Ухвала суду № 65313848, 14.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19950/16 Головуючий у 1-й інстанції: Балась Т.П. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року позивач - ОСОБА_2, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, в якій просить скасувати арешт накладений державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва по виконавчому провадженню №31200614 від 14 лютого 2012 року, яке завершене 28 серпня 2015 року, на все майно ОСОБА_2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року позовну відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не правильно застосовано норми процесуального права.

У судове засідання з'явилися не всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до статті 204 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо встановить неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; або порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Так, приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позов поданий про зобов'язання вчинити дії органу державної виконавчої служби по примусовому виконанню рішення, ухваленого судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, така справа не підлягає розгляду адміністративним судом, а може бути розглянута Печерським районним судом міста Києва.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що підставою для звернення позивача із цим позовом стало те, що в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва №1-45/11 від 19 січня 2012 року, на все майно ОСОБА_2 накладено арешт в межах суми стягнення. Виконавче провадження закінчене 28 серпня 2015 року, проте арешт державним виконавцем не знято.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, у пункті 5 Постанови від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження (у редакції Закону, що була чинна на час прийняття постанови Пленуму).

Судом встановлено, що виконавчий лист №1-45/11 від 19 січня 2012 року видано Печерським районним судом м. Києва на підставі вироку Печерського районного суду м. Києва від 21 липня 2011 року, яким, крім іншого, задоволено цивільний позов по справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в загальній сумі боргу 291 900,86 грн.

Тобто, спірний арешт майна, належного ОСОБА_2, здійснено державним виконавцем при виконанні вироку суду, яким задоволено цивільний позов у кримінальному провадженні, а отже даний спір необхідно розглядати у порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2016 року у справі №757/64482/16-ц відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на постанову державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ Сидоренка Р.Г. у виконавчому провадженні № 31200614 від 14 лютого 2012 року про накладення арешту на майно боржника.

Судова колегія враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні по справі «Беллет проти Франції», в якому суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року - скасувати, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про зобов'язання вчинити дії направити до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.