Ухвала суду № 65314781, 01.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 року м. Київ К/800/47248/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Штульман І.В.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - ГУ МВС України в Одеській області), Ананьївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - Ананьївський РВ ГУ МВС України в Одеській області), третя особа: ОСОБА_5, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

5 червня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати накази від 30 квітня 2013 року № 883 та від 20 травня 2013 року № 205 о/с, поновити його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 травня 2013 року по 21 травня 2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано накази ГУ МВС України в Одеській області від 30 квітня 2013 року № 883 та від 20 травня 2013 року № 205 о/с про звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ України на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ). Зобов'язано відповідачів поновити ОСОБА_4 на посаді старшого уповноваженого сектору карного розшуку Ананьївського РВ ГУ МВС України в Одеській області. Стягнуто з Ананьївського РВ ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 травня 2013 року по 21 травня 2014 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги залишено без розгляду.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ з 2007 року, з 12 листопада 2011 року обіймав посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Ананьївського РВ ГУ МВС України в Одеській області.

Наказом ГУ МВС України в Одеській області № 883 від 30 квітня 2013 року «Про покарання співробітників Ананьївського РВ ГУ МВС України в Одеській області», ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України (далі - Положення), на підставі висновку проведеного службового розслідування, яким встановлено грубе порушення вимог статті 30 Конституції України, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Закону України «Про міліцію», Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, наказів МВС України № 81 від 16 березня 2007 року, № 157 від 15 травня 2007 року, розпорядження МВС України № 329 від 31 березня 2011 року, що згодом призвело до відкриття кримінального провадження та оголошення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 365 Кримінального кодексу України.

Наказом ГУ МВС України в Одеській області № 205 о/с від 20 травня 2013 року, ОСОБА_4 звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 66 Положення (скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ) з 21 травня 2013 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача звільнено з посади без законних підстав, оскільки відповідачем не доведено факт вчинення позивачем дій, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, а тому а тому накази про звільнення підлягають задоволенню.

Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та, залишаючи позов без розгляду виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду та при цьому не наведено поважних причин його пропуску.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служб встановлюється місячний строк (частина третя статті 99 КАС України).

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

У розумінні цієї статті поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Як встановлено апеляційним судом, моментом коли позивач дізнався про порушення його прав спірними наказами є факт особистого отримання 17 липня 2013 року трудової книжки з відміткою про звільнення, що підтверджується рапортом начальника СКЗ Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області Вакарчука А.П. від 6 жовтня 2015 року.

Однак, позов про визнання протиправними та скасування спірних наказів від 30 квітня 2013 року № 883 та від 20 травня 2013 року № 205 о/с ОСОБА_4 подав лише 5 червня 2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що посилання позивача на неможливість захисту його порушених прав до ухвалення рішення у кримінальній справі є безпідставними, оскільки підставою для прийняття спірних наказів стали висновки проведеного службового розслідування внаслідок вчинення позивачем дій, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, а не наявність кримінального провадження відносно нього. Крім того, до моменту винесення рішення у кримінальній справі позивач не позбавлявся права звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав, порушених внаслідок його звільненням з публічної служби.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Таким чином, позивач пропустив місячний строк, передбачений частиною третьою статті 99 КАС України у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а тому колегія суддів вважає правильним застосування апеляційним судом наслідків пропущення строку.

У зв'язку з тим, що касаційна скарга не містить доводів, котрі спростовують правильність висновків апеляційного суду, зміст оскарженого рішення також не дає підстав для висновку, що апеляційним судом порушено норми матеріального чи процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, якщо визнає, що при його ухваленні суд не порушив норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 222, 224, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман