Ухвала суду № 65313970, 14.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7087/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю

представника позивача - Погорільця Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року у справі за адміністративний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастімпекс» до Одеської митниці Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фастімпекс», звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України, в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача 1 з коригування митної вартості товару, декларування якого відбулося відповідно до митних декларацій від 19.12.2015 №500060702/2015/009058;

визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 19.12.15 №500060702/2015/000019/2;

визнати протиправним та скасування рішення відповідача 2 від 04.04.2016 №7375/6/99-99-25-01-04-15 щодо відмови у задоволенні скарг.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при постановленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись нормами ч. 1 ст. 195 КАС України, за якими суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції розглядає даний спір в частині вимог апеляційної скарги відповідача щодо задоволених позовних вимог.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі необхідні документи, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до органу доходів і зборів, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів. Визначення відповідачем митної вартості товарів та коригування її у сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, у зв'язку з чим оскаржувані рішення є протиправними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 10.10.2015 між ТОВ "Фастімпекс", як покупцем, і компанією "SHANGHAI NEW UNION IMPCO.,LTD P.R. of Chine" (КНР), як продавцем, був укладений контракт №NUT/F/1015, згідно якого продавець продає, а покупець купує на умовах FOB Шанхай (ІНКОТЕРМС 2000) засоби кріплення, виробництва КНР (далі - Товар), в кількості, асортименті, якості та по цінам, вказаним в Додатках (проформах інвойсів, інвойсах) до даного Контракту, які є його невід'ємною частино.

На виконання вимог зазначеного контракту, було здійснено поставку засобів кріплення, у зв'язку з чим позивач звернувся до Одеської митниці ДФС для оформлення вантажу за митною декларацією від 19.12.2015 №500060702/2015/009058. Митна вартість товару у зазначеній ВМД була визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та визначення такої вартості за основним методом декларантом було надано: зовнішньоекономічний договір (контракт) під 10.10.2015 №NUT/F/1015, рахунок-фактура (інвойс) від 11.11.2015 № NU55SG0195H-7, банківській платіжний документ від 30.11.2015 № 35533, копія митної декларації країни відправлення від 11.11.2015 № 223120150812616583.

У зв'язку із виникненням сумніву стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, митним органом була висунута вимога щодо надання останнім для підтвердження заявленої митної вартості впродовж 10 календарних днів додаткових документів згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: виписки з бухгалтерської документації; каталог виробника товару, висновки про якісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями.

Водночас, декларант відмовився від надання додаткових документів на підтвердження митної вартості.

19.12.2015 відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2015/000019/2, відповідно, до якого митна вартість товарів скоригована із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, а саме за ціною договору щодо ідентичних товарів. Підставою для коригування митної вартості товарів на думку митного органу стало те, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У рішенні зазначено наступне: п. 2.1. зовнішньоекономічного контракту від 10.10.2015 №NUT/F/1015 передбачені умови поставки FОВ Шанхай, при цьому ризики за втрату вантажу несе покупець. В наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи проти звичайних ризиків у незалежних страхових компаніях у відповідності до їх правил транспортного страхування на суму даної партії товару, а також документи, що містять відомості про вартість страхування викликають сумніви (довідка про транспортні витрати), тобто сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях. У копії митної декларації країни відправлення від 11.11.2015 №223120150812616583 відсутні будь-які відомості про документи, які подані до митного оформлення, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою. При цьому слід зазначити, що ТОВ «Фастімпекс» з початку року здійснював поставки аналогічного вантажу, від того ж виробника, з тією ж торговою маркою, але по фактурної вартості більшою ніж в даному випадку.

З урахуванням наведених висновків та обставин, ненадання декларантом додаткових документів на запити митного органу, коригування митної вартості було здійснено за другорядним методом (методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).

В порядку частини 7 статті 55 Митного кодексу України, після прийняття відповідного рішення за митною декларацією №500060702/2015/009069, товари були випущенні у вільний обіг під фінансові гарантії.

В подальшому, позивач листом від 02.02.2016 направив на адресу митного органу: виписки з бухгалтерської документації: реєстри документів по формуванню собівартості товарів, відомості вибуття, платіжні доручення, рахунки-фактури, акти; висновок про якісні характеристики товару від 20.01.2016 №12/01-2016 та від 26.01.2016 №20-50/01-2016.

Листом від 10.02.2016 №421/10/15-70-61 Одеська митниця ДФС повідомила позивача про відсутність підстав для визнання заявленої митної вартості та скасування рішень від 19.12.2015 №500060702/2015/009069 відповідно.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх до ДФС України. Листом від 04.04.2016 №7375/6/99-99-25-01-04-15 відповідачем 2 в задоволенні скарг було відмовлено.

Вважаючи зазначені рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно із положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

В частині другій статті 53 Митного кодексу України наведено перелік документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьої цієї статті обумовлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) додатково визначені документи.

Вказані норми кореспондуються з пунктом 2 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, яким передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість (ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України ).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах №21-127а15 та №21-53а15 (номери рішень в Єдиному державному реєстрі - 43831987, 43801781), яка підлягає обов'язковому врахуванню на підставі положень частини другої статті 161 та статті 244-2 КАС України.

Відповідно до статті VII пункту2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таке, що ставить під сумнів право митних адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь-якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Відповідно до статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

За приписами частини другої статті 361 Митного кодексу України органи доходів та зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до них, а також обсягу митного контролю.

Обов'язковість застосування АСАУР передбачено також положеннями стандартних правил 6.3, 6.4, 6.9 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18.05.73, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про приєднання України до протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

Пунктом 4.5.4 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за № 1360/21672 (далі - Порядок 631) визначено, що при здійсненні митного оформлення МД виконується, зокрема, така митна формальність, як контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР).

Судом встановлено, що у спірному митному оформленні, при прийнятті оскаржуваних рішень, відповідачем було проведено контроль із застосуванням АСАУР відповідно до статті 337 Митного кодексу України .

Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за №1021/27466) (далі - Порядок 684).

Модуль АСАУР імплементовано до програмно-інформаційного комплексу «Інспектор-2006» (далі - ПІК «Інспектор-2006»), який введено в експлуатацію наказом Держмитслужби України від 25.01.2007 № 48 з метою вдосконалення механізму митного оформлення товарів. Саме за допомогою ПІК «Інспектор - 2006» під час перевірки електронної копії ВМД здійснюється оцінка ризиків відповідно до АСАУР.

Відповідно до розділу 1 розділу IV Порядку 684 за результатами оцінки ризику у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, у тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками (далі - СУР), що здійснюється відповідно до статті 337 Митного кодексу України, митниці (митні пости) ДФС обирають форми та обсяги митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей.

В постановах від 15.10.2013 у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 у справі № 21-342а13 Верховний Суд України зазначає, що підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган, здійснюючи митний контроль заявленої митної вартості товарів застосовує систему управління ризиками, в тому числі, шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР). Водночас, якщо в результаті здійснення такого митного контролю із застосуванням АСАУР спрацює одна із систем ризиків, митний орган зобов'язаний здійснити належну перевірку, і лише в разі наявності обґрунтованих сумнівів достовірності поданих декларантом відомостей має право витребувати у останнього додаткові документи.

Судом встановлено, що у спірному митному оформленні, при прийнятті оскаржуваних рішень, відповідачем було проведено контроль із застосуванням АСАУР, в результаті якого спрацювала система ризику та відповідачем було запропоновано декларанту подати додаткові документи. При цьому, підставою для коригування митної вартості товарів ввезених позивачем стала лише відмова останнього надати додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.

Проте, зважаючи на наведені норми законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок митного органу передчасним. Зокрема, контролюючим органом не наведено конкретних обставин, що стали підставою для витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості задекларованого товару, як то неповнота поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, тощо. Митним органом не було наведено обґрунтованих сумніві щодо достовірності заявленої вартості товарів, тоді як саме лише спрацювання системи АСАУР не може стати достатньою підставою для здійснення додаткового контролю, шляхом витребування документів, без належного аналізу первинно поданих декларантом документів.

Судом встановлено, що відповідач 1 дійшов висновку про необхідностість коригування визначеної позивачем митної вартості імпортованих товарів, оскільки: зовнішньоекономічний договір (контракт) з доповненням до нього, коносаменти, рахунки-фактури (інвойси), прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, пакувальні листи, банківський платіжний документ в іноземній валюті, міжнародні автомобільні накладні, документи, що підтверджують вартість перевезення товару, копії митних декларацій країни відправлення.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, відповідач 1 послався на те, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, а саме: в платіжному документі від 30.11.2015 №35533, відсутнє посилання на інвойс, наявне лише на контракт.

Проте, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України відсутність платіжних документів про оплату товару, наявність даних про його часткову оплату не можуть вплинути на заявлену митну вартість товару, оскільки вони не стоять у залежності/не спростовують ту вартість товару, що визначена у зовнішньоекономічному договорі (контракті) або документі, який його замінює, та додатків до нього: рахунку-фактурі (інвойс) або рахунку-проформі (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). Окрім того, названі документи формують зобов'язання у покупця на оплату товару у розмірі, встановленому у договорі, що свідчить про незмінність його вартості за умови відсутності платіжних документів.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що поставка товару на умовах FOB Шанхай (Інкотермс 2010) не покладає на покупця обов'язку здійснювати страхування товару.

Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

З наведеного визначення не вбачається покладення на покупця обов'язку здійснити страхування товару, а лише закріплено, що у разі здійснення такого страхування, витрати по ньому покладаються на покупця.

Крім того, на підтвердження митної вартості товарів позивачем надано митні декларації країни відправлення, в яких зазначено вартість імпортованих позивачем товарів.

Наведене свідчить про надання позивачем достатніх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості згідно затвердженого частиною другою статті 53 Митного кодексу України переліку, та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Не надано доказів на спростування вказаного і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до органу доходів і зборів, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів та коригування її у сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 14.03.2017.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.