Рішення № 65315603, 14.03.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 р. Справа № 909/78/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України",

вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

"Івано-Франківськгаз", вул.Ленкавського, 20, м.Івано-Франківськ, 76010;

про: стягнення 19 652,49грн., з яких: 16 861,05грн. - пеня, 2 791,44 грн. - 3% річних.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - головний юрисконсульт Відділу претензійно-позовної роботи, (довіреність №14-167 від 11.06.14р.);

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №IF007-CK-42-0117 від 05.01.17р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" 19 652,49грн., з яких: 16 861,05грн. - пеня, 2 791,44 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.16р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.16р., в позові ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до відповідача ПАТ по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" про стягнення 19 652,49грн. - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.16р., рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.16р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.16р. - скасовано. Справу № 909/78/16 направлено на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.16р., справу №909/78/16 призначено до нового розгляду в судовому засіданні.

В судових засідання 07.02.17р., 16.02.17р., оголошувались перерви до 16.02.17р. до 23.02.17р.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому на:

- порушення відповідачем п.6.1. укладеного між сторонами Договору на купівлю-продаж природного газу №13-192-РО від 04.01.13р., а саме, несвоєчасне здійснення розрахунків за поставлений позивачем, по актах приймання - передачі природного газу за січень 2013р. - червень 2015р., природний газ, на загальну суму 7 039 465,21грн.;

- п. 7.2. Договору та положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, за порушення строків оплати поставленого природно газу, відповідачу нараховано 16 861,05грн. - пені, 2 791,44 грн. - 3% річних;

- приписи ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача, в судовому засіданні, позовні вимоги визнав частково, а саме пеню в сумі 368,27грн., 3% річних в сумі 2 180,24грн., у відповідності до контррозрахунку (т.2 а.с.134-139), вказуючи при цьому, що пунктом 7.2. Договору на купівлю-продаж природного газу №13-192-РО від 04.01.13р., в редакції Додаткової угоди №2 від 31.12.13р. до Договору, сторони погодили підставу для нарахування пені - наявність заборгованості станом на 20 число місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору, а отже, правомірним вважає нарахування пені, з 21.07.15р., тобто, починаючи з 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, за який наявна заборгованість станом на дату закінчення строку дії Договору - 01.07.15р., що залишено позивачем поза увагою (відзив на позов вх№796/17 від 17.01.17р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги постанови Вищого господарського суду України від 30.11.16р., вказівки якої в силу ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України, є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Між Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець/позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" (Покупець/відповідач) укладено Договір на купівлю-продаж природного газу №13-192-РО від 04.01.13р.

Згідно п. 1.1. Договору, Продавець зобов"язується передати у власність Покупцю у 2013р. природний газ, а Покупець зобов"язується прийняти і оплатити природний газ на умовах Договору. Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям, які є кінцевими споживачами газу.

Додатковими угодами №1 від 10.07.13р., № 2 від 31.12.13р., №3 від 28.04.14р., № 4 від 15.05.14р., №5 від 05.07.14р., №6 від 05.09.14р., №7 від 10.11.14р., №8 від 08.12.14р., №9 від 22.12.14р., №10 від 05.02.15р., №11 від 10.03.15р., №12 від 23.03.15р., №13 від 03.04.15р., №14 від 12.05.15р., №15 від 03.06.15р. до Договору №13-192-РО від 04.01.13р., сторонами змінено ціну та обсяги постачання природного газу.

Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання - передачі.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.13р., п. 6.1. Договору, викладено у наступній редакції: "6.1. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу".

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу, Покупець не здійснив повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобов"язується сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2. Договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.12.13р.).

У відповідності до Додаткової угоди №16 від 19.06.15р. до Договору №13-192-РО від 04.01.13р., останній набув чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширював дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року і діяв в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення. Цією ж Додатковою угодою, припинено дію Договору №13-192-РО від 04.01.13р., в частині поставки природного газу з 01 липня 2015р.

Дослідженням обставин справи судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, Продавець/позивач передав у власність Покупця/відповідача, по актах приймання - передачі природного газу від 31.01.13р. у січні 2013р., від 28.02.13р. у лютому 2013р., від 31.05.14р. у березні 2013р., від 31.05.13р. у квітні 2013р., від 31.05.13р. у травні 2013р., від 30.06.13р. у червні 2013р., від 31.07.13р. у липні 2013р., 31.08.13р. у серні 2013р., від 30.09.13р. у вересні 2013р., від 31.10.13р. у жовтні 2013р., від 30.11.13р. у листопаді 2013р., від 31.12.13р. у грудні 2013р., від 31.01.14р. у січні 2014р., від 28.02.14р. у лютому 2014р., від 31.03.14р. у березні 2014р., від 30.04.14р. у квітні 2014р., від 31.05.14р. у травні 2014р., від 30.06.14р. у червні 2014р., від 31.07.14р. у липні 2014р., від 31.08.14р. у серпні 2014р., від 30.09.14р. у вересні 2014р., від 31.10.14р. у жовтні 2014р., 30.11.14р. у листопаді 2014р., від 31.12.14р. у грудні 2014р., від 31.01.15р. у січні 2015р., від 28.02.15р. у лютому 2015р., від 31.03.15р. у березні 2015р., 30.04.15р. у квітні 2015р., від 31.05.15р. у травні 2015р., 30.06.15р. у червні 2015р. (т.1 а.с.46-76), природний газ, на загальну суму 7 039 465,21грн.

Як вбачається з виписки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" по операціях з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" в період з 01.01.13р. по 31.10.15р. (т.1 а.с.18-19), відповідачем в повному обсязі здійснено розрахунок за поставлений природний газ в сумі 7 039 465,21грн. (підтверджено як позивачем, так і відповідачем в судовому засіданні).

Предметом судового розгляду є вимога позивача про застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань, обумовленої п.7.2. Договору на купівлю - продаж природного газу №13-192-РО від 04.01.13р., у вигляді пені в сумі 16 861,05грн. та наслідків порушення грошових зобов'язань, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме, 2 791,44 грн. - 3% річних.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України)

Договір купівлі-продажу природного газу №13-192-РО від 04.01.13р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем нараховано відповідачу 16 861,05грн. - пені, 2 791,44 грн. - 3% річних. При цьому, як вбачається з розрахунку (а.с.9-16), позивачем, при нарахуванні відповідачу пені та 3 % річних, за порушення грошового зобов"язання січня 2013р. - червня 2015р. за Договором купівлі-продажу природного газу №13-192-РО від 04.01.13р., включено дні фактичної оплати сум боргу в період часу, за який здійснювались нарахування пені та 3% річних, що не узгоджується з роз"ясненнями Вищого господарського суду України, викладеними у п.1.9. постанови пленуму "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.13р., у відповідності до яких, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, 3% річних та з приписами ст.ст. 599, 612 Цивільного кодексу України, за змістом яких, день виконання зобов'язання не може входити до періоду прострочення його виконання, позаяк, цього дня зобов'язання боржника, хоч і з порушенням строку виконання, але припиняється, а також, не взято до уваги правила ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Усуваючи вище вказані порушення, судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та встановлено, правомірність покладення на відповідача додаткових юридичних обов"язків, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді 3% річних в сумі 2 180,24грн. та застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобов"язання, обумовлених п. 7.2. Договору у вигляді пені в розмірі 10 918,18грн.

Слід зазначити, що не ґрунтуються на законі заперечення відповідача, стосовно того, що пунктом 7.2. Договору на купівлю-продаж природного газу №13-192-РО від 04.01.13р., в редакції Додаткової угоди №2 від 31.12.13р. до Договору, сторони погодили підставу для нарахування пені - наявність заборгованості станом на 20 число місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору, тобто, починаючи з 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, за який наявна заборгованість станом на дату закінчення строку дії Договору, позаяк із вказаного пункту Договору не вбачається встановлення сторонами певного іншого строку виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого газу, ніж встановленого у п. 6.1. Договору - до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, а умова п.7.2. Договору пов'язує з обставинами здійснення повної оплати фактично отриманого за договором природного газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, лише обов'язок Покупця сплатити продавцеві пеню.

В силу ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, при цьому, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Із аналізу вищесказаного випливає, що обчислення розміру пені за кожен день прострочення платежу має здійснюватися за правилами, встановленими ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яка надаючи сторонам право за їх згодою встановлювати певну тривалість періоду нарахування пені, однак, не дозволяє їм змінювати початок перебігу вказаного періоду - з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Така ж правова позиція дотримана у постановах Вищого господарського суду України від 26.09.16р. у справі №918/910/15, від 01.03.17р. № 910/15310/16.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, на основі вище викладеного, стягненню в судовому порядку підлягають 10 918,18грн. - пені, 2 180,24грн. - 3% річних. В решті позову відмовити.

Судові витрати, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 551, 599, 611, 625-629, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз", вул.Ленкавського, 20, м.Івано-Франківськ, 76010 (ідентифікаційний код 03361046) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (ідентифікаційний код 20077720) 10 918,18грн. (десять тисяч дев"ятсот вісімнадцять грн. 18коп.) - пені, 2 180,24грн. (дві тисячі сто вісімдесят грн. 24коп.) - 3% річних, 918,44грн. (дев"ятсот вісімнадцять грн. 44коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.03.17р.

Суддя С.Кобецька