Ухвала суду № 65313944, 14.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 366/3493/16-а Головуючий у 1-й інстанції:Тетервак Н.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Бєлової Л.В.

Коротких А.Ю.

При секретарі: Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України на постанову Іванківського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задоволено.

Визнано неправомірними дії Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України щодо відмови ОСОБА_3 листом від 14 листопада 2016 року №4-3991-Тл/2-16 у виплаті одноразової грошової допомоги.

Зобов'язано Комісію з ліквідації Державної пенітенціарної служби України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням 2(другої) групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у бойових діях при виконанні обов'язків військової служби, в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму, визначених законом для працездатних осіб, на час проведення цієї виплати.

Стягнуто з Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що позивач не є поліцейським і встановлене захворювання не пов'язане з проходженням служби в поліції (державній кримінально-виконавчій службі України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 09 листопада 1984 року по 18 грудня 1986 року проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР, під час якої приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан. Наведене підтверджується записами у військовому квитку та посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_1.

З 31 березня 1987 року до 27 жовтня 2011 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 20 жовтня 2014 року по 01 листопада 2016 року - в Державній пенітенціарній службі України.

22 липня 2016 року за направленням ДПтС України госпітальна військово-лікарська комісія центрального госпіталю МВС України здійснила медичний огляд ОСОБА_3 і видала свідоцтво про хворобу № 111 від 22 липня 2016 року, згідно п.12 якого встановлено діагноз про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) - захворювання, ТАК, пов'язане з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку.

У зв'язку з цим ОСОБА_3 направлено для огляду Київською обласною медико- соціальною експертною комісією, яка 04 жовтня 2016 року встановила йому 2 (другу) групу інвалідності та її причину - захворювання, пов'язане з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби (згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №-0198567).

Тобто, хвороби, які виявлено у ОСОБА_3, пов'язані з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби, та при проходженні служби в органах внутрішніх справ.

Згідно довідки серії АВ №0198567 до акту огляду медико-соціальною комісією ОСОБА_3 встановлена друга група інвалідності з 04 жовтня 2016 року, причина інвалідності - захворювання пов'язане з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби.

З Виписки з акту огляду МСЕК до довідки серії АВ №0198567 вбачається, що ОСОБА_3 з 04 жовтня 2016 року визнаний інвалідом 2 (другої) групи довічно.

Листом Голови комісії з ліквідації ДПтСУ від 14 листопада 2016 року № 4-3991-Тл/2-16 позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що МСЕ комісією встановлено, що захворювання пов'язане з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби при проходженні строкової служби, а не внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п.4 ч.2 статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ч. 1 статті 16-2 Закону у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи одноразова грошова допомога виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2014 року у справі № К/800/1679/14.

Аналізуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року № 21-446а14 та від 21 квітня 2015 року № 21-135а15.

Так, відповідно до п.6 Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується: 1) військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Отже, одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, яка спрямована на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.6 статті 16- 3 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Згідно ч.7 статті 16-3 Закону, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Як зазначалося вище, причиною встановлення другої групи інвалідності стало захворювання, яке пов'язані з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби. Відповідно, на дані правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців»

Відповідно до п. 6, 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. У разі неподання повного комплекту документів (наприклад відсутності свідоцтва про смерть у разі загибелі військовослужбовця), підстав для призначення одноразової допомоги немає. Порядок призначення та виплати допомоги: особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами у обласний військовий комісаріат; комплект документів перевіряється та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам. Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

Згідно з пунктами 11-14 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (пункт 12 Порядку № 975).

Тобто, обов'язок виплати одноразової допомоги військовослужбовцю, який став інвалідом чи втратив працездатність у зв'язку з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби покладено державою не лише на Міноборони, а й на інші центральні органи виконавчої влади, зокрема, на правоохоронні органи.

При цьому, відповідно до статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Отже, на час встановлення позивачу інвалідності він перебував на службі в органах внутрішніх справ, до яких відноситься, зокрема, Державна пенітенціарна служба України.

Приписами пункту 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Суд першої інстанції обґрунтовуючи свою позицію зазначив, що позивач по-перше, має право на отримання одноразової грошової допомоги, по-друге, таке право йому має забезпечити саме відповідач - Комісія з ліквідації Державної пенітенціарної служби України, з чим також погодджується апеляційний суд.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа була розглянута судом першої інстанції у скороченому провадженні та з урахуванням норм статті 183-2 КАС України, суд зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Іванківського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Коротких А. Ю.