Постанова № 65313780, 27.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14039/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Костюк Л.О.

за участю секретаря: Шевчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Конярство України» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до Державного підприємства «Конярство України» про стягнення суми боргу у розмірі 119 860,76 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державного підприємства «Конярство України» про стягнення суми боргу у розмірі 119 860,76 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, предметом спірних правовідносин є сума податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб, що складає 119860,76 грн.

Дана обставина підтверджується наявною в справі довідкою Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області №2465/10/08-06-17 від 17.08.2016.

Вищевказана заборгованість виникла на підставі податкової декларації №1600000617 від 19.02.2016 (у розрізі сплати податку за 4 місяці) та податкового повідомлення - рішення №0000661200 від 20.07.2016.

У зв'язку з несплатою узгодженого грошового зобов'язання позивачем було виставлено податкову вимогу форми «Ю» №1015/822 від 18.02.2016, яка отримана відповідачем 23.08.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на час звернення з даним позовом сума податкового боргу у розмірі 119 860,76 грн. відповідачем сплачена не була.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Приписами п. 286.2 ст. 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надані така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, за відповідачем рахується податкова заборгованість по сплаті земельного податку з юридичних осіб, яка складає 119860,76 грн., у зв'язку з частковою його сплатою. Дана обставина підтверджується довідкою Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області №2465/10/08-06-17 від 17.08.2016.

Однак, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача вказав на відсутність у ДП «Конярство України» податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб в сумі 119860,76 грн., підтвердженням чого є копії платіжних доручень, долучених до матеріалів апеляційної скарги.

Так, згідно платіжного доручення № 182 від 28.10.2016 ДП «Конярство України» перерахувало на рахунок ГУ ДКСУ у Запорізькій області 236 323 грн. 86 коп. за призначенням платежу: перерахування земельного податку доплата за травень - вересень 2016р. (а.с. 43).

Крім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником відповідача було надано належним чином завірену копію довідки Новомиколаївського відділення ОДПІ ГУ ДКСУ у Запорізькій області № 312/10/08-07-13 від 24.02.2017 року, якою підтверджено відсутність у ДП «Конярство України» станом на 28.10.2016 заборгованості по сплаті земельного податку з юридичних осіб.

Відповідно до частини четвертої ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає у вжитті судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно з частиною другою ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У ч. 2 ст. 195 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Отже, адміністративним процесуальним законодавством чітко визначено поняття доказів та правові підстави для дослідження нових доказів судом апеляційної інстанції.

Оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції існували докази погашення відповідачем заборгованості по сплаті земельного податку з юридичних осіб у розмірі 119 860,76 грн., підтвердженням чого служить платіжне доручення № 182 від 28.10.2016, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Конярство України» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до Державного підприємства «Конярство України» про стягнення суми боргу у розмірі 119 860,76 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Вівдиченко Т.Р.

Суддя Костюк Л.О.

Повний текст постанови виготовлено - 06.03.2017

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Костюк Л.О.