Рішення № 65315484, 09.03.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.03.2017 Справа № 904/12070/16

За позовом Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 17 656, 72 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

від позивача: Гурова І.Г., дов. № 25 від 05.01.17 р., юрисконсульт абонентного відділу;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 15 256, 39 грн., що складають суму заборгованості за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 578-т від 08.09.2010 р., 1 735, 25 грн. пені, 628, 87 грн. інфляції, 36, 21 грн. річних.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, його представник в судове засідання не з'явився, проте від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибуття його представника.

Зазначене вище клопотання господарським судом відхилено з огляду на наступне.

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність матеріалів, достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Крім того, суд приймає до уваги те, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, неодноразово розгляд справи відкладався з метою надання сторонами письмових пояснень по справі, нових доказів, тощо).

Проте, ні письмових пояснень ні нових доказів відповідачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому клопотання відповідача не містить, тобто, відповідачу був наданий час для реалізації своїх прав, але він своїм правом не скористався.

До того ж, слід зазначити про те, що строк, встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України в межах якого суд може розглянути дану справу закінчується 09.03.2017 року.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2010р. між комунальним підприємством "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Споживач) укладено договір № 578-т на відпуск теплової енергії для потреб опалення, відповідно до п. 1.1. якого, Постачальник (позивач у даній справі) здійснює відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення на об"єкті, розміщеному за адресою: АДРЕСА_2.

Частина 11 вказаного вище договору містить реквізити сторін, зокрема, вказано найменування та адреса споживача - ПП ОСОБА_3, 49000, АДРЕСА_1, ИНН НОМЕР_1.

Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1002292970 від 09.03.17р., зробленого за ідентифіікаційним кодом № НОМЕР_1, в реєстрі значиться фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 - одна особа, а отже, відповідач у справі ОСОБА_1 є стороною договору № 578-т на відпуск теплової енергії для потреб опалення від 08.09.2010 року.

У пункті 8.1. вказаного вище договору, сторони дійшли згоди про те, що даний договір укладений на строк з 08 вересня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

Строк дії договору автоматично вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін не висловить бажання розірвати його, повідомивши іншу сторону в письмовому вигляді не пізніше ніж за місяць до закінчення дії договору.

Припинення договору не звільняє Споживача від зобов'язання повного розрахунку за спожиту теплову енергію (п.8.2. договору).

Доказів розірвання договору матеріали справи не містять, тобто, договір є автоматично продовженим, відповідно до п.8.1., а отже, є діючим.

Нарахування оплати за теплову енергію здійснюється Постачальником на підставі тарифів, затверджених місцевими органами самоврядування (рішення № 2212 від 10.09.09р.). Орієнтована сума договору - 3399,10 грн/год. (п.2.1. договору)

В частині п"ятій договору, сторонами встановлено, що до 15-го числа, наступного за звітним, Постачальник пред"являє Споживачу для оплати рахунок за спожиту теплову енергію.

Відсутність рахунку не є підставою для неоплати послуг за використану теплову енергію.

Споживач здійснює оплату за теплову енергію не пізніше 20-го числа тогож місяця.

Виконуючи умови договору, позивач, у період з жовтня 2014 р. по березень 2016 р. здійснив постачання теплової енергії відповідачу на загальну суму 15 256,39 грн., що підтверджується рахунками на зазначену суму (а.с. 15-23).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів погашення заборгованості з оплати поставленої теплової енергії в сумі 15 256,39 грн., відповідач, на момент розгляду спору не надав.

З огляду на вище викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення заборгованості на зазначену вище суму, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума річних за загальний період з 23.11.2014р. по 30.04.2016р. складає 36,21 грн.; сума інфляції за період з грудня 2014 року по травень 2016 року складає 628,87 грн.

Зазначені вище суми підлягають до примусового стягнення.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення строків оплати більш ніж 10 днів, сторонами в договорі передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі 1% за кожен день прострочки оплати. (ч.5 договору).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем нараховано пеню за період з 27.05.2016 року по 01.11.2016 року на всю суму заборгованості (тобто, яка виникла в період з 01.04.2014р. по 30.09.2016р.).

Вказаний розрахунок завищено, з огляду на те, що нарахування пені було здійснено без врахування положень пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, яким встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Після перерахунку, за вказаний у розрахунку період, до стягнення підлягає пеня, нарахована на заборгованість, визначену в рахунках-фактурах №№ 578/1 від 30.11.2015р., 31.12.2015р., 31.01.2016р., 29.02.2016р., 31.03.2016р. на загальну суму 616,30 грн.

Керуючись статтями 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49005, АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) на користь комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (49089, м. Дніпро, вул.Макарова,32, код ЄДРПОУ 32560611) 15 256 (п"ятнадцять тисяч двісті п"ятдесят шість гривень) 39 коп. основного боргу, 36 (тридцять шість гривень) 21 коп. річних, 628 (шістсот двадцять вісім гривень) 87 коп. інфляції грошових коштів, 616 (шістсот шістнадцять гривень) 30 коп. пені, 1290 (одна тисяча двісті дев'яносто гривень) 67 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.03.2017

Суддя І.Ф. Мельниченко