі послуги в НОК «Олімпійський стиль» виконавця громадянам, які направляються замовником та застраховані за договорами добровільного медичного страхування (застраховані особи), і які мають страхові поліси, підтверджені замовником, перепустки та документ, що засвідчує особу.

Відповідно до п.2.1 Договору, замовник сплачує виконавцю за надані застрахованим особам спортивно-оздоровчі послуги відповідно до тарифів на спортивно-оздоровчі послуги (Додаток №1).

Згідно з п.2.3 Договору, розрахунки здійснюються шляхом безготівкової оплати замовником відповідно до наданих виконавцем рахунків-фактур та актів наданих послуг у строк не пізніше 10 банківських днів з дати тримання розрахункових документів.

Пунктом 3.2.2 Договору визначено, що замовник зобов'язується своєчасно сплачувати послуги виконавця, надані застрахованим особам, які звернулись до виконавця за отриманням спортивно-оздоровчих послуг.

У відповідності до п.4.1 Договору, за прострочення платежів, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої вартості послуг за кожен день затримки, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Стягнення пені не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором (п.4.3 Договору).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014. Відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли з 03.02.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Національний університет фізичного виховання і спорту України належним чином надавало відповідачеві зумовлені договором послуги за період з липня 2014 року по вересень 2014 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами надання послуг №2046 від 03.07.2014, №2236 від 04.08.2014, №2318 від 05.09.2014 та рахунками на оплату наданих послуг №000000001622 від 03.07.2014, №000000001945 від 04.08.2014 та №000000002061 від 05.09.2014 на загальну суму 765 грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивачем направлялись відповідачеві зазначені Акти надання послуг та рахунки на оплату наданих послуг.

Відповідач, в свою чергу, вказані Акти надання послуг не підписав, зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг в не виконав, доказів того, що відповідач мав заперечення стосовно кількості або якості наданих позивачем послуг матеріали справи не містять.

Разом з тим, наявність у відповідача заборгованості перед позивачем також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про стан заборгованості Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» перед позивачем станом на 01.02.2017, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем становить 765 грн.

За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із претензією №059-1222 від 09.11.2015, в якій позивач просив відповідача терміново сплатити існуючу заборгованість.

Проте станом на дату звернення позивача із позовом до суду, відповідачем не вжито жодних заходів для погашення існуючої перед Національним університетом фізичного виховання і спорту України заборгованості.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 765 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до положень статті 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 52,66 грн. та інфляційні втрати в розмірі 440,46 грн. за період з липня 2014 по листопад 2016. Перевіривши наданий розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, суд вважає, що вказані нарахування також підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 141,53 грн. та штрафу в розмірі 53,55 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що за прострочення платежів, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої вартості послуг за кожен день затримки, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Разом з тим, відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені та штрафу, судом встановлено, що позивачем при розрахунку невірно визначено період нарахування пені.

Враховуючи викладене, провівши власний перерахунок пені за період з 18.07.2014 по 18.01.2015 за Актом надання послуг від 03.07.2014, за період з 19.08.2014 по 19.02.2015 за Актом надання послуг від 04.08.2014 та з 22.09.2014 по 22.03.2015 за Актом надання послуг від 05.09.2014 суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та штрафу підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача 140,50 грн. пені

Щодо розрахунку штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості, відповідно до п.4.1 Договору, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов закону та договору, відтак з відповідача підлягає стягненню штраф в сумі 53,55 грн. за порушення виконання останнім грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема доказів щодо оплати наданих позивачем послуг у повному обсязі.

Разом з тим, щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2016 становить 1378 грн.

Таким чином, враховуючи розмір заявлених позовних вимог в сумі 1453,20 грн., за подання до суду даної позовної заяви, позивачем мав бути сплачений судовий збір в розмірі 1378 грн.

Проте як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень №1512 від 22.12.2016 та 1435 від 12.12.2016, останнім було сплачено судовий збір в розмірі 1600 грн.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 грн. покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що пунктом 1 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п.1 ч.1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Національного університету фізичного виховання і спорту України (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 1; ідентифікаційний код 02928433) 765 (сімсот шістдесят п'ять) грн. заборгованості, 52 (п'ятдесят дві) грн. 66 коп. 3% річних, 440 (чотириста сорок) грн. 46 коп. інфляційних втрат, 140 (сто сорок) грн. 50 коп. пені, 53 (п'ятдесят три) грн. 55 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 1377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 02 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 14.03.2017

Суддя Я.В. Маринченко