Окрема думка судді № 65314618, 14.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

Окрема думка

в порядку, встановленому ч. 3 ст. 25 КАС України

"14" березня 2017 р. Справа № 820/5587/16

З постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року по справі № 820/5587/16 я негодна, з наступних підстав.

Із матеріалів справи убачається, що 13.10.2016 року позивач юридично-комерційна приватна фірма «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» (далі - ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону», підприємство) звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати розпорядження відповідача Харківської обласної адміністрації (далі - Харківська ОДА) від 05.09.2016 року № 397 «Про скасування розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації».

Позивач зазначає, що оскаржуване розпорядження є невмотивованим та винесено з грубими порушеннями норм чинного матеріального права, що призвело до порушень прав позивача і зашкодило його інтересам.

При прийнятті відповідачем цього розпорядження, останній не враховує наявність у підприємства цілісного майнового комплексу, що в подальшому унеможливлює його використання та експлуатацію. Позивач зазначає, що земля, як нематеріальний актив, входить до складу цього комплексу, оскільки на ній знаходиться майно, що перебуває в приватній власності підприємства.

Наявність у цілісного майнового комплексу, чинність та невичерпність дій скасованого розпорядження встановлена господарськими судами по справі № 922/20/16.

Позивач вважає, що пов'язані дії Харківської ОДА та Харківської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Харківська РДА) спрямовані на знищення цілісного майнового комплексу підприємства, шляхом скасування підстави надання підприємству в оренду земельної ділянки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року адміністративний позові задоволений.

В результаті аналізу положень ст.ст. 1, 3, ч.ч. 1, 2 ст. 6, ч. 4 ст. 41, ст. 43 Закону України від 09.04.1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закон № 586-XIV) суд дійшов висновку про те, що підставою для скасування розпорядження головою місцевої державної адміністрації вищого рівня є встановлені відповідним чином обставини у відповідності до яких останній визначає, що розпорядження є - недоцільним, - неекономічним, - неефективним. Зазначені висновки, кожен окремо або в сукупності, повинні ґрунтуватися на відповідних обґрунтованих очікуваннях від відповідного розпорядження або фактичні результати втілення у життя цього розпорядження виявилися такими, що є недоцільними, неекономічними та неефективними, а отже лише в разі дотримання вищезазначених положень з обов'язковою вказівкою, що згідно цього розпорядження є недоцільним, неефективним або неекономічним, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня має право скасувати розпорядження голови державної адміністрації нижчого рівня.

Суд визначився, що оскаржуване позивачем розпорядження вказаним критеріям не відповідає, оскільки доводи, покладені в його обґрунтування, спростовуються встановленими судом обставинами справи.

Судом зазначено, що висновок відповідача стосовно недоотримання місцевим бюджетом коштів, які мають надходити за використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення спростовуються встановленим судом про те, що на протязі 2014-2016 років ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» сплачувало орендну плату. Згідно положень Податкового кодексу України обов'язок щодо утримання, вірності його обрахунку та стягнення покладено на податкові органи. Відповідачем відповідних доказів щодо несплати позивачем земельного податку зі спірної ділянки надано не було. Також відповідач не надав доказів несвоєчасної сплати позивачем орендної плати за орендовані земельні ділянки.

Суд визнав необґрунтованими доводи відповідача про те, що земельна ділянка не може вважатися такою, що передана орендодавцем орендарю, так як договір оренди цієї земельної ділянки не зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом зазначено, що реєстрація договору оренди є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору, а правове значення має наявність у особи волі на укладення договору саме на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, складення та скріплення підписом письмового документу.

Крім того, суд зазначив, що сам по собі факт несвоєчасної плати за надані в оренду земельні ділянки згідно п. 37 договору оренди землі від 01.03.2010 року є самостійною підставою для його розірвання в односторонньому порядку та не вказує на недоцільність, неекономічність та неефективність винесеного розпорядження.

Суд також зазначив, що відповідачем не було надано доказів (розрахунків тощо) у відповідності до яких останній дійшов висновку, що скасоване розпорядження не виправдало тих очікувань чи не призвело до якихось фактичних результатів для яких воно було винесено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Харківська ОДА, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені адміністративного позову ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону».

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що на час розгляду справи позивачем рахується переплата з орендної плати за землю у сумі 16.986,20 грн.

Але судом першої інстанції не взято до уваги, що протягом 2014-2015 років ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» сплачує оренду плату (з розрахунку залежно від категорії земель) в розмірі 0,03%, 0,2%, 0,3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. А відповідно до ст. 288.5.1 Податкового кодексу України розмір встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу орендної плати не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Крім того, у нібито діючому договорі оренди землі від 01.03.2010 року, укладеному між Харківською РДА та ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону», в п. 9, встановлено загальну оренду плату в загальній сумі 41.865,32 грн на рік. А також, п.п. б п. 12 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавцем.

Скаржник відмічає, що таким чином, місцеві бюджети недотримують відповідні кошти, які мають надходити за використання спірних земельних ділянок.

Саме в цьому полягає недоцільність, неекономічність та неефективність за очікуваними чи фактичними результатами винесення розпорядження районної державної адміністрації.

Також скаржник зазначає, що упродовж останніх шести років ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» використовує державні землі на підставі незареєстрованого договору оренди землі, тобто договору оренди землі, який не набув чинності. Однак судом першої інстанції проігноровані висновки господарського суду Харківської області, викладені у рішення від 29.11.2016 року по справі № 922/3401/16.

Окрім того, скаржник вважає посилання суду першої інстанції на позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 06.03.2013 року у справі № 6-5цс13, від 18.12.2013 року у справі № 6-127цс13 та від 25.12.2013 року у справі № 6-118цс13 безпідставними та недоречними, оскільки у судових справах, які наводяться судом, як приклад, розглядались зовсім інші правовідносини, різні за змістом та з різними обставинами справи.

Також скаржник вказує, що судом при винесені постанови від 27.12.2016 року по цій справі не враховано висновки господарського суду Харківської області, викладені у рішенні від 29.11.2016 року по справі № 922/3401/16.

Під час судового розгляду установлено, що розпорядженням Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397 затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області та підприємству надана в довгострокову оренду строком на 50 років земельна ділянка сільськогосподарського призначення, загальною площею 2311,5306 га, в тому числі: 1604,0485 га - сільськогосподарських угідь, розташована за межами населеного пункту на території Тернівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1, а.с. 17). 10.09.2004 складений акт погодження меж земельної ділянки (т. 1, а.с. 18).

10.11.2004 року між Харківської РДА та ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2198.8102 га, що зареєстрований в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ «Центр державного земельного кадастру (т. 2, а.с. 60-63).

Розпорядженням голови Харківської ОДА від 05.05.2008 року № 272 скасовано розпорядження Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397 «Про надання земельної ділянки ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону».

На підставі цього розпорядження ХРФ ДП «Центр ДЗК» 17.02.2009 року № 56-юрскасований запис про державну реєстрацію договору оренди землі від 10.11.2004 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.04.2008 року, що набрало законної сили 23.06.2008 року, договір оренди земельної ділянки від 10.11.2004 року визнаний недійсним (т. 2, а.с. 68-70).

04.08.2009 року Харківською ОДА видане розпорядження № 428, яким визнано таким, що втратило чинність розпорядження Харківської ОДА від 05.05.2008 року № 272 про скасування розпорядження Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397 «Про надання земельної ділянки ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону».

01.03.2010 року між орендодавцем - Харківською РДА та орендарем - ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2198,8102 га, у тому числі: рілля - 589,223 га, землі, що перебувають у меліоративному стані - 302,8455 га, багаторічні насадження - 626,8844 га, пасовища - 387,9409 га, господарські двори - 13,5844 га, лісові землі - 184,4905 га, чагарники - 15,6620 га, яри - 215,8608 га, болота - 40,5450 га, ставок - 20,6052 га, під гідротехнічною спорудою - 1, 1693 га, на строк 49 років, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області (т. 1, а.с. 19-21).

Згідно з договором орендодавець - Харківська РДА надає, а орендар - ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договором установлено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури, у вигляді господарських будівель і дворів, загальною площею 13,5844 га. На земельній ділянці, загальною площею 626,8844 га, знаходяться багаторічні насадження, які належать ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» згідно договору купівлі-продажу (п. 3 договору).

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 42.652.067,11 грн з урахуванням коефіцієнту індексації за 2010 рік (п. 5).

Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Тернавської сільської ради в розмірі 0,03% від грошової оцінки земель під багаторічними насадженнями, площею 626,8844 га, 0,2% від грошової оцінки земель сільськогосподарських угідь та несільськогосподарських угідь, загальною площею 1509,6073 га, 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області на землі під водою, загальною площею 62,3185 га, в загальній сумі 41.865,32 грн на рік (п. 9 договору).

Згідно з положеннями ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.04.2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України від 01.07.2004 року N 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки. Статтею 2 цього Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій державна реєстрації договору оренди земельної ділянки від 01.03.2010 року не відбулась.

Постановою господарського суду Харківської області від 01.03.2016 року по справі № 922/20/16, що набрала законної сили 17.06.2016 року, відмовлено в задоволені позовних вимог заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області про визнання відсутності у ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» права користування земельною ділянкою, площею 2198,8120 га, розташованої на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області, за договором оренди землі від 01.03.2010 року та про зобов'язання ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» звільнити цю земельну ділянку і повернути її у розпорядження держави (т. 1, а.с. 81-111).

Пунктом 7 ст. 13 Закону України від 09.04.1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закон № 586-XIV) установлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Пунктом 3 ст. 16 Закону № 586-XIV визначено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

18.08.2016 року головою Харківської РДА на адресу голови Харківської ОДА скерований лист № 01-19/2231, яким останній повідомлявся про те, що упродовж останніх шести років ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» використовує державні землі на підставі незареєстрованого договору оренди землі, про що підприємству не однократно вказувалась на нарадах, тощо.

ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» свідомо, в супереч вимогам закону, залишає себе у стані так званого «законного очікування», здійснюючи фактичне використання державних земель за відсутності взятих на себе зобов'язань щодо: охорони та раціонального використання об'єкта оренди; порядку сплати та розміру орендної плати; умов використання та повернення земельної ділянки; додержання типових обов'язків орендарів та обмежень (обтяжень) на землю; несення ризику випадкового знищення або пошкодження об'єкту оренди чи його частини. ЮКПФ не несе жодної відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору оренди від 01.03.2010 року.

Порушення юридичною особою вимог ст. 638 ЦК України, ст.ст. 125-126 Земельного кодексу, в свою чергу, призвело до безоплатного, неефективного та без господарського використання державних земель.

Упродовж 2012-2013 років ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» не сплачувала орендну плату, а упродовж 2014-2015 року сплачує орендну плату (з розрахунку залежно від категорії земель) в розмірі 0,03%, 0,2%, 0,3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки в сумі 41.865,32 грн на рік.

З 2004 року нормативно-грошова оцінка орендованих земель не розроблена на у встановленому законом порядку не затверджена.

Використання ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» 2198,8192 га земель, розташованих на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області, на підставі незареєстрованого договору оренди землі від 01.03.3010 року щорічно спричиняє державі збитки в розмірі більш ніж 1 млн грн.

З 2010 року, прикриваючись розпорядженням голови Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397 та умовами не чинного договору оренди землі від 01.03.2010 року підприємство не сплачує до місцевого бюджету земельний податок за користування об'єктами нерухомості, загальною площею 18.183,90 кв.м., які перебувають у власності останнього.

ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» до цього часу не розроблено відповідної землевпорядної документації щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни земель та не вжито заходів з агрохімічної паспортизації земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Таким чином, організація сільськогосподарського виробництва на державних землях носять хаотичний, економічно необґрунтований, ненормований характер, що жодним чином не обмежує вплив господарської діяльності ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» на земельні ресурси, а отже, сприяє їх виснаженню та забрудненню.

В ході проведеної в 2016 році позапланової виїзної податкової перевірки ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» встановлено, що юридична особа звітує перед фіскальним органом про фактичне використання лише частини орендованих державних земель, а саме: в 2013 році - 359,5 га, 2014 рік - 297 га, 2015 рік - 365,5 га.

Разом з тим, в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що у продовж 2010-2015 років невстановлені особи здійснювали посів с/г культур на площі близько 500 га.

Також установлено, що частина орендованих земель під багаторічними насадженнями за договором оренди від 01.03.2010 року використовується сторонніми суб'єктами господарювання.

Таким чином, державні землі фактично безоплатно, незаконно використовуються підприємством у власних корисних цілях.

На решті орендованих земельних ділянках господарська діяльність не проводилась. Вказані дії призвели до виведення із сільськогосподарського обороту близько 900 га сільськогосподарських угідь, порушення структури ґрунту та родючості державних земель.

Крім того, прикриваючись умовами нечинного правочину ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» проводить незаконну вирубку лісозахисних насаджень на спірних землях.

Правоохоронними органами району встановлено факт вирубки юридичною особою 20 соток лісозахисних насаджень - дубів. Внаслідок протиправних дій державі заподіяно збиток на суму близько 401 тис грн. За вказаним фактом порушено 21.07.2016 року кримінальне провадження.

Наявність розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397 шкодить інтересам держави та, в умовах децентралізації влади, гальмує подальший розвиток територіальної громади Тернівської сільської ради Харківської області, оскільки закладає основи подальшого незаконного використання державних земель.

З огляду на вищезазначене голова Харківська РДА вважає розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397 недоцільним, неефективним та таким, що спричиняє державі щорічні збитки.

Крім того, зазначає про те, що це розпорядження прийнято з порушенням вимог ст.ст. 19, 20, 22, 55-59, 116, 123, 124 ЗК України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

На підставі п. 15.12 Регламенту Харківської ОДА, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 06.06.2014 року № 263 (зі змінами) за результатом розгляду листа голови Харківської РДА від 18.08.2016 року Юридичним департаментом Харківської ОДА проведено аналіз розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.204 року № 397.

В ході проведеної перевірки встановлено, що вказане розпорядження голови Харківської РДА є недоцільним, неекономним і неефективним за очікуваними та фактичними результатами та запропоновано розглянути питання щодо скасування розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.204 року № 397.

Підставою для зазначених висновків послугували наступні обставини.

Уподовж останніх шести років ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» використовує державні землі на підставі незареєстрованого договору оренди землі.

Протягом 2014-2015 років підприємство сплачує орендну плату (з розрахунку залежно від категорії земель) в розмірі 0,03%, 0,2%, 0,3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно положень ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договору оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативно грошової оцінки.

Таким чином, розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397 є недоцільним, неекономічним, неефективним за очікуваними та фактичними результатами, оскільки місцеві бюджети недоотримують відповідні кошти, які мають надходити за використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

05.09.2016 року Харківською ОДА прийнято розпорядження № 384 «Про скасування розпорядження голови Харківської РДА» (т. 1, а.с. 44).

Розпорядження відповідача обґрунтовано метою ефективного та раціонального використання земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Харківського району Харківської області.

Підставою для його прийняття послугували: правовий висновок Юридичного департаменту Харківської ОДА від 23.08.2016 року № 04-06/1190, лист голови Харківської РДА від 18.08.2016 року № 01-19/2231, ст.ст. 33, 43 Закону № 586-XIV..

Я погоджуюся з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону», оскільки органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно зі ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації власних дискреційних повноважень суб'єкти власних повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону № 586-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади надано головам обласних державних адміністрацій (ст. 33 зазначеного Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України від 06.10.1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон N 161-XIV).

За змістом статей 18, 20 Закону № 161-XIV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Відповідно до пункту 41 вищезазначеного договору оренди земельної ділянки від 01.03.2010 року договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

За правовим висновком Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, висловленим у постанові від 19.02.2014 року по справі № 6-162ц13 відповідно до зазначених положень договору оренди та Закону України «Про оренду землі» в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Я вважаю, що аналогічного висновку можливо дійти ознайомившись з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах: від 18.12.2013 року по справі № 6-127цс13 і від 25.12.2013 року по справи № 6-118цс13.

Як убачається з фотокопії договору оренди землі від 01.03.2010 року графа «РЕКВІЗИТИ СТОРІН» заповнені орендодавцем та орендарем, мають підписи сторін договору, гербову печатку Харківської РДА і печатку ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону».

Судам першої та апеляційної інстанцій не надано належних доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що підпис орендодавця та печатка установи підроблена. Крім того, такі обставини не були покладені відповідачем в основу розпорядження від 09.11.2004 року № 397.

Частиною 1 ст. 72 КАС України унормовано, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони або особа, що до якої встановлені ці обставини.

Таким чином, підставою для звільнення від доказування є встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, фактична обставина справи, а не правовий висновок суду, здійснений за наслідками розгляду та вирішення справи.

З урахуванням наведеного, я вважає, що у суду відсутні підстави для прийняття до уваги довід апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховані висновки господарського суду Харківської області, викладені у рішенні від 29.11.2016 року по справі № 922/3401/16 за позовом Харківської районної державної адміністрації до ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону», за участь третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору < > про визнання недійсним договору оренди.

По-перше, - висновку про недоведеність сторонами факту укладення договору оренди землі б/н від 01.03.2010 року господарський суд дійшов у зв'язку з ненаданням позивачем та відповідачем до суду оригіналу цього договору або належним чином засвідченої копії цього договору, тобто, - недоведеністю перед судом сторонами по справі факту його укладання; по-друге, факт укладення договору оренди землі від 01.03.2010 року між Харківською РДА та ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» не спростовувався ані в листі Харківської РДА від 18.08.2016 року № 01-19/2231, ані в правовому висновку від 23.08.2016 року № 0406/1190; по-третє, - зазначена обставина не слугувала підставою для прийняття відповідачем оспорюваного розпорядження.

Як зазначено в листі Харківської РДА та в правовому висновку, - упродовж останніх шести років ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» використовує державні землі на підставі незареєстрованого договору оренди.

Розділом I Закону України від 11.02.2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» внесені зміни до Закону N 161-XIV, зокрема, ст. 6 цього Закону доповнена ч. 5 такого змісту: «Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону» та виключені статті 18 і 20.

Розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» визначено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 3 і 5 розділу I та пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності (з урахуванням змін, внесених Законом України від 09.12.2011 року N 4152-VI) з 01.01.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Частиною першою ст. 15 Закону N 161-XIV встановлені істотні умови, досягнення згоди з яких є обов'язковим для укладення договорів оренди землі.

За правовим висновком Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, висловленим у постанові від 04.06.2014 року по справі № 6-55цc14 відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону N 161-XIV, та порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За поясненнями представника Харківської РДА рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2016 року по справі № 922/3401/16 районною державною адміністрацією не оскаржувалося.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), статтею 288 якою визначалось, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (п. 288.1 ст. 288 ПК України). Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 ПК України). Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288 ПК України). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПК України). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (п.п 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Частиною першою ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (ч.ч. 1 і 2 ст. 21 Закону N 161-XIV).

Підставою нарахування земельного податку відповідно до ст. 13 Закону № 2535-ХІІ є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Положеннями п.2 ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону N 161-XIV істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Положення п. 34 вищезазначеного договору оренди землі від 01.03.2010 року кореспондуються с положеннями ст. 30 Закону N 161-XIV про те, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Судам першої та апеляційної інстанцій відповідач не надав доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що з часу набрання чинності ПК України орендодавець за договором оренди землі від 01.03.2010 року повідомляв ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» про намір внести зміни до умов договору в частині визначення розміру орендної плати та незгода орендаря про зміну умов договору була предметом судового розгляду.

А також доказів того, що відмова орендаря від внесення змін до договору оренди землі від 01.03.3010 року в частині визначення розміру орендної плати знаходиться в причинному зв'язку з фактом безпідставного ненадходження до відповідного бюджету коштів в певному розмірі.

Факт несплати у 2012-2013 роках ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» орендної плати за земельну ділянку, на мою думку, не може слугувати єдиною підставою для висновку про те, що розпорядження голови Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397 є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами.

При цьому, якщо враховувати доводи представників відповідача та третьої особи по справі про те, що рішенням господарського суду Харківської області від 29.11.2016 року по справі № 922/3401/16 договір оренди земельної ділянки від 01.03.3010 року є невчиненим та неукладеним, то позивач - ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» зобов'язаний був би сплачувати саме земельний податок у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі фактичного користування земельними ділянками у відповідності до приписів п. 274.1 статті 274 ПК України, оскільки правових підстав для сплати орендної плати у позивача не було би.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доказування правомірності оскаржуваного рішення у цій справі покладається на Харківську ОДА.

Судам першої та апеляційної інстанцій відповідач не надав доказів того, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оцінку земель» органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок), переданих позивачу за договором оренди землі від 01.03.2010 року, приймалося відповідне рішення про проведення оцінки цих земель.

Земельний податок є однією з форм плати за землю (п. 14.1.147 ПК України) відповідач не надав судам доказів того, що позивач є платником земельного податку за користування об'єктами нерухомості, загальною площею 18.183,90 кв.м.

Крім того, за п. 3 договору оренди землі від 01.03.2010 року на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомості, а також інші об'єкти інфраструктури, загальною площею 13,5844 га.

Відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншим нормативно-правовими актами України.

Одним із заходів забезпечення охорони й раціонального використання земель сільськогосподарського призначення є проведення агрохімічної паспортизації земель цієї категорії, що є складовою інституту моніторингу ґрунтів.

Для забезпечення здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів та відповідно до вимог Указу Президента України від 02.12.1995 року № 1118/95 «Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення» систематично проводиться їх агрохімічне обстеження.

Основною метою агрохімічної паспортизації є обстеження ґрунтів господарств для визначення показників родючості та забруднення ґрунтів з подальшою розробкою та видачею землевласникам та землекористувачу агрохімічного паспорта земельної ділянки затвердженого зразка та науково обґрунтованих рекомендацій щодо поліпшення якості ґрунтів та удобрення сільськогосподарських культур.

Порядок ведення агрохімічного паспорта поля земельної ділянки затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11.10.2011 № 536 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2011 року за № 11517/20225.

Відповідно до цього порядку відомості агрохімічного поля, земельної ділянки використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: - передачі у власність або наданні в користування, в тому числі а оренду, земельної ділянки; - зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведення грошової оцінки земель; - визначення розмірів плати за землю; - здійснення контролю за станом родючості ґрунтів.

Наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов'язковою при передачі земельної ділянки у власність, користування наданні дозволу на знаття та перенесення ґрунтового покриву ( родючого шару ґрунту) земельної ділянки консервації та рекультивації земель і в інших випадках передбачених законодавством.

Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень кожні 5-10 років і є обов'язковою для всіх землевласників та землекористувачів.

Судам першої та апеляційної інстанцій відповідач не надав доказів наявності у ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» орних земель, а також не зазначив, чому агрохімічна паспортизація, переданих за договором оренди землі від 01.03.2010 року пасовищ і багаторічних насаджень повинна була бути проведена позивачем у строк до вересня 2016 року.

Механізм розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь визначає Порядок розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2011 року № 1134.

Згідно п. 5 цього Порядку замовником проекту землеустрою може бути сільська, селищна, міська рада або районна, Київська, Севастопольська міська держадміністрація, землевласник, землекористувач.

Судам першої та апеляційних інстанцій відповідач не надав пояснень, які б обґрунтували визначене в листі голови Харківської РДА від 18.08.2016 року № 01-19/2231 стосовно того, що замовником проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь повинен бути саме позивач.

Як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців видом діяльності ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону», окрім іншого, є код 01.50 - «Змішане сільське господарство».

Частиною 2 ст. 55 ЗК України (в редакції, що була чинною станом на 01.03.3010 року) визначено, що до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях,

Відповідно до ч. 4 ст. 59 ЗК України (в редакції, що була чинною станом на 01.03.3010 року) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Я вважаю, що жодних доказів в обґрунтування тверджень голови Харківської ОДА, викладених в листі від 18.08.2016 року № 01-19/2231 стосовного того, що при прийнятті розпорядження Харківської РДА від 09.11.2004 року № 397 допущені порушення вимог ст.ст. 19, 20, 22, 55-59, 116, 123, 124 ЗК України відповідачем судам першої та апеляційної інстанцій не надано.

При цьому, звертає на себе увагу п. 1 оспорюваного розпорядження, яким головою Харківської РДА затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» земельної ділянки.

Не надано судам і вироків суду, яким б була установлена вина позивача в скоєнні правопорушень, мова про які йде в листі голови Харківської РДА від 18.08.2016 року № 01-19/2231.

Як і не надано доказів в обґрунтування тверджень про те, що організація сільськогосподарського виробництва ЮКПФ «Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону» на державних землях носить хаотичний, економічно необґрунтований, ненормований характер, який сприяє виснаженню та забрудненню земельних ресурсів.

Зазначені обставини не знайшли свого відображення в рішенні суду першої інстанції. Разом з тим, посилання на ці обставини відсутні і в доводах апеляційної скарги на постанову суду від 27 грудня 2016 року.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Я вважаю, що розпорядження Харківської ОДА від 05.09.2016 року № 383, правомірність якого оспорюється позивачем, не відповідає критеріям, встановленим п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки розпорядження прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного Мельнікова Л.В.