Ухвала суду № 65315709, 13.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

13.03.2017

Справа № 910/3862/17

Суддя Ващенко Т.М., розглянувши

позовну заяву Науково-технічної виробничої фірми "Промсервіс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до 1. Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

2. Державної казначейської служби України

про стягнення 35 200,00 грн. моральної шкоди та 16 209 600,00 грн. матеріальної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Науково-технічна виробнича фірма «Промсервіс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Державної казначейської служби України про стягнення 35 200,00 грн. моральної шкоди та 16 209 600,00 грн. матеріальної шкоди.

Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Позивач в позовній заяві № б/н від 13.02.17. відповідачем визначає Державну казначейську службу України та Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

При цьому судом враховано, що відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Проте, Науково-технічна виробнича фірма «Промсервіс» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю вказує на те, що їй було завдано моральної та матеріальної шкоди протиправним діями органами досудового розслідування Головного управління ДФС в Одеській області, прокуратури Одеської області, Слідчого управління УМВС України у Вінницькій області, прокуратури Вінницької області.

Отже, позивачем не визначено чи Державна казначейська служба України, чи Головне управління ДФС в Одеській області, чи прокуратура Одеської області, чи Слідче управління УМВС України у Вінницькій області, чи прокуратура Вінницької області повинні виступати відповідачем в даній справі.

Крім того, в позовній заяві № б/н від 13.02.17. позивач посилається на: звернення до органу досудового розслідування, в провадженні якого знаходилось кримінальне провадження, із вимогою про відшкодування шкоди, завданої позивачу оперативно-розшуковими заходами; не вчинення органом досудового розслідування процесуальних дій з отримання інформації необхідної для визначення обсягів завданої шкоди, передбачених Положенням № 6/5/3/41 від 04.03.1996.; службовий документ ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 06.12.13. № 3200/15-33-22-04/30542824; неодноразове доведення органу досудового розслідування відсутності будь-якої заборгованості зі сплати податків та зборів, у тому числі шляхом залучення в порядку ст. 220 КПК України письмових доказів про відсутність такої заборгованості; адміністративну справі № 815/2105/14; здійснення тиску на працівників позивача органами досудового розслідування; заяви та накази про одночасні звільнення працівників, звіти форми 1-ДФ, погіршення ділової репутації позивача, відмова контрагентів співпрацювати з позивачем.

Разом з тим, як свідчать додатки до позовної заяви, до позовної заяви не додано жодного з переліченого вище.

Згідно абз. 5 п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставою для повернення позовної заяви є, зокрема, незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що витребування додаткових доказів з ініціативи господарського суду, а не за клопотанням сторін, які з різних причин не можуть подати ті чи інші докази, не передбачено статтею 38 Господарського процесуального кодексу України, та суперечить принципу змагальності, закріпленому в пункті 4 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про те, що у позовній заяві № б/н від 13.02.17. не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, що є підставою для повернення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог ст. ст. 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд дійшов висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 04.12.2012 по справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.

Отже, суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати позивача усувати вказані недоліки.

Додатково суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 4 ГПК України).

При цьому, згідно Цивільного процесуального кодексу України здійснюється цивільне судочинство, що прямо передбачено нормами ч. 1 ст. 2 ЦПК України.

Позивач звертається з позовом до відповідачів, подаючи позовну заяву до Господарського суду міста Києва, а тому правомірним є застосування приписів Господарського процесуального кодексу України, а не Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву повернути без розгляду.

Звернути увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом.

Суддя Т.М. Ващенко