Ухвала суду № 65315148, 14.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року м. Київ К/800/40241/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Олексієнка М.М., Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області про проведення перерахунку заробітної плати за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області, в якому просив: визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати йому заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року відповідно до частини 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; зобов'язати відповідача зробити йому перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року відповідно до частини 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо); зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області нарахувати та виплатити на недоплачену йому заробітну плату за період роботи з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач з жовтня 2014 року по березень 2015 року нараховував йому заробітну плату, виходячи з розміру посадового окладу, який дорівнює мінімальній заробітній платі в Україні (1218 грн.), що є порушенням частини 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із змінами, внесеними Законом України №1697-VII від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру», які набрали чинності та почали діяти з 26 жовтня 2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_4 заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26 жовтня 2014 року). Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області зробити ОСОБА_4 перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26 жовтня 2014 року) та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині позовних вимог про зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» на недоплачену позивачу заробітну плату за період роботи з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року та в цій частині позовні вимоги залишено без розгляду.

Скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги частково, а саме: визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року відповідно до частини 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року включно); зобов'язати відповідача зробити перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року відповідно до частини 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо).

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 10 жовтня 2005 року працює в Комінтернівському районному суді м. Харкова, з 19 листопада 2012 року - на посаді помічника голови суду, що відповідає п'ятій категорії посад державних службовців та має 10 ранг державного службовця.

У період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року заробітна плата позивача нараховувалась виходячи з посадового окладу у розмірі 1218 грн.

Вважаючи неправомірними дії відповідача по нарахуванню йому заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року виходячи з посадового окладу у розмірі 1218 грн. без урахування положень частини 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись відповідно до абзацу другого частини 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про прокуратуру»).

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалюючи у цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що здійснення нарахування заробітної плати позивачу виходячи з розміру посадового окладу 1218 грн. проведено відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», Закону України «Про державну службу», постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), яким внесено зміни до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ), зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.

З 28 березня 2015 року Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VІІІ) затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

За правилами статті 142 Закону № 2453-VІ (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, Державна судова адміністрація України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (далі - БК України) (стаття 143 Закону № 2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VІ у редакції з 28 березня 2015 року.

З 01 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (далі - Закон № 80-VІІІ) визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних правовідносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - постанова № 268), зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 09 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 БК України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Ураховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 09 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а Законами України від 16 січня 2014 року № 719-VІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та № 80-VІІІ видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ, частини першої статті 147 Закону № 2453-VІ (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, управління Державної судової адміністрації як головний розпорядник бюджетних коштів не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року (справа № 21-1726а16), від 13 липня 2016 року (справи №№ 818/3372/15 та 820/4653/15 відповідно).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що здійснивши позивачу нарахування та виплату заробітної плати у період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року виходячи з розміру посадового окладу в 1218 грн. відповідно до норм закону, що регулює оплату праці працівників апаратів судів та постанови № 268, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які виразились у відмові здійснити позивачу перерахунок заробітної плати, задоволенню не підлягають.

Доводи та мотиви, викладені позивачем у касаційній скарзі, не ґрунтуються на законі, були перевірені судом апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.М. Олексієнко В.В. Швець