Ухвала суду № 65313810, 15.03.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Салькова В.С.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року справа №226/2004/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області на постанову Димитровського міського суду Донецької області від 31 січня 2017 року в справі № 226/2004/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про визнання неправомірними дій та рішення відповідача і зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області № 959 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального стажу період роботи на посаді провізора з 08.04.1996 по 05.07.1998 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Донбас-Фармацея-Трейдінг» та призначити пенсію за вислугу років з 27.04.2016.

Постановою Димитровського міського суду Донецької області від 31 січня 2017 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого визнано неправомірним та скасовано рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_2 період роботи на посаді провізора з 08.04.1996 по 05.07.1998 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Донбас-Фармацея-Трейдінг» та призначити пенсію за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 27.04.2016.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що правом на пенсію за вислугою років користуються працівники лише тих фармацевтичних закладів, які зазначені в постанові Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993. До цих закладів належать: аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії. У наданих до Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області документах відсутнє підтвердження, що з 08.04.1996 по 05.07.1998 ОСОБА_2 працювала в одній з перелічених установ.

Окрім цього апелянт також наголошує, що в ТОВ «Донбас-Фармацея-Трейдінг» відсутній акредитаційний сертифікат за період з 08.04.1996 по 05.07.1998, який є обов'язковим документом для призначення пенсії за вислугою років, коли назва фармацевтичного закладу, зазначена в трудовій книжці не відповідає переліку, закріпленому в постанові № 909 від 04.11.1993.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких ОСОБА_2 просить розглянути справу без її участі.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в 1988 році ОСОБА_2 (далі - позивач) отримала диплом Харківського фармацевтичного інституту з присвоєною кваліфікацією провізора. Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 вона працювала:

- в аптеці № 121 м. Красноармійська з 12.07.1988 по 08.04.1991 - провізором-аналітиком;

- у центральній районній аптеці № 554 м. Димитрова з 09.04.1991 по 10.10.1994 - провізором-аналітиком;

- у ТОВ «Донбас-Фармацея-Трейдінг» з 08.04.1996 - провізором, з 06.07.1998 - завідувачем аптечним пунктом, з 26.02.1999 по 15.04.2016 - завідувачем-провізором аптеки.

27 квітня 2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області (далі - відповідач) із заявою про призначення пенсії за вислугою років.

Рішенням № 959 пенсійний орган повідомив ОСОБА_2 про відсутність законних підстав для призначення їй пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» через недостатність стажу роботи на відповідній посаді. Відмова вмотивована недостатністю стажу через відсутність в наданих документах підтвердження, що заклад, в якому вона працювала з 08.04.1996 по 05.07.1998, належить до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

ОСОБА_2 не погодилась з рішенням відповідача та звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального захисту населення при наявності спеціального стажу роботи від 25 років до 30 років за переліком, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 (далі - Перелік), до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях. Разом з тим, відповідно до примітки 2 Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.

Визначення аптечного закладу наведено в статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), згідно з якою безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я. Відповідно до частини другої цієї статті, заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.

За приписами ст. 3 Закону № 2801-ХІІ заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Таким чином, підставою для призначення пенсії за вислугу років є робота на посаді провізора чи фармацевта в закладі, віднесеному до закладів охорони здоров'я, при наявності загального стажу від 25 до 30 років, незалежно від віку.

При цьому, відповідно до п. 3 наказу Міністерства охорони здоров'я від 28.10.2002 № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я» до фармацевтичних (аптечних) закладів належать: аптека, аптечна база (склад), база (склад) медичної техніки, база спеціальною медичного постачання (центральна, республіканська, обласна), контрольно-аналітична лабораторія, лабораторія з аналізу якості лікарських засобів, магазин (медичної техніки, медичної оптики).

Статутом ТОВ «Донбас-Фармація-Трейдінг» передбачено, що товариство є юридичною особою, мета діяльності - забезпечення потреб населення і медичних закладів медичними препаратами і обладнанням, предмет діяльності - оптова і роздрібна реалізація медикаментів, лікарських трав, виробів медичного призначення і медичного обладнання; відкриття аптек.

У матеріалах справи наявні ліцензії ТОВ «Донбас-Фармація-Трейдінг»:

- від 09.02.1995 на оптову та роздрібну реалізацію медикаментів, строк дії ліцензії 3 роки;

- від 14.03.1996 на роздрібну реалізацію медикаментів, строк дії ліцензії 3 роки;

- від 21.07.1997 на роздрібну реалізацію медикаментів, строк дії ліцензії 3 роки.

Таким чином, ОСОБА_2 у період з 08.04.1996 по 06.07.1998 працювала в закладі, що відповідає критеріям закладу охорони здоров'я (аптеці), на посаді провізора.

Відповідно до пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 № 765 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку, акредитації підлягають незалежно від форми власності всі заклади охорони здоров'я.

Враховуючи викладене, підприємство офіційно набуває статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації. Отже, до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах провізорів, фармацевтів у аптеках, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації.

У своїй апеляційній скарзі пенсійний орган посилається на наказ Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодих спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я», та зазначає, що у випадку, коли назва фармацевтичного закладу, зазначена в трудовій книжці, не відповідає Переліку закладів охорони здоров'я, акредитаційний сертифікат є обов'язковим документом для визначення права на пенсію за вислугою років. Колегія суддів спростовує наведений довід з огляду на наступне.

Державна акредитація закладів охорони здоров'я запроваджена постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 15.07.1997 «Про затвердження Порядку державної акредитації закладів охорони здоров'я». Відповідно до постанови Міністерству охорони здоров'я доручено у двомісячний термін створити Головну акредитаційну комісію при Міністерстві охорони здоров'я України та забезпечити формування акредитаційних комісій при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; Міністерству охорони здоров'я України, Міністерству охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям доручено забезпечити проведення державної акредитації всіх закладів охорони здоров'я до 2000 року. Акредитації підлягають незалежно від форми власності всі заклади охорони здоров'я, акредитація проводиться один раз на три роки.

ТОВ «Донбас-Фармація-Трейдінг» 23.03.2000 отримало акредитаційний сертифікат Міністерства охорони здоров'я України із терміном дії до 23.03.2003.

Отже в спірний період роботи позивача ТОВ «Донбас-Фармація-Трейдінг» мало відповідні ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності, акредитаційний сертифікат отримало у встановлені законодавством строки, тому його діяльність була такою, що відповідає встановленій Законом для закладів охорони здоров'я України.

Посилання апелянта на необхідність підтвердження спеціального стажу ОСОБА_2 у 1996-1998 році акредитаційним сертифікатом є безпідставним, оскільки на початок спірного періоду акредитація таких закладів взагалі не була передбачена Законом, а на завершення спірного періоду в державі тривав процес державної акредитації закладів охорони здоров'я.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 у період з 08.04.1996 по 06.07.1998 працювала в закладі охорони здоров'я на посаді, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років. Відмова Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області в зарахуванні спірного періоду до вказаного стажу та призначенні пенсії за вислугою років є протиправною, тому суд апеляційної інстанції погоджує висновок, викладений в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області на постанову Димитровського міського суду Донецької області від 31 січня 2017 року в справі № 226/2004/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про визнання неправомірними дій та рішення відповідача і зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанову Димитровського міського суду Донецької області від 31 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук